Примари Януковича
Під приводом нацбезпеки тепер можна звільнити будь-якого суддю
Президент не дає нудьгувати навіть на вихідні. Указ про скасування указів змусив правників та експертів відкласти відпочинок і коментувати очевидне. Втім, у цьому контексті більш важливе, навіщо це потрібно і чим може закінчитися цей «указогейт».
«Вороги» прав і свобод
Указ від 27.032021 №124/2021, яким з Олександра Касмініна та Олександра Тупицького було знято вишневі мантії, містить два ключові меседжи: «національна безпека» та «Віктор Янукович». Основний посил: і через 7 років після відсторонення від влади останній, як виявляється, все ще створює певні загрози для державної незалежності, прав і свобод людини та громадянина.
Так це чи ні — питання дискусійне. Однак набагато більше загроз містить нова тенденція виправдовувати будь-які відступи від Конституції посиланням на інтереси нацбезпеки. Адже в указі ми не знайдемо посилання на закон «Про Конституційний Суд України» чи ст.149-1 Конституції, яка власне і містить підстави для звільнення суддів КС.
Усе це нагадує дитячий принцип: якщо заборонено, але дуже хочеться… Тобто у глави держави є право підписувати укази (посилання на ч.3 ст.106 Конституції), ось він і видає.
Крім того, він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (відсилання в указі до ч.2 ст.102 Основного Закону). Це — ще одна загадка для конституціоналістів, які захочуть виправдати дії першої особи держави. Напевне, якщо Президент є гарантом Конституції, то він і вирішує, кому забезпечувати її гарантії, а кому — ні.
Над цим можна було б пожартувати далі, але, зрозуміло, що ті, хто готував цей указ, навіть мало-мальськи не замислювалися над тим, аби зробити його юридично бездоганним. Для обивателя і так згодиться. А для «потерпілих», мовляв, є шлях до суду — Верховного чи Конституційного.
Ба більше: проводячи паралелі з указом Президента Віктора Ющенка, який свого часу в аналогічний спосіб поквитався із суддею КС Сюзанною Станік, юристи з Банкової не звернули навіть увагу, що з тих часів дещо змінилася Конституція. У 2007-му вона бодай могла тлумачитися таким чином, що суддя КС звільняється з посади, у порядку, передбаченому для суддів загальної юрисдикції (ст.126 Конституції), тобто — суб’єктом призначення. Натомість з 2016 року з’явилася ст.149-1 Конституції, яка цей дуалізм частково усуває. Щоправда, в ній досі немає уточнення, хто ж ухвалює рішення про припинення повноважень судді КС, але ця прогалина заповнена законом: трудові відносини припиняються на за розпорядженням Голови КС. Без жодних варіацій.
Отже, якщо для відсторонення О.Тупицького від посади в Офісі Президента бодай знайшли норму Кримінального процесуально кодексу, то цього разу жодної зачіпки для глави держави не вигадали. Бо таке поняття як «ворог прав і свобод» чи «призначенець Януковича» ще не введено навіть у закон «Про національну безпеку України».
Схоже, на Банковій доволі вибірково зрозуміли винятки, що будь-які відступи від Конституції можливі, якщо робляться в інтересах національної безпеки. Тому експерти припускають, що цим указом практика свавільного поводження із правами і свободами не припиниться.
Мовчання Феміди
Перейдемо від теорії держави і права до судової практики. Як уже згадали чимало експертів, свого часу С.Станік змогла довести незаконність указу В.Ющенка про своє звільнення. На це знадобилося майже 3 роки і зміна влади на Банковій. І саме цей часовий лаг грає на руку тим, хто сьогодні затіяв гру у «кішки-мишки» з Конституцією.
Зрозуміло, що за 3 місяці, що вже минули від першого указу про відсторонення О.Тупицького, екс-голові КС так і не вдалося отримати бодай одне судове рішення. Такими ж примарними є перспективи в опозиційних телеканалів, які позбавили ліцензій, та інших підсанкційних осіб із числа громадян України найближчим часом отримати судову оцінку діям гаранта Конституції. Жоден суддя наразі не знайде у собі сміливості сказати щось усупереч рішенням Ради національної безпеки та оборони. Бо може доволі просто потрапити у перелік «ворогів нації».
Так само і ВС не поспішатиме розглянути скарги звільнених суддів КС щодо незаконності указу №124/2021. Або принаймні у касаційній інстанції влаштують процесуальний пінг-понг між Касаційним адміністративним судом та Великою палатою, аби якомога довше тримати паузу.
Додамо сюди той факт, що тепер у КС залишилося тільки 14 суддів. Отже, з урахуванням розкладу сил, що склався ще під час ухвалення рішення №13-р/2020 (з якого власне все почалося), стара четвірки «фронди» та новообраний Віктор Кичун, який відверто назвав себе «стримувачем» для КС, здатна не допустити ухвалення будь-якого рішення, що буде неугодне Банковій, а насамперед — нашим міжнародним партнерам. Пригадаймо останній висновок Венеціанської комісії, експерти якої наполегливо радять, аби жодних нових призначень до КС не відбувалося без залучення іноземного елементу (див. «ЗіБ» №13).
Вочевидь, що для останніх вкрай важливо, аби КС не став на заваді старту земельної реформи. А до цієї дати залишилося не так і багато часу — 3 місяці. Прикметно, що мінімум такий період відводить представник Президента у КС Федір Веніславський на те, аби на Банковій провели конкурс (із залучення іноземних експертів, зрозуміло) та призначити 2 суддів КС за своєю квотою — на заміну позбавлених повноважень.
Не важко спрогнозувати, що до того моменту КС триматимуть у стані «штучної коми». А якщо нікому сказати «стоп», то зростатиме і спокуса використати на всі 100% використати можливості нової правової реальності.
Під презумпцією загроз
Складно уявити, в які ще укази втілиться новостворена «презумпція загроз нацбезпеки». Тут можна лише згадати Франциска Гойю та його вислів про те, що може народити фантазія, не обтяжена розумом і, додамо від себе — правовими межами.
Наприклад, що завадить під таким саме приводом скасувати укази В.Януковича про призначення суддів загальних судів. Щодо можливості такого розвитку подальших подій висловився і суддя КС у відставці Володимир Шаповал: «На мою думку, найближчим часом будуть скасовані так само ті укази В.Януковича, якими були призначені судді загальних судів. Якщо така логіка буде продовжуватися. А чому ні? Взяти всіх суддів, які не належним чином поводили себе під час Майдану і таке інше…».
Також можна визнавати «загрозами» будь-які судові рішення, і не лише — від КС. Принаймні, перша спроба вже була, коли глава держави намагався визнати нікчемним рішення КС №13-р/2020. Але тоді ще не був розкручений маховик рекомендацій РНБОУ. Тепер він набирає обертів, і спинити його буде дуже складно. Достатньо пригадати обіцянки від глави держави створити комісію, що перевірить «юридичну чистоту» вироків щодо активістів та інших «заслужених» осіб.
Суддя Конституційного Суду Олександр Мироненко (нині покійний) називав часи президентства Віктора Ющенка «періодом правового юридизму». Тоді на вул.Банковій приносили у жертву основні конституційні принципи розподілу влади задля тимчасового хайпу (як би це назвали сьогодні). Ліквідовували неугодні суди, скасовували укази про призначення, намагалися розпустити парламент… Урешті-решт КС був заблокований на 15 місяців, аби унеможливити його втручання у процес перетягування повноважень.
Сучасники ще не знайшли терміну, який би охарактеризував те, що відбувається в останні місяці на владному олімпі. Але справа не в назві, а в тому, що такими темпами у жертву цілком можуть принести і демократію. Бо всі ці права і свободи лише заважають ефективному захистові інтересів. Питання лише — чиїх.