Закон і Бізнес


Шляхом відкритості та прозорості

«Формування довіри залежить від нас самих — суддів і працівників апарату суду»


Петро Філюк, голова Апеляційного суду Волинської області

№10 (1100) 09.03—15.03.2013
35460

На жаль, тема зневажливого ставлення до судів та цілеспрямованої дискредитації судової системи України останніми роками стала предметом спекуляції, особливо — напередодні виборчих процесів. Як наслідок, у суспільстві склалася неадекватна оцінка діяльності судів і стану здійснення правосуддя. Тому ще більше посилюється необхідність вироблення власної політики інформування громадян про діяльність суду. У цьому питанні я підтримую позицію колишнього голови Ради суддів Ярослава Романюка, який зазначив, що «зі ЗМІ не треба боротися, з ними треба товаришувати, створивши максимально комфортні умови для роботи в суді», і хочу поділитися досвідом Апеляційного суду Волинської області.


Хто формує негатив?

В окремих суддів побутує думка, що в багатьох випадках поширення викривленої інформації та негативної оцінки роботи суду й суддів винні ЗМІ. Це — хибне уявлення. У цьому винні передусім голови судів, тому що саме ми повинні управляти процесами, що впливають на формування поваги до суду, бо саме ми, судді, маємо бути зацікавлені в присутності журналістів під час розгляду справ, особливо — неоднозначних за суспільною оцінкою та резонансних.

Останнім часом обговорюється питання щодо необхідності введення до штату суду посади прес-секретаря. Нібито це розв’яже проблему негативного ставлення суспільства до судової системи. Знову ж таки, саме голови судів повинні формувати політику відкритості та доступності суду власним прикладом розгляду справ за присутності представників ЗМІ та із суворим дотриманням процесуальних норм. А прес-секретар є просто одним з виконавців заданого напряму роботи.

Формування довіри громадян до суду залежить від нас самих — суддів і працівників апарату суду. Це один із принципів роботи працівників Апеляційного суду Волинської області, в дієвості якого ми переконалися на власному досвіді. Ось уже кілька років, керуючись цим постулатом та розуміючи, що з наших повсякденних, іноді зовсім незначних дій, слів та вчинків і формується репутація суду, кожен працівник відчуває свою відповідальність за результати спільної діяльності.

Зокрема, наш суд працює відкрито та прозоро для суспільства, що реалізується через доступ представників ЗМІ до зал судових засідань. Усвідомлення важливості цього прийшло після розгляду однієї резонансної справи. Кілька років тому до апеляційного суду надійшла кримінальна справа про обвинувачення депутата однієї з місцевих рад області в одержанні хабара в особливо великому розмірі та зловживанні службовим становищем. Розмір хабара був настільки значним, що про цю справу ще до її судового розгляду часто писали в пресі. Відповідно, усіх цікавило, яким же буде вирок?

Розуміючи, що ця справа викликає широкий резонанс та зацікавленість як у громадськості міста, так і в ЗМІ, я, як голова суду, прийняв рішення повідомити ЗМІ про дату та час розгляду справи й запросити їх для висвітлення перебігу засідань. Журналісти місцевих телекомпаній, представники газет та інтернет-видань проводили звуко-, фото- та відеозапис кожного засідання й у той же день інформували про його перебіг.

Апеляційний суд виправдав підсудного у зв’язку з недоведеністю його участі в скоєнні інкримінованих злочинів. Незважаючи на це, критики з боку ЗМІ на адресу суду та звинувачень у необ’єктивності й незаконності виправдувального вироку не було! І саме тоді прийшло розуміння, що це — завдяки присутності в залі засідання представників ЗМІ, які самі могли оцінити обгрунтування сторін обвинувачення та захисту, показання свідків. Судді зрозуміли, що присутність ЗМІ захистило їх та суд від безпідставної критики та звинувачень, оскільки представники ЗМІ ніби зважили всі докази на своїх внутрішніх терезах справедливості та погодилися з думкою суду.

На прикладі цієї справи судді апеляційного суду переконалися, що присутність представників ЗМІ під час судових засідань, особливо коли розглядаються неоднозначні за оцінкою, суспільно значущі чи резонансні справи, сприяє формуванню довіри та поваги до суду, підвищенню його авторитету, визнанню справедливості рішення. Відтоді в практиці апеляційного суду стало звичним бачити журналістів у залах засідань під час слухання справ, а іноді з огляду на суспільний інтерес працівники суду, відповідальні за співпрацю зі ЗМІ, й самі повідомляють журналістів про час та дату розгляду.

Останніми роками в області на лаву підсудних потрапляли сільські та міські голови, яких обвинувачували в незаконному виділенні земельних ділянок і в одержанні хабарів. Характерно, що схема викриття порушників законодавства була майже однаковою: заїжджий «бізнесмен» пропонував «спонсорську допомогу» в обмін на безоплатне виділення земельної ділянки. Справи мандрували по судах, суди виносили вироки як із реальним позбавленням волі, так і з умовним покаранням, були й виправдувальні вироки. І щоразу, коли справи розглядалися в апеляційній інстанції, у залах судових засідань були представники місцевих ЗМІ. Як наслідок, журналісти розуміли, чому постановлено саме такий вирок, і жодного разу суду не дорікнули в прийнятті незаконного рішення.

Недавно місцеві журналісти «супроводжували» розгляд справи про обвинувачення колишнього заступника луцького міського голови у використанні службового становища та вчиненні корупційних діянь. І коли апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції, якою провадження у справі закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, — без змін, і при цьому присутні журналісти зрозуміли й погодилися з таким рішенням, ми вчергове переконалися, що йдемо правильним шляхом — відкритості зал судових засідань для представників ЗМІ. Бо саме засоби масової інформації роблять акцент у сприйнятті будь-якої інформації. Тож відсутність налагодженої комунікації ускладнює роботу, створює негативну репутацію судовій системі, провокує недовіру й агресію громадян.

Своїм досвідом ділимось і з суддями місцевих загальних судів області, звертаючи увагу на те, що довіра починається саме з розуміння громадянами прийнятих ними рішень. Ми розробили й відповідні методичні матеріали щодо налагодження комунікації суду.

Просвіта — як профілактика

Серед пріоритетів комунікативної стратегії апеляційного суду, крім тісної співпраці зі ЗМІ, важливе місце займає й проведення просвітницьких заходів, які сприяють обізнаності громадян у специфіці роботи суду, закладають основи правової грамотності й культури серед населення, особливо молоді. Так, ми ініціювали ознайомлення учнів старших класів луцьких міських загальноосвітніх навчальних закладів з діяльністю суду, роботою суддів і працівників апарату. Наша ініціатива була підтримана керівниками навчальних закладів і в результаті у 2011—2012 роках майже 800 учнів та студентів ознайомилися з роботою суду та побували на судових засіданнях. У поточному році таке бажання виявили й студенти духовної семінарії.

Така співпраця стала не лише однією з форм забезпечення прозорості та відкритості роботи суду, а й певним профілактичним засобом запобігання злочинності серед молоді, виховання підлітків, корекції цінностей. Виходячи із зал судових засідань, молоді люди бачать суд як установу, де відновлюється справедливість — карається злочин і захищаються права. У дні відкритих дверей учні та студенти бувають на екскурсії в Музеї історії становлення судової влади на Волині, який діє з грудня 2011 року.

З 2006 року в апеляційному суді працює принцип «єдиного вікна», куди відвідувачі можуть звернутись з будь-якими питаннями, що стосуються розгляду справ, починаючи від подання заяв, документів і закінчуючи особистим прийомом громадян адміністрацією суду та отриманням копій судових рішень. Спочатку це була служба прийому громадян, де щоденно здійснювали прийом помічники суддів та консультанти. Сьогодні це окремий відділ діловодства та обліку звернень громадян. І відвідувачі не блукають коридорами в пошуках потрібного працівника чи кабінету. Вони приходять в один, розташований на першому поверсі, кабінет, де працівники відділу приймають усі заяви та клопотання. Тут же видаються й необхідні копії рішень, роз’яснюються вимоги чинного законодавства.

Авторитет має захищатися!

Окремо зупинюся на питанні відповідальності учасників процесу за дотримання норм щодо поваги до суду, зокрема ч.3 ст.6 закону «Про судоустрій і статус суддів» та ст.1853 Кодексу про адміністративні правопорушення. Саме ми, судді, зобов’язані здійснювати судочинство відповідно до процесуальних вимог та не допускати проявів неповаги до суду чи суддів. А в разі порушення порядку, невиконання розпоряджень головуючого чи іншого вияву неповаги до суду негайно застосовувати визначений законом вид покарання.

На жаль, останнім часом українське суспільство лише спостерігає, як окремі посадові особи та політики проявляють явну зневагу до українського суду, чи то хизуючись своїм статусом та недоторканністю, чи то через елементарне незнання законодавчих норм. І водночас ті ж політики та посадовці говорять про необхідність утілення в життя міжнародних стандартів судочинства. При цьому забувають, що в одній з найбільш демократичних держав — США — суддя може оштрафувати навіть за недоречну посмішку під час процесу, не кажучи вже про вияв явної зневаги до суду. Проте як не повинно бути вибіркового правосуддя, так не може бути й вибіркової поваги до закону та суду.

Я підтримую тих суддів, які не тільки забезпечують учасникам провадження їхні процесуальні права, а й принципово вимагають від них виконання процесуальних обов’язків. Демонстрацією цього було й нашуміле рішення судді Печерського районного суду м.Києва Оксани Царевич, яка, керуючись законом, захистила авторитет судової влади від прояву неповаги осіб, які з огляду на свій статус мали б особистим прикладом демонструвати високу повагу до закону.

В умовах сьогодення суспільство кидає своєрідний виклик системі судочинства, спричинений низкою суб’єктивних та об’єктивних чинників. На моє переконання, аби спростувати негативні стереотипи громадської думки, необхідно насамперед налагодити роботу судів з максимальною прозорістю та відкритістю для громадськості, при цьому чітко дотримуючись букви закону, принципу верховенства права та гласності судового процесу. Бо саме прозорість і відкритість судочинства сприятиме відновленню довіри суспільства до судової системи, яка підривається як окремими резонансними корупційними справами, фігурантами яких виступають служителі Феміди різних рівнів та в різних регіонах України, так і огульними звинуваченнями та діями деяких політиків та посадових осіб.

Ще раз хочу наголосити: кожен суддя, кожен працівник апарату суду повинен відчувати відповідальність за результати своєї діяльності та розуміти, що з наших повсякденних, іноді зовсім незначних дій, слів та вчинків і формується репутація кожного окремого суду зокрема та судової системи в цілому. Тобто формування довіри залежить від нас самих — суддів і працівників апарату суду.