Про складові шахрайства

Необхідною та достатньою складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб’єктом того факту, що предмет злочину є для нього чужим.

У справі №712/48/15-к суд першої інстанції визнав винним у шахрайстві начальника управління Держземагентства, який вимагав $57000 за сприяння в оренді 400 га сільськогосподарських угідь. Адже на момент отримання хабара він уже був звільнений із цієї посади, отже, не міг вплинути на прийняття такого рішення.

Апеляційний суд узагалі закрив провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, пославшись на те, що мала місце провокація злочину й у справі не було потерпілого. Бо гроші отримано правоохоронним органом зі спеціального фонду, тож це не могло завдати шкоди особі.

Касаційний кримінальний суд зауважив, що вказівка в ст.190 Кримінального кодексу на вчинення дій стосовно чужого майна, свідчить про те, що відповідальність за шахрайство пов’язана, як правило, не зі встановленням конкретної особи, власності якої заподіяно шкоду, а з усвідомленням винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), за відсутності законних підстав для того і збільшення внаслідок цього власних майнових фондів (чи третьої особи).

Натомість усвідомлення винуватим, кому саме належить чуже для нього майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, увівши в оману власника, не є обов’язковим для встановлення ознак шахрайства. Отже, висновок апеляційного суду про відсутність у діях особи складу злочину, відповідальність за який передбачено в ч.3 ст.190 КК, є дочасним.