Закон і Бізнес


Шляхи і моделі розвитку

Як марнославство та молодість допомагають розвиватися юрбізнесу


.

№26-27 (1532-1533) 26.06—09.07.2021
ЮЛІЯ БОЙКО
35181

Експерти юридичного ринку обґрунтували, чому вибір молодих правників на користь кар’єри «партнера» чи «старшого юриста» є більш поміркованим і раціональним, ніж мрії про власну юридичну компанію. Водночас правники зголосилися на необхідності єдиної моделі регулювання професії.


Амбіції молодих

Питання залучення найамбітніших, найталановитіших та цілеспрямованих кадрів не втрачає своєї актуальності для провідних юридичних фірм, що рік за роком утримують свої позиції у топах рейтингів. Партнер ADER HABER Андрій Гвоздецький у рамках XVI форуму «Розвиток ринку юридичних послуг» Асоціації правників України, долучився до обговорення теми «Харві та Майк у нових реаліях. Як змінилися правила гри?».

Під час дискусії юристи обговорювали, наскільки, порівняно з 2018 роком, стало простіше чи складніше будувати кар’єру, чи не перехотіли молоді фахівці залишатися у професії. Так, А.Гвоздецький намагався розвіяти «ілюзію» студентів, які долучилися до опитування АПУ, присвяченому кар’єрі молодих правників, що стати партнером юридичної компанії просто.

Експерт зазначив, що позиція «старшого юриста» або «партнерство» — мрія більш реальна і раціональна, ніж створення власної компанії та сподівання на те, що 2—3 клієнти забезпечуватимуть їм місячний дохід у кілька тисяч доларів. Партнер ЮФ також наголосив, що до позиції старшого юриста компанії зараз можна вирости значно швидше, ніж 5—7 років тому.

А.Гвоздецький висловив думку, що юридична професія нині стрімко молодшає. Адже середній вік персоналу юркомпаній переважно значно нижчий за 35 років, за рідкісними винятками. Мовляв, у сучасних реаліях пік професійного розвитку припадає на 40—42 роки, після чого фахівець, як правило, переходить в інші сфери як-от інвестування чи політика.

Тож така ціль, як «власний бізнес не юридичного напрямку», з року в рік має зростати у динаміці залежно від того, чим вищу професійну сходинку займатиме співробітник. Між тим А.Гвоздецький наголосив, що для третини фахівців з числа юристів піком кар’єри можуть стати позиції старшого юриста, або радника компанії — це пласт, який може об’єднувати фахівців від 28 до 45 років. На цих позиціях працівник може затримуватися досить тривалий часу, оскільки їх насамперед характеризує експертність і цікава робота, зазначив партнер ADER HABER.

А.Гвоздецький наголосив, що потребу в розвитку відчуває лише кожен 4-ий старший юрист, натомість суттєву роль у кар’єрі може відігравати такий чинник як потреба у визнанні. Адже, як наголосив експерт, ніде немає такого рівня марнославства, як в юридичній професії. Тож окрім грошей, статусу і цікавої роботи, на перший план кілька останніх років може виходити необхідність «юристів» та «молодших юристів» бути не просто почутим зсередини, а і побаченими ззовні.

«Багато хто, з тих, хто прагне розвитку до позиції партнерства, потребують визнання, аби їх знали, бачили і розуміли. Проте слід розуміти, що «партнерство» — це історія не лише про залучення, а й про відповідальність», — закликав А.Гвоздецький юристів до більш поміркованого і реалістичного погляду на речі.

Переваги консенсусного підходу

Саме залучення надає можливість пропонувати власні рішення, і нести за них відповідальність. Бо цікавіше розвиватися в компанії, яку потрібно будувати, а не там, де за комфортні умови відповідальні керуючий партнер, профільні партнери та 20 неюридичних департаментів, переконаний А.Гвоздецький.

За 8 років кар’єри в ЮФ ADER HABER юрист відвідав співбесіди конкурентів двічі, і двічі прийняв рішення на користь компанії, в якій працює. Уже 5 місяців як А.Гвоздецький перебуває у статусі партнера юрфірми.

«ЗіБ» поцікавився у юриста, чи доводилося йому за роки кар’єри у юрбізнесі відчувати різницю між світоглядами старшого та молодшого покоління.

— У нашій компанії готові чути голос молодих. Якщо говорити про власний досвід, у мене була унікальна можливість пробувати різні формати, налагоджувати різні процеси. Починаючи з посади старшого юриста, я мав можливість пропонувати свої ідеї, реалізовувати їх, бути відповідальним. А тепер я радий давати таку можливість своїм старшим юристам. Різниця між світоглядами однозначно є, але стіни потроху стираються. Особливо, коли відчиняються двері у простір, де одне покоління може почути інше.

— Для багатьох молодих юристів, партнерство в компанії — омріяна ціль, яку вони не завжди здатні усвідомити від початку. Чи згодні ви із цим?

— Не можу сказати, що партнерство у моєму випадку було саме ціллю. Моєю метою була можливість щось змінювати, імплементувати. Так, я, наприклад, певний час перебував у статусі радника, й у професійному плані, напевне, багато для себе здобув за ці роки.

Сьогодні під час сесії ми багато говорили про мрії, фантазії та ілюзії. Не скажу, що особисто я очікував, що буде просто. В нашій компанії діє такий підхід: ми не приймаємо жодного рішення, якщо хоч один з партнерів не згоден. Намагаємося досягти консенсусного підходу, а не компромісного. Іноді це гальмує процеси. Але це, напевне, найбільш актуальна модель, щоб не лишалось критично незадоволених, принаймні серед партнерів, і серед тих, хто генерує напрямок, за яким буде рухатися компанія.

Не можу сказати, що мав якісь ілюзії щодо партнерства. Адже відповідальність мала місце на етапі радника, коли я був відповідальний за надходження як від своєї практики, так і компанії в цілому. У цій історії на першому місці — генерувати дохід і результат, на другому — внутрішній клімат компанії.

— Можна сказати, що ваш шлях у 8 років всередині компанії для вас промайнув дуже швидко, чи це було надто довго?

— Це був рік за два. Я радий, що ми з командою весь цей час були разом. 8 років – це не швидко, але я радий, що процес пришвидшився. Раніше на позиції старшого юриста можна було перебувати і 8—10 років. Але зараз багато компаній топ-складової ринку, не лише ADER HABER, демонструють, що позиційний перехід від старшого юриста до радника або партнера в середньому займає 4—6 років, за рідкими винятками, якщо партнерська модель складна. Але загалом, цей шлях точно скоротився в порівнянні з тим, як було раніше – ми бачимо багато таких прикладів.

Питання етики в адвокатурі

Під час першої сесії форуму, правники обговорили питання регулювання та саморегулювання правничої професії. Наприкінці дискусії, понад 80% присутніх юристів підтримали «американську модель» як формат, який слід застосовувати в Україні. На противагу «змішаній моделі», за яку віддали голоси близько 20% присутніх, і де діяльність практикуючих юристів регулюється окремою СРО, у склад якої входять лише адвокати. Перевагу віддали підходу, коли до складу такого органу входитимуть також судді і прокурори.

Зокрема, лунали пропозиції «більш цивілізовано» підійти до питання доступу до адвокатської професії, врегулювавши питання, хто такий помічник та стажер адвоката. А вхід у професію має відбуватися через позицію помічника і обов’язкове анонімне тестування.

Також під час форуму обговорювалася необхідність розробки стандартів етичної поведінки адвокатів, механізму практичного застосування етичного кодексу. Для цього, наприклад, зробити питання притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності більш прозорими і зрозумілими, друкувати роз’яснення та рішення дисциплінарних комісій, систематизувати їх. Адже у такий спосіб ці рішення уможливлять розуміння суті Правил адвокатської етики. До того ж —проводити більше заходів по всій Україні, аби роз’яснювати ці правила адвокатам.

Що стосується доступу до професії, то висловлювалася пропозиція, аби в майбутньому застосувати американську модель, коли і суддя, і прокурор і адвокат будуть членами однієї професійної організації, здавати єдиний екзамен, як це відбувається в Сполучених Штатах Америки. А вже потім правник має обрати професію — адвоката, прокурора чи судді.

На підтримку такої позиції виступив, зокрема, голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Андрій Костін, якому видалася слушною ідея переатестації прокурорів до адвокатури. Мовляв, єдиний комп’ютерний тест — кращий варіант для вступу до професії, який до того ж унеможливить будь-яке втручання ззовні.

А суддя Касаційного господарського суду Олена Кібенко, розповідаючи про саморегулювання юридичної професії, зазначила, що «новели процесуального кодексу ще не повністю усвідомлені юристами». Тож реформа у цій царині має сприйматись як монополія кваліфікованих юристів. Суддя зазначила, що до Вищої ради правосуддя, як дисциплінарного органу, входять не лише судді, а й науковці, адвокати, натомість дисциплінарний орган адвокатури чомусь складається лише з адвокатів.

Тож суддя КГС закликала спільноту очищувати систему від непрофесійних адвокатів. Мовляв, незадовільний процес самоочищення є негативним явищем. А в дисциплінарний орган адвокатури у перспективі мають бути залучені також представники прокурорів та суддів.

Тим часом від експертів ринку лунала і думка, що нинішній стан судової системи та її «реформування» владою — реакція на те, що судді вчасно не відреагували на заклик щодо самоочищення. Тож адвокати не повинні повторювати чужих помилок і скористатися шансом самостійно очистити професійну спільноту.