Конфлікт присяг

Сам намір прокурора отримати адвокатське свідоцтво є завідомо нелегітимним

Три місяці тому Велика палата Верховного Суду заперечила можливість для суддів, навіть тих, які не мають повноважень на здійснення правосуддя, отримати адвокатське свідоцтво. Тепер таку саму заборону поширено й на прокурорів.

Суддям — ні, а прокурорам?

Нагадаємо, що в постанові ВП ВС від 10.02.2021 у справі №822/1309/17 наголошувалося: бажання отримати доступ до професії адвоката, коли людина перебуває в статусі судді, «не виглядає легітимним і суперечить меті антикорупційного законодавства» (див «ЗіБ»).

Відповідно, виникло запитання, а чи можуть діючі прокурори складати іспит для отримання адвокатського свідоцтва. Голова комітету з питань антикорупційної політики та комплаєнсу, що діє у складі НААУ, Олександр Готін в інтерв’ю «ЗіБ» припустив, що «сформульовані суддями ВС висновки за окремими позиціями є однотипними та можуть стосуватися прокурорів і державних службовців». І ця позиція знайшла своє підтвердження в новому рішенні ВП ВС.

У справі №826/9606/17, що була передана на розгляд до палати для вирішення виключної правової проблеми, оскаржувалася відмова Ради адвокатів Київської області в прийнятті присяги та видачі позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Адже вони на той момент були працівниками органів прокуратури.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. В апеляційній інстанції обмежилися тим, що зобов’язали РА прийняти рішення про видачу свідоцтв позивачам.

Своєю чергою Рада адвокатів України подала касаційну скаргу на ці рішення, уважаючи, що місцева РА вчинила правильно. Адже остання керувалася серед іншого рішенням РАУ від 13.06.2016 №166.

Вступаючи в позапроцесуальні відносини

Розглядаючи цей спір, ВП ВС звернула увагу на те, що, «складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю» (постанова від 14.04.2021). Також така особа повинна керуватися — як при виконанні своїх службових обов’язків, так і поза службою — Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, що затверджений Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017.

З огляду на це високі судді зауважили, що поняття «правила прокурорської етики» не обмежується розміщеними в розд.IV кодексу вимогами, а є значно ширшим за змістом. На думку ВП ВС, «етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства й моральні засади суспільного життя».

Натомість, «претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю, прокурор вступає в позапроцесуальні відносини з радою адвокатів, адвокатською спільнотою». Бо прокурор проходить стажування під керівництвом адвоката, який складає звіт про оцінку стажування та направляє його РА регіону. Тобто «у цьому випадку прокурор перебуває у відносинах підпорядкування з керівником стажування». Так само як і під час організації та проведення кваліфікаційного іспиту.

На думку ВП ВС, «такі правовідносини між адвокатом і прокурором виходять за межі допустимої сфери відносин між прокурорською та адвокатською спільнотами». Відповідно, сам намір прокурора отримати адвокатське свідоцтво є завідомо нелегітимним, оскільки «прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності».

До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка підтримує державне обвинувачення в суді, як наголошується в постанові, «ставить під сумнів її незалежність, безсторонність і неупередженість». У такому випадку особа одночасно опиняється під дією двох присяг — прокурора й адвоката, що породжує конфлікт.

Отже, висновують у ВП, «одночасне перебування під дією двох присяг є неможливим, оскільки їхні тексти суперечать один одному та прямо порушують як незалежність прокурора, так і принципи здійснення адвокатської діяльності — незалежність і конфіденційність».

Роз’яснення на перспективу

З огляду на викладене ВП ВС скасувала попередні судові рішення щодо зобов’язання РА прийняти рішення про видачу позивачам свідоцтв. Натомість задовольнила первісну вимогу про скасування рішення РАУ №166. Щоправда, у частині роз’яснення, що стосувалася власне складання присяги адвоката та отримання свідоцтва. Адже суд мав діяти лише в межах позовних вимог.

Утім, у самій постанові зауважено, що це рішення РАУ «не відповідає закону і не підлягає застосуванню в цілому». Тобто РАУ доведеться його переглянути, аби не спокушати прокурорів тими самими намірами отримати адвокатське свідоцтво.

До речі, ця постанова стане в пригоді й під час розгляду справи так званого прокурорського десанту. Адже питання вже не в тому, чи колишні військові прокурори реально складали іспити та проходили стажування, а в тому, що вони не могли бути навіть допущеними до цих процедур.

Крім того, можна очікувати на розвиток проблеми доступу до адвокатської професії для державних службовців, працівників правоохоронних органів, народних депутатів. Адже не виключено, що ВП побачить конфлікт присяг і в їхньому намірі стати адвокатами, перебуваючи на державній службі чи маючи представницький мандат. Адже стосовно них також передбачені вимоги щодо несумісності.

Отже, вочевидь, далі буде…