Надто «впливовий» позивач

Чи слід брати самовідвід, аби розвіяти сумніви у своїй неупередженості

Деякі резонансні справи потребують від законників не тільки досвіду, а й особливих якостей, аби не піддатися сторонньому впливу. Тож інколи володарі мантій намагаються уникнути участі в процесах із надуманих підстав і стають героями, але дисциплінарних справ.

Низка самоусунень

Третя дисциплінарна палата ВРП розглянула дисциплінарну справу (№908/3дп/15-21), відкриту стосовно Руслана Тимчука з Іванівського районного суду та Наталії Чернецької з Великомихайлівського районного суду. Обидві установи розташовані в Одеській області.

Цивільну справу, що стосувалася стягнення коштів, спочатку мав розглядати колега Р.Тимчука. Але він заявив, що товаришує із сином відповідача, тож узяв самовідвід.

Однак відповідач подав клопотання про відвід Р.Тимчука, мовляв, той безпідставно відмовив у витребуванні доказів і виклику свідків. Позивач заперечував проти відводу, зазначаючи, що «незгода відповідача з ухвалою не може бути підставою для відводу відповідно до ч.4 ст.36 Цивільного процесуального кодексу».

Проте Р.Тимчук спочатку відмовив у задоволенні заяви відповідача через її необґрунтованість і суб’єктивність, але одночасно заявив про самовідвід, пославшись на те, що учасник процесу висловив йому недовіру. Отже, сторонній спостерігач може об’єктивно засумніватися в його неупередженості.

Урешті заяву законника про відвід задовольнили, і через неможливість утворити новий склад суду голова Іванівського райсуду — той же Р.Тимчук — направив справу до Великомихайлівського райсуду, де її в провадження отримала Н.Чернецька.

Вона теж не сподобалася відповідачеві, бо в нього виробилося переконання, що Н.Чернецька «не зможе протистояти засобам позапроцесуального впливу позивача». Адже той «народився в Одеській області, був народним депутатом, займав посаду заступника голови Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад, головою Комітету з питань національної безпеки і оборони, а також обіймав посаду заступника міністра оборони». Тож така людина «має значне коло зв’язків у владних, правоохоронних та судових органах, тому значною мірою може впливати на результат розгляду цієї справи».

Тому Великомихайлівський райсуд задовольнив заяву відповідача щодо відводу судді. В ухвалі суд зазначив, що «хоча Н.Чернецька ні прямо, ні опосередковано не заінтересована в результаті розгляду справи, доказів впливу позивача на неї суду не надано, суд дійшов висновку, що незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав».

Урешті справа потрапила в Ширяївський районний суд, де ще одна законниця теж взяла самовідвід, пославшись на те, що новий представник позивача як адвокат також представляє її інтереси в суді щодо особистих та сімейних питань. Її колега зупинив провадження в цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій — за позовом про визнання договору позики удаваним правочином.

Одеський апеляційний суд згодом скасував таку ухвалу, а справу повернув до Ширяївського райсуду. 28 квітня черговий представник Феміди, Максим Тарасенко, мав розглянути справу по суті.

Якомога далі від впливу

А перед тим дисциплінарний орган почав розбиратися з обґрунтованістю попередніх самовідводів. Так, Н.Чернецька написала в поясненнях, що її самовідвід був законним і обґрунтованим, а Р.Тимчук зауважив, що не задовольнив заяву щодо свого відводу через її безпідставність. Мовляв, наведені обставини прямо не виключали його участь у справі, проте вказували про недовіру відповідача до суду.

Також він зазначав, що при розгляді заяви про самовідвід керувався §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тож, на думку законника, його заява про самовідвід — обґрунтована, а дисциплінарна скарга стосовно нього — безпідставна.

Додатково суддя пояснив, що «сама позиція відповідача вказувала на його недовіру судді, тому із будь-яким прийнятим не на його користь рішенням він міг не погодитись, що могло призвести до затягування розгляду справи шляхом оскарження такого рішення. Враховуючи людський фактор, зазначене також може «впливати на його підсвідомість» при веденні судового процесу та прийнятті рішень». Це і спонукало його до подання заяви про самовідвід.

Щодо строку подання заяви про відвід, суддя пояснив, що вона була подана з порушенням терміну, встановленого ч.3 ст.39 ЦПК, у той час як Н.Чернецька зізналася в призначеному із запізненням одного із засідань через велике навантаження.

Порушення — не підстава карати

ДП сказала, що Р.Тимчук та Н.Чернецька посилались в ухвалах на п.5 ч.1 ст.36 ЦПК. Проте матеріали справи, як і подані відповідачем заяви про відвід, не містять відомостей, які свідчили б про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності законників. «Більше того, в ухвалах про задоволення самовідводу та відводу судді не вказують на такі обставини та не наводять жодних мотивів щодо наявності особистої прихильності або упередження до сторін у справі», — зазначив дисциплінарний орган.

Доводи законників про те, що вони мали на меті «недопущення в подальшому виникнення будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості», не можуть свідчити про дотримання норм процесуального права. Адже судді не навели жодних передбачених процесуальним законом підстав для цього.

ТДП встановила, що заява відповідача про відвід Н.Чернецької ґрунтувалася виключно на припущеннях, пов’язаних із роботою позивача в органах державної влади, та не містила жодних фактів чи доказів, які можна було перевірити. А в розумінні, зокрема, п.5 ч.1 ст.36 ЦПК зазначені суддями підстави для відводу та самовідводу не є «іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді», вказала палата. Мовляв, «судді фактично самоусунулись від здійснення правосуддя, що суперечить основоположним принципам судочинства».

До того ж, урахувавши бачення судового процесу та інтереси відповідача, «не взяли до уваги, що самовідвід та відвід порушують право позивача, який заперечував щодо поданої заяви про відвід Р.Тимчука».

Утім, ТДП зазначила, що «виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Адже Р.Тимчук відкладав розгляд справи через неявку сторін і заявлений відвід, а Н.Чернецька строків підготовчого провадження не порушувала) Тож дисциплінарний орган обмежився попередженням.