Закон і Бізнес


Заповіт на онука


№24 (1530) 12.06—18.06.2021
4009

Якщо експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, це не означає, що таку експертизу суд не може доручити провести іншій. Такий висновок зробив ВС в постанові №715/316/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

28 квітня 2021 року                         м.Київ                               №715/316/18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: БУРЛАКОВА С.Ю. (доповідач), ЖДАНОВОЇ В.С., ЗАЙЦЕВА А.Ю., КОРОТУНА В.М. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13.03.2019 та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17.08.2020, встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2, треті особи: приватний нотаріус Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л.М. та Чагорська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява обґрунтована тим, що 13.06.2013 батько позивача Особа 3 склав заповіт, яким належну йому земельну ділянку площею 0,51 га, розташовану на території Чагорської сільради, заповідав Особі 1, Особі 4 та Особі 5 в рівних частках кожному, а все інше майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав Особі 1. Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №906.

Після смерті Особи 3 позивачу стало відомо про наявність іншого заповіту батька від 25.01.2016, відповідно до якого спадкодавець заповідав усе своє майно Особі 2. Зазначений заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Чагорської сільради Загарюк І.Д. Заповіт зареєстровано в Спадковому реєстрі за №4.

Позивач вказує на те, що заповіт від 25.01.2016 необхідно визнати недійсним, оскільки він не відповідає внутрішній волі Особи 3, оскільки на час складення оспорюваного заповіту йому виповнилося 85 років, у нього розвивався віковий склероз і почастішали випадки несприйняття дійсних подій, в зв’язку з чим він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, підпис та надпис від імені Особи 3 в оспорюваному заповіті значно відрізняються від дійсного підпису та почерку спадкодавця, що свідчить про те, що такі надпис та підпис виконані іншою особою.

Просила визнати недійсним заповіт Особи 3 від 25.01.2016, посвідчений секретарем виконавчого комітету Чагорської сільради Загарюк І.Д.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького райсуду від 13.03.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що оспорюваний заповіт не відповідав дійсній волі Особи 3, а також того, що підпис у заповіті не належить спадкодавцю, а також суд вважав недоведеною ту обставину, що спадкодавець на час складення оспорюваного заповіту перебував у стані психічного розладу, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Постановою ЧАС від 17.08.2020 рішення суду першої інстанції в скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стороною позивача не доведено, що підпис в оспорюваному заповіті виконаний не Особою 3, а доводи позовної заяви є таким, що ґрунтується на припущеннях, оскільки лише експерт може надати відповідь на питання, чи належить підпис спадкодавцю, який вчинений у заповіті саме йому.

У зв’язку з недоведеністю вимог відсутні підстави для дослідження апеляційним судом можливості обраного способу захисту порушеного права.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2020 року Особа 1 подала до ВС касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС від 20.05.2020 у справі №715/316/18.

Також посилається на те, що її не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання (п.5 ч.1 ст.411 Цивільного процесуального кодексу) <…>.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Особа 3 був батьком Особи 1 та дідом відповідача Особи 2. За життя Особа 3 склав три заповіти, останній з яких посвідчено 25.01.2016.

Відповідно до заповіту від 25.01.2016 Особа 3 усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті й на що він за законом матиме право, заповів Особі 2, Інформація 1.

Зазначений заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Чагорської сільради зі слів Особи 3. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноруч підписаний ним. Особу 3 встановлено, дієздатність перевірено.

Заповіт Особи 3 від 25.01.2016 зареєстровано в Спадковому реєстрі за №4.

Відповідно до довідки Чагорської сільради від 16.03.2018 №415 Особа 2 проживає без реєстрації в господарстві дідуся Особи 3 за Адресою 1 із січня 2016 року до теперішнього часу.

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту Глибоцької районної державної адміністрації від 15.03.2018 №03-14/1490 мати відповідача Особа 6 перебувала на обліку та доглядала за Особою 3 як за особою похилого віку з 6.03.2013 до 31.07.2017. Інформація 2 у віці 85 років Особа 3 помер.

Під час розгляду справи судом першої інстанції призначалося дві судові експертизи, а саме: посмертну судово-психіатричну та судову почеркознавчу, однак відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 12.09.2018 №338 дати категоричну відповідь на питання чи страждав Особа 3 на час укладання заповіту 25.01.2016 на психіатричний розлад та чи усвідомлював значення своїх дій та чи міг керувати ними, не представляється можливим.

З метою з’ясування обставини належності підпису в оспорюваному заповіті ухвалою Глибоцького райсуду від 18.12.2018 призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу. Зазначену експертизу не було проведено в зв’язку з відсутністю правових підстав для її виконання визначеною судом експертною установою.

У зв’язку з цим судом першої інстанції ухвалою від 18.02.2019 відновлено провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.03.2019, про що повідомлено учасників процесу, зокрема Особу 1. Проте остання відмовилася від одержання повістки про виклик до суду, що в силу ч.9 ст.130 ЦПК визначає її обізнаність та належне повідомлення.

Проте відмова від одержання повістки засвідчена відділенням зв’язку лише 26.03.2019, про що не могло бути відомо суду на час ухвалення 13.03.2019 рішення по суті спору, отже підтверджує обґрунтування апеляційної скарги в частині відсутності у суду відомостей щодо належного повідомлення позивача.

2. Мотивувальна частина

Мотиви і доводи, з яких виходить ВC, та застосовані норми права

Згідно з частиною четвертою, пп.3—5 ч.5 ст.12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції.

Відповідно до вимог чч.1 та 3 ст.103 ЦПК суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких установити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

З метою з’ясування обставини належності підпису в оспорюваному заповіті ухвалою Глибоцького райсуду від 18.12.2018 призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу. Зазначену експертизу не було проведено в зв’язку з відсутністю правових підстав для її виконання визначеною судом експертною установою.

Разом з тим відповідно до п.1.2 інструкції почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, яка згідно з положеннями ч.3 ст.7 закону «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я; експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки та Державної прикордонної служби (ч.2 ст.7 цього закону).

Суди попередніх інстанцій не врахували, що почеркознавча експертиза, яка відноситься до категорії криміналістичних, проводиться виключно державними спеціалізованими установами, а тому, задовольняючи клопотання сторін про призначення судово-почеркознавчої експертизи, в якому останні просили доручити її проведення Чернівецькій філії судової незалежної експертизи, не роз’яснив сторонам, що вказана експертиза може бути проведена виключно державними спеціалізованими установами, та помилково визначив для проведення експертизи установу, яка не має її проводити. Помилка суду не може ставитись в провині учасникам розгляду.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки сторони надали згоду на проведення експертизи в певній експертній установі, то проведення експертизи має відбуватися саме в цій установі і не може бути доручена іншій.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Відповідно до ч.3 ст.103 ЦПК при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено кілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

У випадку, коли експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, це не означає, що проведення такої експертизи не може бути доручено іншій експертній установі, яка має право на проведення експертиз певного виду самостійно судом, оскільки сторони від проведення судової експертизи не відмовлялись і для правильного вирішення справи по суті необхідні спеціальні технічні знання.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, які зводяться, зокрема, до порушення права позивача довести позовні вимоги, ВС зауважує, що реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції. ВС оцінює доводи касаційної скарги в контексті, чи на рівних засадах заслуховувалися судом аргументи обох сторін та давалася їм можливість надати докази суду, а також брати участь у справі.

Доводи касаційної скарги про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо не проведення експертизи судом першої інстанції, є підставами для скасування оскаржених судових рішень з огляду на те, що неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (чч.1, 2 ст.367 ЦПК).

Таким чином, суд апеляційної інстанції не виконав вимоги стст.367, 368 ЦПК. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження ВС та меж перегляду справи в касаційній інстанції (ст.400 ЦПК), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим <…>.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки суд першої інстанції належним чином не встановив правовідносини, які виникли між сторонами, не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, а суд апеляційної інстанції не виправив указаних недоліків, тому суд касаційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст.263 ЦПК та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу п.1 чч.3 та 4 ст.411 ЦПК є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17.08.2020 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.