Закон і Бізнес


Про арешт майна


№24 (1530) 12.06—18.06.2021
5951

Хоча майно, на яке накладено арешт, належить на праві власності не відповідачеві, на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті та не може робити висновків щодо обґрунтованості позову.


На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, переглядаючи справу №295/6291/20.

Особа звернулася із позовом про поділ майна подружжя, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя нерухомість, а також стягнути з відповідача майже 9 млн грн. компенсації половини вартості майна, внесеного до статутних капіталів 3-х товариств та визнати право власності на половину їх майна. Також просила суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно одного з ТОВ та заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо корпоративних прав цих товариств.

Товариство подало касаційну скаргу, стверджуючи, що чинним законодавством не передбачено можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є власністю третіх осіб. Крім того, згідно з правовою позицією ВС, внески до статутного капіталу товариства стають його власністю, а право іншого з подружжя на спільне майно трансформується в право вимоги на виплату частини вартості частки учасника.

Проте КЦС звернув увагу, що така можливість передбачена п.1 ч.1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу. Водночас, товариство не довело, що накладення арешту на нерухоме майно ускладнює будь-яким чином проведення господарської діяльності ТОВ. Отже, наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Що стосується не врахування правової позиції ВС, суд зауважив, що не вирішував спір по суті, а розглядав лише питання забезпечення позову.