Закон і Бізнес


Керівник центру «Адвокат дитини» ВША Лариса Гретченко:

«Традиційний «каральний» підхід у провадженнях щодо неповнолітніх повинен залишитися в минулому»


Лариса Гретченко: «Традиційний «каральний» підхід у провадженнях щодо неповнолітніх повинен залишитися в минулому»

№22 (1528) 29.05—04.06.2021
Вікторія ЯКУША
4507

Чи вдається на практиці застосувати принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини? Як бути з таким явищем, як правопорушення, учинені неповнолітніми? Про це, а також про булінг і те, що «часи не завжди однакові», напередодні Міжнародного дня захисту дітей «ЗіБ» поспілкувався з керівником центру «Адвокат дитини» Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, адвокатом Ларисою ГРЕТЧЕНКО.


«Базовий курс «Адвокат дитини» є першим кроком на шляху ювенальної спеціалізації адвокатів»

— Ларисо, ви є керівником центру «Адвокат дитини» та одним із викладачів базового курсу ВША «Адвокат дитини». Якою була мета створення цього курсу? Та чому в ньому може навчитись адвокат, який вже спеціалізується на сімейному праві?

— Центр «Адвокат дитини» розпочав діяльність у серпні 2020 року. Його створенням започатковано вітчизняну платформу дитячого права та разом з колегами-однодумцями ми активно включилися до процесу розбудови простору правозахисту дітей в Україні з урахуванням кращого світового досвіду.

Метою створення центру є згуртування осередку правозахисників дитини та об’єднання в темі дитячого права мультидисциплінарної аудиторії правників всіх спеціальностей, освітян, службовців у справах дітей, громадських діячів, міжнародних партнерів та всіх осіб, зацікавлених проблематикою захисту дітей. Освітній простір центру одночасно виступає потужною платформою для напрацювання пропозицій щодо змін профільного законодавства та формування усталеної правозахисної практики за принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Базовий курс «Адвокат дитини: основи дружнього до дітей правосуддя», який стартував у січні 2021 року, є першим кроком на шляху ювенальної спеціалізації адвокатів та початком реалізації спеціалізованого багатомодульного правоосвітнього проекту «Адвокат дитини: від новачка до профі», що об’єднує учасників спільною метою розбудови в Україні цілісної системи захисту прав дітей, підвищення професійної кваліфікації у сфері захисту прав неповнолітніх та забезпечення високого рівня надання правової допомоги у справах за їх участі.

Навчальний курс орієнтований на мультидисциплінарну аудиторію. Передусім, адвокати, які вже спеціалізуються на сімейному праві, можуть розширити власний досвід, набути знань і практичних навичок з питань забезпечення найкращих інтересів дитини, механізмів урахування думки дитини під час вирішення питань, що її стосуються. А також оволодіти базовими принципами і стандартами міжнародного права та національного законодавства у справах про адміністративні правопорушення та кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, ключовими засадами ефективності правосуддя, дружнього до дітей, що застосовні як у судових провадженнях, так і в ході будь-яких адміністративних процедур і процесів за участю дитини у всіх сферах її життя.

— Курс є доволі довготривалим і включає лекційні матеріали від адвокатів, психологів, суддів. Скільки людей вже прослухало даний курс? І чи є якийсь фітбек від аудиторії?

— Цьогоріч до оновленого проекту «Адвокат дитини» долучилися близько сотні адвокатів, які послідовно беруть участь у заходах. В антибулінгових навчальних курсах та вебінарах за дворічний період реалізації проекту підвищення кваліфікації пройшли понад 1000 осіб. Широке охоплення аудиторії можливе завдяки режиму онлайн трансляції заходів, а також аудиторна участь у ВША.

До лекторської команди навчального курсу «Адвокат дитини: від новачка до профі» залучені адвокати, представники суддівського корпусу та органів прокуратури, що робить його унікальним з огляду на закладений багатокритеріальний підхід до аналізу проблематики законодавства, правозастосовної практики, напрацювання практичних порад, дієвих алгоритмів та ефективних механізмів правозахисту прав та інтересів дітей, їх представництва у всіх справах, де малолітні чи неповнолітні учасники потребують допомоги, підтримки чи захисту.

Крім базового курсу, правоосвтінй проект включає спеціалізовані тематичні модулі у сфері кримінальних проваджень та адміністративних правопорушень; цивільних та сімейних правовідносин; охорони здоров’я та освіти; трудового права та підприємництва; інтелектуальної власності, а також основ дитячої психології та експертних досліджень.

Говорячи про учасників курсу «Адвокат дитини», відзначу, що цільова аудиторія не обмежується лише адвокатами. Констатуємо активну участь юристів інших спеціальностей, представників правоохоронних органів, закладів освіти, а також фахівців служб і установ, що працюють з дітьми.

Пишаємося схвальними відгуками та високою оцінкою навчального проекту слухачами оффлайн та онлайн-трансляцій, які відзначають високу кваліфікацію лекторів, мультидисциплінарну глибину та професійне практичне спрямування знань щодо особливостей правосуб’єктності дитини через призму міжнародного права, національного законодавства та судової практики. Особливих слів вдячності заслуговують робочі зошити учасників, у яких згруповано міжнародні стандарти, національне законодавство, приклади правозастосування та судової практики, актуальні тематичні публікації та роз’яснення, що слугує опорним конспектом під час навчання та залишається настільною книгою у подальшій професійній діяльності.

— В Україні не так давно почали говорити про принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Але чи завжди так легко визначити в тій чи іншій ситуації, яке саме рішення для дитини буде найкращим способом для захисту її інтересів?

— Символічно, що перше публічне представлення центру «Адвокат дитини» відбулося минулоріч із теми «Забезпечення найкращих інтересів дитини — ключовий пріоритет незалежної правової держави» під час марафону ВША до Дня незалежності України.

Дійсно, сучасний підхід до вирішення спорів за участі дитини динамічно змінюється і все частіше для всіх дій чи рішень щодо дітей він стає зорієнтованим на «забезпечення найкращих інтересів дитини».

Можна говорити про формування усталених підходів судової практики у площі сімейних відносин, де замість широко поширених «презумпції на користь матері» чи «рівності прав та обов’язків батьків стосовно дитини» пріоритет надається саме принципу найкращих інтересів дитини. Указане питання нині є досить актуальним, оскільки третина цивільних справ виникає саме з сімейних правовідносин, що безпосередньо чи потенційно стосуються інтересів дітей.

Важливим є унормування в законі «Про охорону дитинства» принципу забезпечення найкращих інтересів дитини з урахуванням загальноприйнятих міжнародних норм. Він передбачає дії та рішення, спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

— А чи виходить застосовувати ці норми на практиці?

— На практиці оцінити найкращі інтереси дитини є ускладненим, адже перелік елементів, які можуть розглядатися в кожному конкретному випадку не є вичерпним чи підпорядкованим та включає широкий діапазон поглядів і прагнень дитини, навичок та здібностей, факторів сімейного оточення та індивідуальної вразливості, соціальних контактів та стосунків з однолітками, прав і потреб у галузі освіти, охорони здоров’я чи будь яких інших.

Цей процес залежний від добросовісності та повноти реалізації батьками своїх обов’язків, компетенції, наявного документального підтвердження обставин та фактів, правової обізнаності та ювенальної компетентності всіх суб’єктів, залучених до вирішення питань, а також суб’єктивного сприйняття кожним з них ситуації та власних поглядів щодо дитиноцентризму.

«Я застосовую вислів Сенеки Аннея Луція «Non scholae, sed vitae discimus»

— Окрім сімейних спорів, неповнолітні діти нерідко фігурують у справах про вчинення правопорушення. Дуже часто скоєння правопорушення у такому віці є спробою так званого бунту, експериментом або наслідком непорозуміння з батьками або однолітками. Як у таких ситуаціях має поводитись адвокат, аби ситуація не створила психотравматичних наслідків?

— З вами першими поділюся радістю і гордістю від успішного пілотування 16 травня спеціалізованого модулю «Адвокат дитини: справи про адміністративні правопорушення та кримінальне провадження щодо неповнолітніх». У фокусі його уваги — високопрофесійний захист прав та інтересів дітей, які перебувають у конфлікті чи у контакті з законом.

Актуальним викликом для українського суспільства є розбудова системи правосуддя, дружнього до дитини, розширення меж та удосконалення процедур щодо захисту прав усіх неповнолітніх, які незалежно від процесуального статусу у кримінальному провадженні чи у справі про адміністративне правопорушення потребують висококваліфікованої правової допомоги, ефективного правозахисту та компетентного вирішення життєвої проблемної ситуації за принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

На моє переконання, традиційний «каральний» підхід у провадженнях щодо неповнолітніх повинен залишитися в минулому. Перевага має віддаватися превенції правопорушень, освіті в галузі прав людини, відновним підходам у правосудді та численним примирним процедурам, медіації за участі дітей.

Адвокат дитини передусім має бути зрозумілим дитині та викликати довіру. Цінність спеціальних знань адвоката дитини полягає передусім у базових навичках комунікації з неповнолітніми, мультидисциплінарній глибині знань щодо особливостей правосуб’єктності дитини, фахових акцентах у питаннях кваліфікації правопорушень за участі неповнолітніх. А також у встановленні та доказуванні обставин у таких провадженнях, процесуальних гарантіях та практичних підходах до призначення справедливого покарання, освоєння тактики ефективного захисту неповнолітнього, запобігання повторній травматизації дитини під час слідчих дій та судових проваджень, вміння взаємодіяти з іншими суб’єктами ювенальної юстиції.

У липні очікуємо запуск нового тематичного модулю «Адвокат дитини: дитина в ситуації домашнього насильства», проблематика протидії якому загальновідома.

— Один з ваших курсів присвячений судовій практиці у справах про булінг. Це відносно нова для України категорія. Вже можна говорити про певні тенденції, що склались у ній?

— До антибулінгового курсу я застосовую вислів Аннея Луція Сенеки «Non scholae, sed vitae discimus» («Вчимося не для школи, а для життя»).

Упродовж кількох років у ВША реалізовано п’ять наборів учасників дводенного навчального курсу «Булінг: попередження, відповідальність, захист. Навчання без страху», а також значну кількість тематичних вебінарів, семінарів та інших правоосвітніх заходів, що об’єднують спільною метою протидії булінгу адвокатів, юристів, педагогічних працівників, практичних психологів, правоохоронців, службовців служб у справах дітей та заінтересованих проблематикою батьків, студентську та учнівську молодь.

Учасники характеризують «антибулінговий» курс ВША як надпотужну правоосвітню платформу і вважають його:

• актуальним, адже кожен має можливість долучитися до активної спільноти антибулінгового руху, набути сучасних знань, практичних вмінь, професійного досвіду в питаннях правозастосування у справах про булінг;

• корисним, оскільки проблема насильства в освітньому процесі може торкнутися кожного і, як відомо, профілактика завжди ефективніша від лікування;

• практичним, так як систематизований аналіз тематичного законодавства, структурований огляд судової практики і приклади ситуаційних завдань забезпечують конструктивний діалог учасників, пошук відповідей на проблемні питання.

— А як щодо судової практики?

— У контексті судової практики, сформованої за кілька років дій антибулінгового законодавства, можна говорити про системний підхід у справах про адміністративні правопорушення з притягненням до відповідальності кривдника. А також визнати проблематику недоліків і помилок при оформленні матеріалів, що призводять до повернення їх на доопрацювання органам ювенальної превенції, закриття провадження, нерідко з формальних підстав, звільнення від відповідальності за спливом процесуальних строків тощо.

Разом з тим новосформованими тенденціями розвитку судової практики у справах, пов’язаних з булінгом, є категорія трудових спорів щодо застосування дисциплінарних стягнень до педагогічних працівників, звільнення їх з роботи з підстав вчинення аморального проступку; цивільні справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої цькуванням учасників освітнього процесу, судові провадження за участі закладів освіти про стягнення збитків, завданих шкільним конфліктом у виді бійки учнів тощо. Слід відмітити також справи за позовами про захист честі, гідності, ділової репутації, пов’язані з поширенням недостовірної інформації щодо вчинення булінгу, а також про оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів та установ освіти в процесі реагування на повідомлення про булінг та незгоди з результатом його розгляду.

Цей курс є надзвичайно важливим, адже вибір ефективного способу захисту безпосередньо залежить від розуміння суті булінгу, його типових ознак та форм прояву, відмінності від шкільного конфлікту, інших адміністративних чи кримінальних правопорушень чи проступків.

«Підтримую потребу зміни свідомості кожним з нас у частині утвердження ідеї дитиноцентризму»

— Особисто читаю своїй дитині «Веселу сімейку» Миколи Носова та «Денискіни оповідання» Віктора Драгунського. Дитині цікаво, а я реально розумію, що всі ці пригоди виникають унаслідок що називається «залишення в небезпеці» (ст.135 Кримінального кодексу). Зараз дуже багато і в соцмережах обговорень на рахунок того, що раніше дітям надавали так би мовити більше самостійності. Хтось навіть пише про те, що дітей у 4 роки за хлібом відправляли в магазин. На вашу думку, чи можна говорити, що сьогодні суспільство формує більш свідоме ставлення до дітей і як наслідок у законах теж приділяють більше уваги захисту маленьких громадян?

— У частині літератури можу поділитися досвідом читання з донькою «Великої книги дражнилок» Наталії Хаткіної, яка містить добірку віршів про те як дражнити за іменами, за характерами, дражнилки для вчителів… З анотації та дорослого сприйняття розумію, що такі вірші та казка «Наречені з Дражнилії» мають на меті навчити малого читача чутливому сприйняттю гумору та не ображатися на влучне смішне слово. Натомість без відповідних роз’яснень та підказок, ці вірші можуть стати джерелом насмішок, образ, цькування.

Уважаю, що саме 2020 рік став періодом докорінних змін у національній системі захисту прав дитини. Важливим є упровадження міжнародного комплексного підходу до забезпечення прав неповнолітніх згідно Конвенції ООН про права дитини 20.11.89, національний законодавчий підхід до охорони дитинства в Україні як до стратегічного загальнонаціонального пріоритету, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики та гарантовані Конституцією механізми реалізації прав дитини.

Зверну увагу, що принципи реалізації Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року обумовлюють забезпечення професійного підходу осіб, уповноважених на роботу із дітьми та співпрацю між державними органами і громадськими організаціями, впровадження найкращих практик та методів захисту прав і свобод дітей.

Нерідко чую від старших поколінь про методи виховання, що межують із психологічним та фізичним насильством, або типу «ми навчалися, прибирали за собою і нічого, всі живі», та категорично не поділяю таких підходів. Підтримую потребу зміни свідомості кожним з нас в частині людиноціннісних пріоритетів, утвердження ідеї дитино центризму у всіх сферах її життя. Адже суспільство повинне забезпечити щасливе дитинство.

— Межу між повагою до думки чи бажанням дитини та розумним рішенням інколи складно встановити самим батькам. Зрештою і азам батьківства нас ніхто не вчить. А от адвокат дитини, напевне, повинен мати знання з психології для того, щоб знайти цю золоту середину і донести її до судді?

— У цьому питанні підтримаю раніше сказане щодо важливості ювенальної спеціалізації та акцентую увагу на принципі віри в основні права дитини, в гідність та цінність людської особистості, потребу дітей в спеціальній охороні й піклуванні, зокрема належному правовому захисті, до та після народження, а також обов’язку людства надати дитині все найкраще, що воно має.

Також важливим є забезпечення спеціалізації не лише адвокатів, а й суддів, що розглядають різні категорії справ за участю неповнолітніх осіб, та інших фахівців системи юстиції щодо дітей (прокурорів, соціальних працівників, педагогів, психологів, працівників поліції, органів пробації тощо).

— 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей. Яке б послання ви зробили усім батькам із цього приводу? І до чого закликали б тих, хто працює з дітьми у системі правосуддя?

— Звісно, саме у цей день найбільше уваги приділяється дітям. Моє побажання батькам: щоденно й невтомно любити свої дітей, оточувати ніжністю, сімейною турботою та піклуванням, вірити в їхні сили, підтримувати в усіх починаннях, адже це взаємно окриляє та надихає.

Колегам — бачити дитину у світлі будь-яких ситуацій як самостійного суб’єкта правовідносин, чути її думку, у міру власних можливостей та компетенції забезпечувати реалізацію найкращих інтересів дітей, продовжувати професійну спеціалізацію у сфері дитячого права! Усім нам здоров’я, миру і гарного майбутнього!