Закон і Бізнес


«КАМАЗ» проти ГТС

Хто відповідатиме за пошкоджений газопровід, і як довести факт збитків


№16 (1522) 17.04—23.04.2021
Алла ГУДАК, секретар ІІ судової палати Північно-західного апеляційного господарського суду
2092
2092

Під час перевірки розрахунку втрат природного газу, витік якого стався внаслідок пошкодження газопроводів, позивач оперував суперечливими даними. Отже, не підтвердив і не обґрунтував належними доказами нарахування втрат природного газу в заявленому обсязі.


До господарського суду звернулося акціонерне товариство з позовом, в якому просило стягнути з товариства майнову шкоду, завдану внаслідок аварії системи газопостачання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником автомобіля КАМАЗ, водій якого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяв шкоди газопроводу.

Місцевий господарський суд прийняв рішення у справі №903/754/19, яким позов задовольнив у повному обсязі. Загальна сума завданих збитків, за підрахунками позивача, становила майже 766 тис. грн.

Північно-західний апеляційний господарський суд, з метою встановлення реального розміру завданих позивачу збитків, ініціював призначення судової економічної експертизи. Дослідивши матеріали справи та врахувавши висновок експертів, суд прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольним частково (сума шкоди зменшена до 257 тис. грн.).

Касаційний господарський суд погодився із позицією ПЗАГС і у постанові від 17.03.2021 зазначив таке.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов’язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач у даній справі є оператором газорозподільної системи. Отже, спірні правовідносини регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 6.11.2015 за №1379/27824), Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства вугільної енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 №285.

Під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено усі елементи складу правопорушення, що дає підстави для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

ПЗАГС установив, що матеріалами справи та висновком експерта документально підтверджено розрахунок витрат на повторний пуск газу населенню в 822 житлові будинки на суму 250 тис. грн.; на підприємства та об’єкти комунально-побутового призначення — 7,7 тис. грн. Позивачем та відповідачем висновок експерта в цій  частині не заперечувався.

Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на аварійно-відновлювальні роботи на суму 72,7 тис. грн., то згідно з висновком експерта їх підтвердження є неможливим. Адже в наданих на дослідження документах відсутні передбачені законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 обов’язкові реквізити.

Також неможливо перевірити розрахунок втрат газу, витік якого стався внаслідок пошкодження газопроводів, оскільки позивачем надані суперечливі дані для їх застосування, про що було також зазначено у висновку експерта. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, не навів будь-яких доказів надмірно високого рівня витоку газу, а лише скористався формулою Кодексу газорозподільних систем, згідно з якою розраховується пропускна спроможність труб різних діаметрів.

Крім того, в розрахунку для визначення вартості втраченого газу застосовується базова ціна газу за листопад 2018 року — 11533,43 грн. з ПДВ за 1000 м3. Однак апеляційним судом встановлено, що доказів правомірності саме цієї ціни не було надано ні суду апеляційної інстанції, ні експерту.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено і не обґрунтовано належними доказами нарахування втрат природного газу на суму 432,8 тис. грн.

Тож КГС погодився з висновками ПЗАГС про підстави для задоволення позовних вимог лише в частині витрат на повторний пуск газу населенню в сумі 257 тис. грн.