Закон і Бізнес


Член РСУ Єгор Краснов:

«За необхідністю оновлення КСЕ стоїть потреба в підвищенні довіри до судової влади»


Єгор Краснов: «За необхідністю оновлення КСЕ стоїть потреба в підвищенні довіри до судової влади»

№16 (1522) 17.04—23.04.2021
2929

Позиція деяких делегатів XVIII з’їзду суддів призвела до того, що спільнота продовжує жити за нормами Кодексу суддівської етики, деякі з яких уже неактуальні. Про ймовірні причини такої поведінки колег та наслідки нехтування обов’язками щодо суддівського самоврядування розповів голова комітету з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції та врегулювання конфлікту інтересів Ради суддів, суддя Касаційного господарського суду Єгор КРАСНОВ.


«Проект кодексу — це спільний продукт, створений суддями і для суддів»

— Робота над проектом кодексу тривала більше року. Загалом ваша команда пропонує внести зміни до 20 статей. Чому так довго працювали? Із чим це пов’язано та які найбільші складнощі виникали під час підготовки тексту документа?

— Причини тривалої роботи — об’єктивні, оскільки проект кодексу мав бути затверджений з’їздом. Тому ми мали забезпечити широке обговорення. Була створена робоча група, куди ввійшли члени РСУ, судді у відставці, представники Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Національної школи судів та інші судді, які виявили бажання долучитися. Деякі з них, до речі, увійшли до нового складу РСУ.

Розробляючи проект, ми мали технічну підтримку програми USAID «Нове правосуддя», а тому розпочали виїзні засідання. За допомогою такого механізму прагнули долучити до широкого обговорення представників регіонів. Зокрема, провели зустрічі та дискусії із суддями Донецької, Луганської, Черновецької, Одеської, Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської областей. Утім, згодом через карантинні обмеження ми змушені були перейти в онлайн-режим. Це дало змогу залучити до обговорення зацікавлених суддів, почути більше експертних думок, максимально врахувати всі пропозиції.

Паралельно із зустрічами ми зробили узагальнення практики Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до відповідальності за порушення суддівської етики. За останні 4 роки такі дисциплінарні провадження відкривалися близько 360 разів.

Після того як пропозиції робочої групи були затверджені, проект кодексу був направлений до всіх апеляційних судів (для опрацювання в межах апеляційних округів), Верховного та Вищого антикорупційного суду. Така комунікація також забрала багато часу. Отримали у відповідь пропозиції та зауваження від 55 судів, знову їх опрацювали та систематизували, провели ще декілька засідань робочої групи, на яких обговорили кожну пропозицію.

З доопрацьованим варіантом повторно пройшли це коло та додатково надіслали проект ще й до суддівських асоціацій. Знову опрацювали пропозиції.

Коли остаточний варіант був розглянутий на засіданні РСУ, стовідсоткового схвалення ми не отримали, бо дискусію викликала ст.4 документа.

Третьою причиною тривалого розгляду є те, що майже всі члени робочої групи — діючі судді. А тому об’єктивно викроїти вільний час для обговорення було досить складно.

— В останній день XVIII з’їзду суддів цей проект викликав дуже жваву дискусію. У стороннього спостерігача склалося враження, що судді хочуть залишити собі шпарини для безкарної неетичної поведінки. Можливо, це враження є хибним… Ви як один із розробників можете пояснити, чому процес ухвалення, здавалося б, не найважливішого документа викликав такий спротив?

— Однозначну відповідь дати складно, бо на ситуацію вплинуло кілька аспектів. По-перше, сам з’їзд видався досить складним із точки зору кількості питань порядку денного. За 3 дні судді явно втомились, а обговорення проекту кодексу наприкінці третього дня не додало конструктиву та не сприяло дискусії. Я прихильник того, щоб такі питання широко оборювались, і на з’їзді в тому числі.

Варто віддати належне: деякі делегати справді відповідально поставилися до обговорення. Вони звернулися до редакційної комісії з’їзду, а тому їхні пропозиції були опрацьовані та враховані. Я сподівався, що конструктивний діалог вдасться налагодити й під час обговорення на з’їзді, але не вийшло.

На противагу першим були делегати, які, не надавши власних пропозицій, фактично намагалися зірвати внесення навіть тих змін, які об’єктивно назріли вже давно. Ці судді вдавалися до звинувачень РСУ в тому, що нібито не було враховано зауважень однієї із суддівських асоціацій. У мене такі закиди викликали здивування, позаяк представники цієї асоціації були долучені до робочої групи та подавали свої пропозиції. До того ж члени цієї асоціації входили до складу РСУ та були частиною редакційної комісії, яка займалась опрацюванням пропозицій.

Утім, деякі делегати нас не почули навіть попри те, що РСУ рекомендувала ухвалити проект кодексу. Також хотілося б звернути увагу: проект кодексу — це спільний продукт, створений суддями і для суддів. Безумовно, в ньому неможливо врахувати всі побажання та пропозиції, тим більше що вони бувають взаємовиключні. Тому заяви колег на з’їзді про неврахування чиїхось особистих пропозицій вважаю недоречними. Якщо хтось бажає внести пропозиції, будь ласка, робіть це, по-перше, своєчасно, а по-друге, враховуйте, пропозиції і своїх колег, які можуть мати дещо інше бачення. Зрозуміло, що під час ухвалення такого важливого документа неможливо врахувати побажання всіх суддів на 100%. Завжди будуть ті, котрі мають іншу думку.

Водночас я не знімаю відповідальності з нас. Мабуть, через велику кількість серйозних питань, що стояли перед з’їздом, ми мали недостатньо часу, щоб обговорити положення проекту кодексу з усіма делегатами. Утім, сподіваюся, що на наступному з’їзді ми повернемося до цього питання.

— Тобто такі дії делегатів можуть свідчити про саботаж і небажання жити за етичними правилами?

— Я б не називав ситуацію саботажем. Кодекс, який був ухвалений раніше, продовжує діяти. Наше головне завдання полягало в тому, щоб привести цей документ у відповідність до вимог закону та часу. Нагадаю, що досі маємо в ньому положення про народних засідателів, чого давно немає в законі.

Проте безвідповідальність деяких делегатів, які належним чином не ознайомилися з матеріалами та не виконали вимог щодо надання пропозицій відповідно до вимог регламенту з’їзду, призвела до зайвого напруження. Наприклад, лунали закиди, що вони «нічого не отримували». Але от об’єктивно: якщо людина хотіла ознайомитися з проектом кодексу, то такі можливості в неї були. Тим більше, якщо така людина — член асоціації, до якої цей кодекс направлявся.

«Робоча група не планує писати величезний кодекс і ще більший коментар»

— Чому на з’їзді ваші колеги висловлювали страхи з приводу того, що нова редакція кодексу надто вже зарегульовує діяльність суддів? Чи дійсно це так?

— Я не прихильник надмірного регламентування, адже інколи це навіть неможливо зробити. На першому засіданні робочої групи були пропозиції детально регламентувати дії судді. Утім, ми вирішили не йти цим шляхом. На відміну від наших колег з інших правничих професій. Наприклад, підходи до аналогічного документа адвокатів відрізняються від нашого. Професійна етика захисника регламентована набагато детальніше.

Наша мета не зарегламентувати поведінку судді через кодекс. Ми прагнули оновити документ і привести його у відповідність до чинної редакції закону «Про судоустрій і статус суддів». Робоча група не планує писати величезний кодекс і ще більший коментар. Наш проект складається лише з 21 статті, які стисло викладають зміст і відповідають на питання.

— Найбільший шквал критики дістала ст.4 проекту. Її суть зводиться до того, що лише факт недотримання етичної поведінки не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, але діяння може бути оцінене як таке, що має ознаки дисциплінарного проступку. Що із цією нормою не так?

— Члени робочої групи та РСУ розійшлись у позиціях щодо редакції цієї статті. Саме тому ми планували конструктивно обговорити її на з’їзді. Але, на мій погляд, деякі судді питання недостатньо опрацювали.

Проте, якщо будемо обирати між мертвою, але чинною ст.4 та зміненою, але робочою, звичайно, краще останній варіант. І саме тому пропонували привести у відповідність, а не встановлювати додаткові підстави.

Ідея полягає в тому, щоб притягувати до відповідальності не за будь-яке порушення етичних правил поведінки та норм, а тільки тоді, коли в діях судді є ознаки дисциплінарного проступку. А які це ознаки? Вони вже давно встановлені в законі «Про судоустрій і статус суддів». Якщо залишити формулювання «порушення правил етичної поведінки», то це занадто вже розмите поняття.

Тобто просто порушення загальноприйнятих правил етики суддею в повсякденному житті, наприклад, нецензурні висловлювання, само по собі не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

— На третій день з’їзду в залі було дуже мало суддів, принаймні якщо порівнювати з першим. А під час голосування за кандидатів у члени Конституційного Суду деякі делегати зіпсували бюлетені або ж узагалі не голосували. Чи можна такі дії назвати порушенням суддівської етики?

— До проекту ми додали нове положення про те, що суддя повинен сумлінно та відповідально виконувати обов’язки щодо участі в суддівському самоврядуванні. Така норма з’явилася не просто так. Наприклад, під час роботи в раді стикалися з таким ганебним явищем, коли деякі судді систематично не відвідували збори суддів свого суду, через що був відсутній кворум. Відповідно, збори не відбувалися, неможливо було обрати керівництво суду, визначити спеціалізацію суддям тощо. Тобто фактично блокувалася нормальна робота суду.

Ще одним прикладом є ситуація з виборами на з’їзді судді КС, коли частина делегатів була відсутня. Наслідки вам відомі: з’їзд так і не заповнив цю вакансію.

Саме тому ми виступили з пропозицією закріпити обов’язок судді брати участь у суддівському самоврядуванні. На мою думку, такі дії є неприпустимими та підривають авторитет правосуддя.

«Суддя завжди має розмовляти мовою судових рішень»

— Уявімо, що суддя А. хоче стати членом ВРП або РСУ, але суддя Б. має такі самі наміри й підпільно розпочинає дискредитаційну кампанію проти колеги. Суддя А дізнається про це, але не може виносити сміття з хати. Бо якщо почне захищатися та розповідати про всі подробиці поведінки опонента, то порушить правила суддівської етики...

— Коли робоча група аналізувала практику ВРП про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, то подібних справ не було. Це питання стосується більше особистої відповідальності судді та усвідомлення ним своєї ролі та впливу його поведінки на репутацію й авторитет правосуддя.

— У ст.12 сказано, що володар мантії не може робити публічних заяв, які порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя. Як визначити межу, коли публічні заяви робити можна, а коли краще утриматися?

— По-перше, суддя завжди має розмовляти мовою судових рішень. Однак це не позбавляє його права роз’яснювати судові процедури. Це нормальна міжнародна практика. Для коментування судових рішень у нас є суддя-спікер або ж прес-секретар суду. Під час роботи над проектом також пропонувалось, щоб у тих судах, де немає прес-секретарів або судді-спікера, ці обов’язки виконував голова суду.

Проте одна річ — ставити під сумнів рішення, а інша — обговорювати правову позицію під час науково-просвітницьких заходів. Коментування одним суддею рішення іншого судді є неприпустимим. Так само неприпустимим є розголошення інформації, що стала відома під час розгляду справи.

— Чи має заборона критики рішень колег строк давності або часові рамки, тобто чи можуть судді сьогодні критикувати рішення, датовані 1990—2000-ми роками?

— Чинна поки що норма кодексу говорить про рішення у справах, які перебувають у провадженні суду, та забороняє піддавати сумніву судові рішення, які набрали законної сили. Суддя не має права критикувати рішення колег — чи то рік тому, чи десять. Виключно суд вищої інстанції може оцінювати судове рішення у процесуальний спосіб.

«Судді в США або взагалі не мають акаунтів, або ті є відкритими тільки для найближчих осіб»

— У ст.21 проекту ідеться, що володар мантії може розміщувати, коментувати інформацію чи реагувати на неї таким чином, щоб не завдати шкоди авторитету судді та судової влади. Можете пояснити, яким чином судді мають поводитись у соціальних мережах, аби не наразитися на дисциплінарну справу?

— Це питання під час обговорення було найскладнішим. Ми цікавилися досвідом іноземних колег про роль соцмереж у їхньому житті. Судді в США, наприклад, або взагалі не мають акаунтів, або ті є відкритими тільки для найближчих осіб.

Ми ж розуміємо, що в нашій країні цей засіб комунікації є необхідним. Багато людей отримує інформацію виключно із соцмереж. Тому наша команда намагалася врегулювати це питання з урахуванням і певних обмежень, які має суддя в силу своєї посади, і відкритості та глобалізації світу. Соцмережі також дають змогу спілкуватися суддям зі своїми колегами з інших країн.

До оновлення нас спонукали і випадки, які мали місце під час конкурсів до Верховного та Вищого антикорупційного судів. Так, під час конкурсу на посади у ВАКС виникали питання щодо світлин деяких кандидатів у соцмережах. РСУ також отримувала запити, в яких йшлося про упередженість судді лише тому, що суддя в соціальній мережі поставив «лайк» певному допису.

Під час нашої роботи справді були судді, які відстоювали позицію щодо можливості коментування суддею власних рішень. Утім, я таку ідею не підтримую. Адже суддя завжди буде захищати свою точку зору та надавати рішенню емоційного забарвлення. Тож позитиву таке право не додасть.

Отже, проблема з коментарями та активним веденням акаунтів наразі не вирішена. Детальне регламентування цього процесу нікуди не приведе, адже передбачити всі випадки неможливо. Та визначити певні орієнтири не завадить, адже проблема справді існує.

— Попри кропітку роботу, проект кодексу так і не підтримали. Чи встигнете до наступного з’їзду прописати його таким чином, щоб він задовольнив усю суддівську спільноту?

— Задовольнити всіх апріорі неможливо, але знайти розумний баланс, який би підтримала більшість суддів, я впевнений, ми зможемо.

За необхідністю оновлення кодексу стоїть і потреба в підвищенні довіри до судової влади. А тому сучасний Кодекс суддівської етики є одним з інструментів для досягнення цієї мети.