Коли немає єдності судової практики, для прийняття рішення у конкретній справі варто шукати відповіді у найновіших позиціях Великої Палати Верховного Суду.
Питання, які призводять до скасування або зміни судових рішень, а також повернення справ на новий розгляд, обговорювали судді Верховного Суду з колегами із першої інстанції під час семінару «Синергія трьох судових інстанцій як шлях до верховенства права та закону в Україні”, передає «Закон і Бізнес».
«Інколи позивачі оскаржують і протокол, і рішення суб’єкта владних повноважень, акт і розпорядження, наказ про проведення податкової перевірки і податкове повідомлення-рішення. Це неправильно, бо в таких випадках наказ про проведення перевірки чи акт, довідка тощо – це не предмет, а підстава позову. Суд, розглядаючи предмет позову – скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, має аналізувати підставу позову – відповідний протокол. А предметом позову в такому разі є саме скасування рішення суб’єкта владних повноважень», – наголосив у доповіді Секретар Великої Палати Верховного Суду Всеволод Князєв.
Суддя КАС ВС Ян Берназюк, у свою чергу, зазначив,що, на думку суддів, які вирішують спір, немає єдності судової практики, варто шукати відповіді у найновіших позиціях Великої Палати Верховного Суду і посилатися на них при підготовці судового рішення. Судді Верховного Суду при виявленні різної судової практики у подібних правовідносинах користуються процесуальною можливістю і виносять справу на розгляд колегії у складі усієї палати, об’єднаної палати або передають на розгляд Великої Палати.
На семінарі також порушили такі теми:
- скасування судових рішень окружних судів, якими вирішено справу без залучення належного відповідача;
- процесуальна можливість винести справу на розгляд колегії у складі усієї палати, об’єднаної палати або передати на розгляд Великої Палати при виявленні різної судової практики у правовідносин
- інформування сторін про розгляд справи;
- проблемні питання щодо оскарження у судовому порядку актів, протоколів, тощо, які згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України не є рішеннями суб’єктів владних повноважень.