Закон і Бізнес


Фінансовий «сепаратизм»

РСУ показала червону картку керівництву ТУ ДСАУ, яке нараховувало 500-процентні премії


Богдана Моніча обурила «самощедрість» деяких керівників ТУ ДСАУ, особливо в умовах дефіциту бюджетних асигнувань.

№16 (1522) 17.04—23.04.2021
Каріна ПЕТРАШ
10792

Перше засідання оновленої Ради суддів виявилося гарячим. Крім створення комітетів і чергового звернення до Пенсійного фонду щодо довічного грошового утримання, члени ради вирішили розібратися з тими, хто в умовах тотального недофінансування дозволяє собі 200—500-процентні премії.


Довічні та чесні — усім

РСУ в новому представництві зібралася на перше засідання не в столиці, а у Вінниці. Хоча склад самоврядного органу не зазнав кардинальних змін, все ж оновлення відбулося.

Зокрема, аналіз роботи попередників наштовхнув на думку, що засідання варто проводити не в кінці місяця, а на початку. Така організаційна зміна дасть змогу оцінювати результати проведеної роботи за минулий період.

Після затвердження черговості засідань ради взялися за утворення комітетів РСУ та затвердження їх персонального складу. Замість звичних 7 вирішили обмежитися 4 комітетами. 

Про проблему пенсійного забезпечення суддів у відставці у професійній спільноті знають давно. Тому до її врегулювання не раз долучалися найвищі судові органи.

Так, Конституційний Суд послідовно вказував, що статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому — після виходу у відставку. Водночас ціла низка рішень від того ж таки КС свідчить, що український законодавець часто-густо нехтує гарантіями незалежності як працюючих суддів, так і суддів у відставці. А чинний механізм перерахунку довічного грошового утримання змушує суддів у відставці відстоювати свої права в судовому порядку.

У РСУ також не вперше порушують це питання. Наприклад, у своєму рішенні від 1.03.2019 №12 вона уже звертала увагу на проблемні питання, що виникають з виплатами довічного грошового утримання. Утім, висловлені пропозиції були враховані Пенсійним фондом частково.

Так, була врахована пропозиція щодо проведення перерахунку з дня виникнення на нього права, а не з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових винагороди судді, котрий працює на відповідній посаді. А от пропозиція щодо автоматичного перерахунку — ні.

«На жаль, органи ПФУ ігнорують як позицію Верховного Суду в зразковій справі стосовно того, що такий перерахунок має здійснюватися, так і наше рішення, в якому ми закликали узгодити дії фонду з рішенням ВС», — підкреслив голова РСУ Богдан Моніч. Саме тому РСУ змушена ще раз звернутися до ПФУ та внести до процесу перерахунку пенсій певні зміни.

Тож під змінами розміру складових частин суддівської винагороди члени РСУ пропонують розуміти зміни, які призводять до зростання розміру довічного грошового утримання, що відбуваються не лише внаслідок зростання прожиткового мінімуму, а й коли він змінюється внаслідок визнання неконституційними тих чи інших положень законодавчих актів, що призводили до виплати такого утримання в меншому розмірі.

Також «самоврядники» висловили пропозицію, щоб для перерахунку від судді органи ПФУ не вимагали жодних окремих звернень.

Бенкет під час економії

«Грошову» тему «самоврядники» продовжили, аналізуючи заробітні плати окремих працівників Державної судової адміністрації. Незважаючи на те що суддівська спільнота намагається показувати себе як солідарна, як і в будь-якому колективі, трапляються прикрі випадки.

У той час коли РСУ, Вища рада правосуддя та деякі нардепи волають про ймовірний колапс системи через відсутність коштів на розвиток, марки та заробітну плату працівникам апарату, деякі члени спільноти думають насамперед про себе.

Б.Моніч повідомив, що, попри нестачу в судах коштів навіть на здійснення обов’язкових платежів та оплату надбавок за вислугу років, у територіальних управліннях ДСАУ є випадки нарахування премій в розмірі 200, 300 та навіть 500%. Подібні стимулюючі виплати виглядають дивно на тлі боротьба за кожну копійку. Прикметно, що така картина характерна лише для територіальних управлінь, центральне керівництво до такої «самощедрості» не вдається.

«Очевидно, це несправедливо, оскільки роль і функції теруправлінь ДСАУ полягають у забезпеченні діяльності судів. І допоки не буде профінансовано нормально заробітні плати працівників апарату, то, мабуть, немає морального права, щоб працівники теруправлінь отримували стимулюючі виплати», — наголосив Б.Моніч.

Тож для того, щоб у теруправліннях підтягли паски, РСУ вирішила прямо заборонити керівникам ТУ ДСАУ здійснювати стимулюючі виплати своїм підлеглим у розмірах, що перевищують середній розмір стимулюючих виплат працівників апарату відповідної області. До того ж «самоврядників», мабуть, настільки обурила ця ситуація, що вони вирішили розпочати обговорення з головами місцевих та апеляційних судів з метою вивчення можливості передання окремих функцій ТУ ДСАУ безпосередньо судам. Контролювати заборону стимулюючих виплат доручили тій таки ДСАУ.

Прикметно, що таке рішення підтримали лише 18 із 28 членів самоврядного органу.

Утім, подібні заходи не говорять, що стимулюючих виплат для ДСАУ не буде взагалі. «Ми говоримо про те, що їх розмір для працівників ТУ ДСАУ не може перевищувати середній розмір таких виплат для працівників апарату судів. Якщо в якійсь області працівникам апарату судів нараховується премія за інтенсивність роботи, то тоді й працівники ТУ ДСАУ можуть нарахувати собі такі надбавки», — сказав Б.Моніч.

Тож одвічне питання про справедливість в оплаті праці, можна сказати, вирішено на користь «регіональної» рівності у злиднях. Однак наскільки це буде сприйнято працівниками судів, що розташовані близько до кордонів областей з різними відсотками премій, невідомо. Бо для стороннього спостерігача це нагадує такий собі фінансовий «сепаратизм». До того ж суто математично тепер ТУ ДСАУ вигідно, аби в «підопічних» їм судах було більше вакансій, що відповідно дасть більшу економію фонду оплати праці й більші премії — як для працівників апарату судів, так і для теруправлінь.

То, може, краще домагатися, аби не було бідних, ніж повертатися до ідеології, що пропагувала боротьбу з багатими?