Закон і Бізнес


Міні-строк за міні-трактор


№17 (1523) 24.04—30.04.2021
3389

Якщо особа повідомила недостовірні відомості, які не можуть позначитися на розмірі соціальної допомоги, таке неправдиве повідомлення не є шахрайством. Такий висновок зробив ВС в постанові №6-846цс16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

16 березня 2021 року                      м.Київ                               №556/839/17

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БУЩЕНКА А.П.,
суддів: АНТОНЮК Н.О., ШЕВЧЕНКО Т.В. —

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Крестинської Л.А. на вирок Рівненського апеляційного суду від 10.10.2019 щодо Особи 1, Інформація 1, уродженки с. Воронки Володимирецького району Рівненської обл. та жительки смт Володимирець Рівненської обл., засудженої за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу.

Обставини справи

1. Органом досудового розслідування Особа 1 обвинувачувалась у тому, що 14 серпня 2014 року вона з метою отримання соціальної допомоги виготовила офіційний документ — декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, в який внесла неправдиві відомості, а саме не вказала, що її чоловік з 15.11.2013 володіє міні-трактором марки Changfa CF-344, та подала цю декларацію до управління соцзахисту населення Володимирецької районної державної адміністрації. Через подання неправдивої декларації вона шляхом обману заволоділа коштами, виплаченими у вигляді державної соціальної допомоги, на суму 31459,78 грн. У такий же спосіб 2 лютого та 3 серпня 2015 року вона повторно не вказала в декларації інформації про міні-трактор та шляхом обману заволоділа бюджетними коштами на суми 35409,96 та 49780,87 грн. відповідно.

2. Володимирецький районний суд Рівненської області вироком від 31.08.2018 виправдав Особу 1 за відсутністю в її діях складу злочину.

3. Рівненський АС вироком від 10.10.2019 скасував виправдувальний вирок та засудив Особу 1 до покарання у вигляді:

за ч.1 ст.190 КК — штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн.);

за ч.2 ст.190 КК — штрафу в розмірі 50 н.м.д.г. (850 грн.);

за ч.1 ст.358 КК — штрафу в розмірі 300 н.м.д.г. (5100 грн.);

за ч.3 ст.358 КК — позбавлення волі на строк один рік;

за ч.4 ст.358 КК — штрафу в розмірі 40 н.м.д.г. (680 грн.).

4. На підставі частини 1 ст.70 КК суд призначив їй остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік і, застосувавши п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 року», звільнив від призначеного покарання та стягнув на користь держави майнову шкоду в розмірі 116650,61 грн.

Вимоги і доводи касаційної скарги

5. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пп.1 і 2 ч.1 ст.438 Кримінального процесуального кодексу, просить скасувати вирок апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діянні засудженої складу кримінального правопорушення.

6. Як стверджує сторона захисту, апеляційний суд надав неправильну правову оцінку обставинам справи, вказавши, що засуджена під час заповнення декларацій діяла з прямим умислом, адже жодним доказом не доведено, що вона знала про володіння її чоловіком у 2014—2015 рр. міні-трактором, коли заповнювала декларації.

7. За твердженням захисника, апеляційний суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення, вказавши у вироку таке: «Особа 1 достовірно знала, що трактор перебуває в користуванні і володінні сім’ї», в той час як засудженій було висунуто обвинувачення у тому, що вона «знаючи, що міні-трактор зареєстрований за її чоловіком, не внесла його до декларації».

8. Також сторона захисту не вважає декларацію про майновий стан офіційним документом у значенні ст.358 КК.

9. До того ж захист не погоджується із сумою задоволеного цивільного позову, оскільки засуджена частково відшкодувала завдану шкоду, чого суд апеляційної інстанції не врахував.

10. До початку судового розгляду захисник надала додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких вказала, що засуджена та її чоловік є особами з інвалідністю і виховують 5 неповнолітніх дітей. За таких обставин призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї є можливим навіть у випадку наявності двох транспортних засобів. Адвокат звертає увагу, що постановою об’єднаної палати ВС від 16.11.2020 у справі №159/3357/18 за схожих обставин було закрито кримінальне провадження щодо особи у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину <...>. 

14. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженої та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони захисту належить задовольнити.

Щодо обвинувачення за ст.190 КК

15. Відповідно до ч.1 ст.190 КК шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Для встановлення складу шахрайства необхідно не лише підтвердження того, що повідомлені особою відомості є недостовірними, й того, що повідомлення саме цих даних обумовлювало передачу їй майна.

16. У контексті отримання соціальної допомоги для встановлення шахрайства стороні обвинувачення недостатньо довести, що під час звернення за соціальною допомогою особа повідомила відповідному органу недостовірні відомості. Необхідно довести, що їх недостовірність стала безпосередньою причиною призначення особі такої допомоги. Іншими словами, слід довести, що у разі повідомлення достовірних відомостей, соціальна допомога не була би призначена і виплачена.

17. Якщо особа повідомила недостовірні відомості щодо фактів і обставин, які не можуть позначитися на праві особи на соціальну допомогу або на розмірі цієї допомоги, таке неправдиве повідомлення не може розглядатися як спосіб заволодіння майном шляхом шахрайства.

18. Порядок отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, затверджений постановою КМ від 24.02.2003 №250, визначає, що виплата соціальної допомоги припиняється, лише якщо навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру.

19. Таким чином, законодавство визнає, що самі по собі неправдиві відомості — без встановлення причинового зв’язку між ними і призначенням соціальної допомоги — не тільки не можуть стати достатньою підставою для обвинувачення особи у шахрайстві, але й не дають підстав для припинення виплати такої допомоги.

20. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що засуджена визнана винуватою у шахрайстві у зв’язку з тим, що всупереч порядку та закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» вона не зазначила у декларації, що її чоловік володіє міні-трактором Changfa CF-344.

21. Факт наявності міні-трактора у володінні сім’ї та відсутності в декларації повідомлення про цей транспортний засіб ніким не оспорюється. Тому потребує з’ясування те, чи могла його наявність у володінні сім’ї засудженої позначитися на її праві отримати відповідну соціальну допомогу.

22. Пункт 10 порядку передбачає: «Соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є… більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму). При цьому не враховуються транспортні засоби, які згідно із законодавством не є об’єктами оподаткування (крім тракторів на гусеничному ходу)».

23. Таким чином, наявність у сім’ї засудженої міні-трактора могла свідчити про шахрайський обман із боку засудженої лише у разі, якщо доведено, що у володінні сім’ї перебував більш ніж один транспортний засіб, який є об’єктом оподаткування, однак про наявність такого транспортного засобу умисно не було повідомлено відповідний орган.

24. Суд зазначає, що засуджена тричі подавала декларації, в яких не був зазначений міні-трактор: 14.08.2014, 2.02.2015 та 3.08.2015.

Щодо декларації від 14.08.2014

25. Сторона обвинувачення доводила, що засуджена не задекларувала трактор як другий транспортний засіб у значенні п.10 порядку.

26. Однак матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що, крім незадекларованого міні-трактора, у володінні сім’ї засудженої станом на 14.08.2014 був будь-якій інший транспортний засіб.

27. Як свідчать матеріали справи, другий транспортний засіб — автомобіль Wolksvagen Golf — сім’я засудженої придбала лише у грудні 2014 року, а тому на час подання декларації від 14.08.2014 у володінні її сім’ї не перебувало більше одного транспортного засобу.

28. За таких обставин, хоча трактор Changfa CF-344 не був зазначений у поданій декларації, але відсутність цієї інформації не могла позначитися на праві засудженої отримати відповідну соціальну допомогу, а отже, відсутність відомостей у декларації не може вважатися обманом у значенні ст.190 КК.

Щодо декларацій від 2.02.2015 та 3.08.2015

29. У деклараціях від 2.02.2015 та 3.08.2015 засуджена вказала придбаний у грудні 2014 року автомобіль Wolksvagen Golf, однак не вказала міні-трактора. Таким чином, у цих деклараціях дійсно не було зазначено другого транспортного засобу у значенні п.10 порядку.

30. Однак Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.10 порядку соціальна допомога не призначається, лише якщо обидва транспортні засоби є об’єктами оподаткування (крім тракторів на гусеничному ходу). З огляду на це, для висновку про наявність обману в значенні ст.190 КК необхідно було не лише встановити наявність двох транспортних засобів, але й перевірити, чи підлягали вони оподаткуванню в цей період.

31. Водночас законом від 28.12.2014 №71-VIII з Податкового кодексу виключено розд.VII «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу» та кодекс доповнено ст.267 «Транспортний податок». Відповідно до цього положення міні-трактор, що перебував у володінні сім’ї засудженої, не є об’єктом оподаткування. Отже, його наявність у користуванні сім’ї не впливала на призначення допомоги, а тому відсутність відомостей про нього у декларації також не може вважатися обманом у значенні ст.190 КК.

Щодо обвинувачення за ст.358 КК

32. Щодо засудження за ст.358 КК, Суд погоджується з позицією сторони захисту в тому, що за цим положенням предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

33. Відповідно до примітки до стст.357, 358, 366 КК офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право в зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.

34. Цей Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

35. Декларація, про яку йдеться у цій справі, є документом, який особа складає і надає від себе особисто, а не як особа, якій державою делеговані повноваження видавати або посвідчувати офіційні документи. Таким чином, декларація не містить ознак документа, передбаченого ст.358 КК.

36. Цей Суд вже визнавав за подібних обставин правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням соціальної допомоги, не є офіційними, оскільки не відповідають вимогам, установленим у примітці до ст.358 КК.

37. Суд не має підстав відступати від цього висновку, зважаючи на обставини цієї справи, а тому вважає, що у діях засудженої відсутній склад злочину, передбаченого чч.1, 3 та 4 ст.358 КК.

Підсумок

38. Виходячи з наведеного, вирок апеляційного суду необхідно скасувати, а провадження щодо Особи 1 — закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК через відсутність в її діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК.

На підставі викладеного, керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Крестинської Л.А. задовольнити.

Вирок Рівненського апеляційного суду від 10.10.2019 щодо Особи 1 скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.