Особливості кваліфікації неправдивого повідомлення про замінування нагадав ВС
.
Повідомлення про наявність вибухонебезпечних предметів на станціях метро не можна вважати виконанням громадського обов’язку, адже підсудний усвідомлював, що інформація, яку він поширює, не відповідає дійсності.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд ВС, розглядаючи справу №755/13545/18 (провадження №51-4531км20) проти особи, що двічі повідомляла про замінування столичного метрополітену, передає «Закон і Бізнес» з посиланням на прес-службу ВС.
Улітку 2018 року чоловік двічі телефонував на номер 102 та повідомляв про підготовку вибуху на двох станціях Київського метро. Під час перевірки станцій метро вибухових пристроїв та вибухонебезпечних речовин слідчо-оперативна група не виявила, тобто повідомлення про підготовку вибуху були явно неправдиві. Районний суд, з висновком якого погодився апеляційний, засудив особу за частиною 2 статті 259 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років. Підсудний, у свою чергу, подавав касаційні скарги, які ККС залишив без задоволення. Зокрема, касаційний суд визнав неспроможними наведені в касаційній скарзі доводи захисника про те, що дії особи мали правомірний характер, а повідомлення про наявність вибухонебезпечних предметів на станціях метро було виконанням громадського обов’язку, адже підсудний усвідомлював, що інформація, яку він поширює, не відповідає дійсності, а також те, що його повідомлення може:
- створити обстановку страху в населення;
- порушити громадську безпеку;
- відволікти певні служби від виконання їхніх обов’язків.
Докази захисника про закриття кримінального провадження стосовно його підзахисного також є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів, які безпосередньо вказують на причетність особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, а припущення захисника про ймовірність наявності вибухонебезпечних предметів на станції метро нічим не підтверджуються.