З думкою про права
.
У Вищій раді правосуддя не проти ідеї Президента ліквідувати Окружний адміністративний суд м.Києва. Але закликають подумати про права громадян, які можуть бути порушені таким кроком.
Для такого висновку членам Ради навіть довелося зібратися на позапланове засідання. Того ж дня, коли в парламенті мали голосувати за проект змін до закону про саму ВРП.
Можливо, тому її члени були доволі стриманими в зауваженнях. Вони зробили акцент на тому, що ліквідація ОАСК може позначитися на оперативності розгляду справ і збільшить удвічі навантаження на Київський окружний адміністративний суд, куди проект передбачає одномоментно передати всі провадження. До того ж розгляд справ у КОАС доведеться починати від самого початку.
Також члени ВРП висловили стурбованість тим, що 49 суддів ОАСК продовжуватимуть отримувати зарплату, не виконуючи роботи. Адже без Вищої кваліфікаційної комісії суддів їх не можна буде кудись перевести. Утім, це застереження на вул. Банковій можуть сприйняти як пораду додати положення про звільнення всіх суддів.
Є у висновку й одна цікавинка. Комісія з питань правової реформи при Президентові пропонує як варіант створити ще один вищий спеціалізований суд. Він розглядатиме адмінсправи за участю центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю Україну. Такий собі «наріст» на системі адмінсудів, поява якого, вочевидь, не ґрунтуватиметься як на принципі територіальності, так і спеціалізації.
Та чи стане глава держави чекати? Адже він формально отримав консультативний висновок ВРП. І в ньому прямо не висловлено занепокоєння тим, що для ліквідації ОАСК не наведено жодної з передбачених законом підстав. А застереження, що «ліквідація та утворення судів має відбуватися з повним та неухильним дотримання чинного законодавства», можна розцінити як умивання рук.
Утім, підтримка президентського демаршу не допомогла й самій Раді: проект №5068, що передбачає серед іншого перевірку на доброчесність нинішнього складу ВРП, було прийнято в першому читанні. Тож спочатку розберуться з тими, хто має боронити незалежність судів, а потім — й із самими судами.