Складова квартири
Підстави для визнання права власності на добудований балкон як на окремий об’єкт відсутні. Такий висновок зробив ВС в постанові №466/990/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
28 квітня 2021 року м.Київ №466/990/17
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ТІТОВА М.Ю. (доповідач),
суддів: ДУНДАР І.О., КРАСНОЩОКОВА Є.В.,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Особи 1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 7.12.2017 та постанову Львівського апеляційного суду від 31.10.2019,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної адміністрації? Львівської міської ради та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право власності на облаштований балкон консольного типу площею 1,6 м2 для квартири за Адресою 1, загальною площею 22,5 м2, житловою 11,6 м2.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2009 він є власником квартири за Адресою 1. З метою покращення житлових умов ним було замовлено проект облаштування балкона консольного типу в зазначеній квартирі. Розпорядженням Шевченківської райадміністрації від 5.06.2012 №380 йому дозволено влаштувати консольний балкон розмірами 5,0 х 1,2 м для квартири без засклення згідно з поданим проектом.
На підставі вказаних документів ним було влаштовано консольний балкон. Для оформлення права власності на цей балкон, він звернувся до Шевченківської райадміністрації, однак йому було відмовлено у вчиненні цих дій, у зв’язку з тим, що облаштований ним балкон не відповідає погодженому проекту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського райсуду від 7.12.2017, залишеним без змін постановою ЛАС від 31.10.2019, в задоволення позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що балкон є складовою частиною квартири, а тому правових підстав для визнання права власності на балкон, як на окремий об’єкт, немає.
Окрім цього, апеляційний суд зазначив, що будівництво спірного балкона проведено позивачем з відхиленням від проектної документації, що стало підставою для відмови Шевченківської райадміністрації у затвердженні висновку про відповідність влаштованого балкону проектній документації та в подальшому повернення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Львова на доопрацювання поданої ним декларації про готовність до експлуатації об’єкта. Вважаючи такі дії Шевченківської райадміністрації та інспекції ДАБК незаконними, позивач їх у встановленому законом порядку не оскаржував.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року Особа 1 звернувся до ВС з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського райсуду від 7.12.2017 та постанову ЛАС від 31.10.2019 й ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи містяться технічні висновки про відповідність збудованого ним балкону всім існуючим нормам та вимогам закону, а також акт і довідка ЛКП «Рясне 402» про те, що ніхто із мешканців будинку не має претензій до його балкону, балкон має гарний зовнішній вигляд та є невеликих розмірів.
Зазначає, що облаштування балкону не пов’язане з використанням земельної ділянки, підпадає під ознаки перепланування, тому при вирішенні таких спорів слід керуватися нормами ст.383 Цивільного кодексу.
Проте, суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, не дали належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні позову.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що позивач Особа 1 є власником квартири за Адресою 1, загальною площею 20,9 м2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 21.05.2009.
На підставі заяви Особи 1 про надання дозволу на влаштування балкону, 19.06.2012 Шевченківською райадміністрацією видано розпорядження про надання дозволу на влаштування консольного балкона в квартирі за Адресою 1.
Листом Шевченківської рай адміністрації від 12.10.2016 Особі 1 відмовлено у затвердженні висновку про відповідність влаштованого балкона затвердженій проектній документації, у зв’язку із необхідністю привести балкон у відповідність до погодженого проекту.
Інспекцією ДАБК листом від 7.12.2016 повернуто Особі 1 на доопрацювання декларацію про готовність до експлуатації об’єкта, та вказано про виявлені недоліки. Окрім того, позивача додатково поінформовано про те, що розпорядження органу місцевого самоврядування про надання дозволу на влаштування консольного балкона не є дозвільним документом, який дає право на початок виконання будівельних робіт. Також Особі 1 роз’яснено, що після усунення недоліків, які стали підставою для повернення декларації, він може повторно звернутись до інспекції для реєстрації декларації.
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Згідно з ч.1 ст.316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.179 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.
Майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ч.1 ст.190 ЦК).
Статтею 319 ЦК визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.4 ст.357 ЦК співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив.
У ч.2 ст.383 ЦК передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно зі ст.179 ЖК Української РСР користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
У п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМ від 24.01.2006 №45, передбачено, що власник наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що балкон є складовою частиною квартири, тобто не є самостійним об’єктом нерухомого майна, у зв’язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності на спірний балкон як на окремий об’єкт права власності.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог ст.400 Цивільного процесуального кодексу суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов’язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Керуючись стст.400, 401, 409, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 7.12.2017 та постанову Львівського апеляційного суду від 31.10.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.