Закон і Бізнес


Така різна етика…


Валентин Сердюк може бути задоволений пом’якшенням стягнення від ВРП. Принаймні є шанс поборотися за посаду, перебуваючи в умовній відпустці.

№22 (1528) 29.05—04.06.2021
Ірина КАРВАЙ
48704

Схоже, суддя Касаційного цивільного суду Валентин Сердюк заручився підтримкою на владному Олімпі. Він не лише уникнув звільнення за кермування в нетверезому стані, а ще й домагатиметься покарання для тих, хто склав на нього протокол і зафіксував інцидент на камеру.


Неспроможна самооборона

Що загрожує пересічному судді, якого спіймали за кермом автомобіля в нетверезому стані, хай навіть людина й відмовилася пройти тест на алкоголь? На 99% — звільнення, бо це ж порочить високе звання. Проте з кожного правила є винятки, і В.Сердюк уже потрапив у 1% тих, хто спромігся уникнути «найвищої міри» дисциплінарного стягнення. Бо хоча Вища рада правосуддя вщент розбила всі аргументи його скарги, але змінила гнів на милість і пом’якшила попереднє стягнення.

Як повідомляв «ЗіБ», рішенням першої дисциплінарної палати №1472/1дп/15-20 до В.Сердюка застосоване стягнення у вигляді подання про звільнення з посади. Знадобився цілий рік, аби у ВРП нарешті дійшли руки до його скарги на це рішення. Її розгляд відкладався більше ніж півроку: чи то суддя дуже ретельно готувався до захисту, чи то Рада не знала, як учинити в цій ситуації…

Нагадаємо, що 2 роки тому Дарницький районний суд м.Києва притягнув законника до відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення, оштрафувавши В.Сердюка на 10200 грн. та відібравши в нього на рік права (справа №753/5666/19).

Поліцейські зафіксували, як нинішній суддя ВС змінював версії, немов рукавички. Спочатку він стверджував, що ішов додому від метро, далі, що поліцейські побачили його, коли він не їхав, потім, що прийшов, поставив авто й пішов додому, а ще, що його чекало таксі.

Також він стверджував, що погано почувався й поставив авто, що їхав на заправку узяти хот-дог, і «лише в суді повідомив про свідків, які начебто підтверджують його невинуватість». Але судді вказали, що всі ці версії — не що інше, як бажання уникнути відповідальності.

Представниця судді Олена Фролова намагалась оскаржити постанову, проте апеляційний суд не тільки погодився з першою інстанцією, а й наголосив на «недостовірності показань» володаря мантії в Дарницькому райсуді.

Копії матеріалів справи доводили, що законник безпосередньо брав участь у розгляді справи та надавав пояснення, які надалі підтримувались його адвокатом. У минулорічному рішенні ПДП участь В.Сердюка на засіданні 8.05.2019 (уже в статусі судді) підтвердила й О.Фролова.

Тож палата наголосила, що недостовірні свідчення в суді належно доведені обома інстанціями, вказавши при цьому, що така поведінка не лише не сприяє виконанню завдань судочинства, а в разі, якщо такою особою є суддя найвищого судового органу, ще й підривають авторитет правосуддя. Адже хоча згідно ч.1 ст.63 Конституції особа не несе відповідальності за відмову давати свідчення чи пояснення щодо себе, проте це не означає, що вона має «право на неправду».

Призначений, але без етики

Тепер суддя ВС завітав на засідання ВРП з іншим адвокатом — Святославом Святюком. А скарга законника на рішення ПДП базувалася на трьох доводах.

По-перше, палата, мовляв, не врахувала, що на момент учинення адміністративного правопорушення та надання пояснень у суді він не обіймав посади судді та не мав статусу судді.

По-друге, ДП не врахувала рішення ВРП №2289/0/15-19 про визнання відсутності порушень В.Сердюком вимог щодо несумісності та ухвалу члена від 30.08.2019 ПДП № 5582/0/18-19 про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг двох осіб на його дії.

І, нарешті, при обранні виду дисциплінарного стягнення не дотримали принципу пропорційності та не врахували відсутність негативних наслідків, які випливали б із факту притягнення його до адмінвідповідальності.

У скарзі В.Сердюк наголошував, що законодавчі норми, які регулюють діяльність судді, поширюються на нього тільки з 20.05.2019 (дня зарахування до штату ВС, а не призначення на посаду Президентом. — Прим. ред.). Отже, на момент складання протоколу щодо правопорушення від 3.03.2019, на нього не поширювалась дія положень ст.56 закону «Про судоустрій і статус суддів», зокрема чч.6, 7 щодо додержання присяги судді та дотримання правил суддівської етики.

В.Сердюк сказав, що пояснення по суті протоколу і подій у засіданні Дарницького райсуду надавав лише 5.04.2019, а в жодному із засідань апеляційного суду він участі не брав, і не надавав пояснень. Отже, на його думку, «не підлягав притягненню до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку як суддя».

До речі, В.Сердюк і на момент скоєння проступку не був «людиною з вулиці», оскільки обіймав посаду заступника керівника апарату Верховного Суду України, а точніше опікувався його ліквідацією. Тож так само мав дотримуватися етики — державного службовця.

Утім, ВРП сказала, що доводи щодо його статусу на час складання протоколу та надання пояснень в суді не спростовують висновків палати щодо факту дисциплінарного проступку, що полягає у наданні суду неправдивих свідчень та їх подальшу підтримку особисто та через свого адвоката.

Скарги повернули через помилки

Також у Раді вказали, що твердження В.Сердюка щодо повернення без розгляду скарг були предметом розгляду ПДП. Тоді палата зауважила, що факт їх повернення не створює перешкод для повторного звернення з аналогічною скаргою. Тож члени Ради не взяла до уваги цей довід судді.

Крім того, В.Сердюк наголошував, що ПДП не врахувала, що його вчинок не мав жодних негативних наслідків. А щодо критичної оцінки судами його показань та показань одного зі свідків, законник зазначив, що відхилення показань свідка (як і будь-якого іншого доказу) автоматично не свідчить про «підроблений, оманливий, неправдивий характер» такого доказу. В.Сердюк зауважив, що жодна з інстанцій не зверталась до правоохоронних органів з приводу завідомо неправдивих показань свідків.

Та й взагалі його притягли до відповідальності за найменш значуще правопорушення — відмову від проходження огляду на стан сп’яніння, а не за встановлення цього факту. Натомість суд в основу постанови фактично поклав лише покази свідків, залучених патрульними.

На це ВРП вказала, що ПДП карала його не за притягнення до адмінвідповідальності, а за його дії, направлені на її уникнення — надання недостовірних показань під час розгляду справи до набуття ним статусу судді та підтримання обраної версії після. А той факт, що це не вплинуло на рішення суду не робить честі носієві мантії.

Законник спробував переконати ВРП й деякими науковими розвідками за підписами докторів наук. Згодом він попросив долучити до матеріалів повідомлення слідчого Державного бюро розслідування про початок досудового розслідування стосовно працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення щодо нього. Але й це не вплинуло на Раду. Хоча сам факт порушення справи проти поліцейських дещо нагадує помсту.

Однак у підсумку ВРП зазначила: В.Сердюк як представник судової влади повинен добросовісно користуватися своїми правами. Одночасно суддя обмежений у способі захисту своїх справ, оскільки зобов’язаний поводитися етично та бути взірцем для інших громадян. А також наголосила, що доводи судді не спростовують обставин відвертого ігнорування ним правил етичної поведінки.

Проте ВРП дійшла висновку, що дії судді не можна вважати істотним дисциплінарним проступком у розумінні п.1 ч.9 ст.109 даного закону. А тому в рішенні (№1058/0/15-21) написала, що для судді ВС буде достатньо відсторонити його на 6 місяців від здійснення правосуддя, відправити до Національної школи суддів на «перевиховання» та ще й позбавити доплат. А потім ще й повинен пройти кваліфікаційне оцінювання.

Однак на таке стягнення можна подивитися під іншим кутом зору: півроку суддя продовжуватиме отримуватиме понад 150 тис. грн. зарплати, нічого не роблячи. Пройти повторно кваліфоцінювання (якщо до того часу буде створена Вища кваліфікаційна комісія суддів) буде непросто хоча б тому, що негативний висновок від «доброчесників» гарантований. Крім того, у вересні минулого року до В.Сердюка було застосоване ще одне стягнення — у вигляді суворої догани з позбавленням доплат на 3 місяці. Тож, схоже, ВРП дала шанс «верховнику» добровільно піти з посади — принаймні не з ганебним записом у трудовій. Та чи справедливо це, якщо порівняти з долями інших носіїв мантії, — питання дискусійне.