Закон і Бізнес


Фінмоніторинг v. санкції

Чим відрізняються обмеження, які запроваджуються в рамках цих процедур


№19-20 (1525-1526) 15.05—21.05.2021
Валентин ГВОЗДІЙ, керуючий партнер GOLAW, адвокат
6413
6413

Обмежувальні заходи, що запроваджуються як економічні санкції, можуть, на перший погляд, видатися схожими на процедури фінансового моніторингу. Проте їх у жодному разі не можна ототожнювати, оскільки вони мають зовсім різну правову природу та підстави для застосування.


Мета й підстави для застосування

У чинному законодавстві України визначено, що до фізичних та юридичних осіб можуть бути застосовані персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи, такі як «блокування активів», «зупинення фінансових операцій», «зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань», «зупинення фінансових операцій» та «запобігання виведенню капіталів за межі України». Про це йдеться в законі «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII. Кріт того, законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6.12.2009 №361-IX передбачені заходи у вигляді замороження активів і зупинення фінансових операцій.

Санкції закону №1644-VII застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян, суспільства та держави. Пропозиції щодо санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки і оборони Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів, Національним банком та Службою безпеки. Рішення щодо застосування санкцій приймається РНБО, вводиться в дію указом Президента, а також повинне містити перелік підсанкційних осіб, строки застосування (крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово) та види санкцій. До того ж коло суб’єктів, до яких можуть застосовуватися санкції, включає іноземні держави, юридичних і фізичних осіб, а також інших суб’єктів, які провадять терористичну діяльність.

Проте в законі «Про санкції» відсутній будь-який механізм моніторингу та виконання рішень РНБО. Зокрема, Рада має право розглядати пропозиції щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів лише в конкретні періоди, які визначаються законом «Про Раду національної безпеки і оборони України» та законом «Про національну безпеку України». Ідеться про воєнний або надзвичайний стан, особливий період, а також виникнення кризових ситуацій, що загрожують нацбезпеці.

У свою чергу закон №361-IX спрямований на захист прав і законних інтересів громадян, суспільства та держави шляхом установлення правового механізму запобігання та протидії відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення. Дія цього акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, фізичних осіб — підприємців, юросіб та їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та розвідувальні органи, інші державні органи. Законодавство про фінмоніторинг діє в Україні з 2002 року.

Зупинення фіноперацій та блокування активів

Одним з обмежувальних заходів, передбачених у законі №361-IX, є «замороження активів». Це обов’язок суб’єкта первинного фінмоніторингу. Захід застосовується до осіб, які включені до переліку, що формується Кабміном на підставі рішень суду або міжнародних організацій щодо осіб та організацій, які пов’язані з терористами або до яких застосовані міжнародні санкції. Інформація про заморожені активи передається Держфінмоніторингу та СБУ. Клієнту про такі дії повідомляється лише у випадку його письмового запиту. Порядок замороження/розмороження активів затверджується суб’єктами державного фінансового моніторингу для СПФМ (наприклад, НБУ затверджує такий порядок для банків та інших фінансових установ).

Щодо зупинення фіноперацій за цим законом, то такий захід може застосовуватись як право та як обов’язок СПФМ. Так, СПФМ має право зупинити здійснення фіноперацій клієнта, якщо вони є підозрілими, та зобов’язаний зупинити їх у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки злочину, визначеного Кримінальним кодексом. Рішення про зупинення фіноперації СПФМ приймає самостійно.

Алгоритм дій такий: СПФМ зупиняє операцію на 2 дні; повідомляє про це Держфінмоніторинг; Держфінмоніторинг у разі виникнення підозри може продовжити зупинення до 7 днів і повідомляє СБУ; проводиться аналітична робота та перевірки; якщо підозри не підтвердилися — скасовується зупинення фіноперацій, а якщо підтвердилися — зупинення продовжується, але не може перевищувати 30 днів; протягом цього терміну правоохоронні органи здійснюють досудове розслідування, унаслідок чого майно можуть арештувати на підставі ухвали суду.

Строки зупинення фінансових операцій СПФМ та Держфінмоніторингом є остаточними та продовженню не підлягають. До того ж і під час замороження активів, і під час зупинення фіноперацій прибуткові фіноперації клієнтів проводяться.

Дводенний строк первинного зупинення фіноперацій для СПФМ було запроваджено законом про фінмоніторинг ще з 2005 року, було збережено у 2010-му й 2014-му та знайшло своє відображення в новому законі №361-IX. Обидва обмежувальні заходи імплементовані в українське законодавство на підставі міжнародних стандартів у сфері фінмоніторингу.

Що ж стосується виконання санкцій у вигляді «блокування активів», «зупинення фінансових операцій», прийнятих у порядку, установленому в законі №1644-VII, щодо осіб, зазначених у санкційних списках, то, наприклад, у листі НБУ «Щодо фінансових операцій осіб, зазначених у санкційних списках» від 18.06.2018 №25-0007/33410 сказано, що відносно активів цих осіб на визначений строк виконується блокування або відмова від установлення ділових відносин чи фіноперацій.

Також усім фінустановам заборонено ініціювати переказ коштів на рахунки таких осіб. Щодо таких рахунків банки зобов’язані щомісячно подавати до НБУ звіти про спроби проведення операцій, зупинені операції, порушення/спроби порушення санкційних обмежень і т.д.

Високі ризики відносин

Проте між двома законами зв’язок усе ж існує. Відповідно до ч.5 ст.7 закону про фінмоніторинг СПФМ зобов’язані встановлювати високий ризик ділових відносин (фіноперації без установлення ділових відносин) стосовно клієнтів, щодо яких (або кінцевих бенефіціарних власників яких) застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до ст.5 закону «Про санкції». Ця стаття визначає: рішення щодо застосування та внесення змін до санкцій щодо юридичних і фізичних осіб є обов’язковим до виконання. СПФМ зобов’язані забезпечувати виконання рішень, прийнятих згідно із законом №1644-VII на періоди, які в них зазначаються.

Отже, після порівняння положень обох актів стає очевидно, що закон про фінмоніторинг запроваджує більш чіткі процедури застосування обмежувальних заходів до осіб, які порушують законодавство про фінмоніторинг, та порядок реагування на такі порушення СПФМ, Держфінмоніторингом та правоохоронними органами. Натомість закон «Про санкції» містить багато неврегульованих моментів. Також зрозуміло, що заходи тимчасового обмеження права власності, визначені в законах, не є аналогічними, можуть бути пов’язані між собою, але потребують зовсім різних підстав для застосування.