Закон і Бізнес


Імунітет до впливу

Хто такі викривачі та як їх захищає закон від негативних наслідків


№22 (1528) 29.05—04.06.2021
Наталія МАТВІЙЧУК, юрист GOLAW, адвокат; Анастасія НІКОЛЕНКО, юрист GOLAW, адвокат
2635

Створення дієвої системи запобігання проявам корупції є головною метою реформи для боротьби з нею. Одним з таких механізмів є закріплення на законодавчому рівні поняття викривачів і встановлення гарантій щодо їх захисту. Розберемося детальніше, хто такі викривачі, який вони мають імунітет та як діяти в разі звільнення викривача з роботи.


Хто має статус викривача?

У процесі трудової чи професійної діяльності особа може стати свідком вчинення корупції. За наявності переконання, що така інформація є достовірною, вона має право повідомити її своєму роботодавцю, а також фізичних чи юридичних осіб, засоби масової інформації, громадські об’єднання, професійні спілки тощо. Крім цього, особа має право звернутися з відповідною заявою безпосередньо до Національного агентства з питань запобігання корупції. Із цього моменту особа набуває статусу викривача.

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень може бути анонімним. При цьому воно повинно стосуватися конкретної особи та містити фактичні дані, які можуть бути перевірені. До повідомлення викривач має право долучати відповідні докази, а в ході перевірки заяви за бажанням давати пояснення чи свідчення.

Часто особи бояться заявити про випадок корупції. У зв’язку із цим слід звернути увагу на те, що законом передбачена конфіденційність. Тобто розкривати інформацію про особу, яка повідомила про корупцію, заборонено.

Крім цього, якщо за результатами розслідування буде підтверджено факт корупції, то викривач має право на винагороду. Однак це стосується лише тих випадків, коли розмір предмета корупційного злочину чи збитків від нього у 5000 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Імунітет та захист

Трапляються випадки, коли особа, яка повідомила про корупцію, зазнає у зв’язку з цим негативного впливу з боку керівника або роботодавця. З огляду на це викривачі перебувають під захистом держави, включаючи забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла.

Законом передбачено ряд механізмів щодо захисту трудових прав як викривача, так і його близьких осіб. Наприклад, не допускається відмова вказаним особам у прийнятті на роботу, укладенні чи продовженні договору, трудового договору, наданні адміністративних та інших послуг. Також їх не може бути звільнено чи піддано таким негативним заходам впливу як: переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо. Позбавлення або обмеження певного права викривача порівняно з іншими працівниками теж є неприпустимим.

Якщо ж усе-таки вказані права були порушені, викривачеві гарантується їх поновлення. Приміром, у разі звільнення через повідомлення про корупцію він підлягає негайному поновленню на роботі, а також йому виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому якщо викривач відмовиться від такого поновлення, то йому виплачується грошова компенсація у розмірі шестимісячного середнього заробітку. Якщо ж виявиться, що таке поновлення неможливе, то виплата складатиме його дворічний середній заробіток.

Указані гарантії стосуються саме заходів впливу через повідомлення про корупцію. Тобто у разі виникнення обставин щодо, наприклад, звільнення викривача з підстав, не пов’язаних з таким повідомленням, звільнення відбувається в загальному порядку.

Судовий захист

Працівники, що повідомили про корупційне правопорушення, часто звертаються до суду з метою захисту від негативних заходів впливу від керівника чи роботодавця. Для представництва своїх інтересів у суді викривачі мають право скористатися безоплатною правовою допомогою або ж залучити адвоката самостійно. При цьому витрати на адвоката підлягатимуть відшкодуванню.

Якщо викривач не може захистити свої порушені права самотужки, а представники або відповідні органи здійснюють неналежний захист його прав, представляти інтереси викривача в суді може НАЗК.

Визначальною для формування судової практики щодо захисту прав викривачів є постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №815/2074/18, в якій детально досліджено питання статусу викривача та моменту, з якого на нього поширюються певні гарантії.

У цій справі працівник звернувся з позовом проти роботодавця, який притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності та ініціював скорочення його посади. Позивач наголошував, що ряд негативних заходів впливу було вжито після повідомлення ним про скоєння керівництвом корупційного злочину. Це стало причиною виникнення конфлікту інтересів та упередженості керівника при прийнятті рішень щодо працівника.

Суд погодився з тим, що після повідомлення позивачем про вчинення його керівником корупційного правопорушення в останнього виник конфлікт між приватними інтересами та службовими повноваженнями. У зв’язку із цим керівник не мав права брати участь в засіданнях дисциплінарної комісії, за результатами яких позивачу було оголошено догану та зауваження. Більше того, спірні накази про застосування до працівника заходів дисциплінарної відповідальності були підписані цим керівником. Отже, накази визнані судами незаконними та були скасовані.

Особливу увагу отримало питання імунітету позивача як викривача. Судом установлено, що працівник отримує статус викривача з моменту, коли він здійснив усі залежні від нього дії для повідомлення про факт корупції так, щоб відповідна інформація надійшла до адресата. Відповідно, саме із цього моменту викривач набуває гарантії захисту своїх прав.

Умови для імунітету

В той же час, такий імунітет не є абсолютним та має певні обмеження. Обов’язковими умовами для його застосування є:

• причинно-наслідковий зв᾽язок між негативними заходами впливу та повідомленням викривача;

• повідомлення має стосуватися порушення вимог саме закону «Про запобігання корупції»;

• застосування до викривача негативних заходів впливу.

Так, про наявність причинно-наслідкового зв’язку можуть свідчити, зокрема, певна послідовність подій. Спочатку особа повідомляє про факт корупції, а вже потім до неї застосовуються негативні наслідки. Ці події дуже часто наближені між собою у часі. Крім того, після повідомлення про корупційне правопорушення викривач може отримувати різного роду погрози. При цьому важливо, щоб у минулому, до моменту повідомлення викривачем про корупційне діяння, до нього не було жодних претензій як до працівника.

У свою чергу, перелік негативних заходів впливу на працівника не є вичерпним. Позбавлення або обмеження певного права викривача порівняно з іншими працівниками уже може вважатися негативним для нього наслідком. Наприклад, це може бути відмова в наданні відпустки в іншому місяці, ніж передбачено графіком, у той час як іншим працівникам це дозволялося.

Для недопущення порушення своїх прав викривачі можуть звернутися до суду із заявами про забезпечення позову ще до вирішення спору по суті. Практика свідчить, що суди стають на бік викривачів та захищають їх порушені права. Однак для цього має бути встановлено сукупність усіх необхідних умов для застосування імунітету викривача.