Закон і Бізнес


Ухвала: швидка та беззмістовна

Забезпечувати позов, зупиняючи виконання попередніх рішень, недопустимо


№13 (1519) 27.03—02.04.2021
Ганна ГРУШКА
7573

Верховний Суд, з якого взяв приклад законник, дещо інакше розтлумачив можливості забезпечення позовів. Після цього сам суддя ухвалив рішення за 5 хв., а на зміст уточненої позовної заяви уваги не звернув.


Аліментні розрахунки

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула справу, відкриту стосовно Валерія Смирнова з Іллічівського міського суду Одеської області.

У скарзі повідомлялося, що через ухвалу судді зупинилася реалізація арештованого майна — житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, що реалізується в межах виконавчого провадження щодо стягнення аліментів. Забезпечення позову має вживатися в межах позовних вимог. Суд просили визнати торги для реалізації 1/2 частки квартири, а позов забезпечено зупиненням реалізації всього житлового будинку. При цьому законник жодним чином не мотивував ухвалу, а в резолютивній частині не зазначив, що заборона встановлюється на час розгляду справи.

Також скаржник повідомив, що рішення про стягнення аліментів набрало законної сили та підлягає обов’язковому виконанню.

Пізніше стало відомо, що Одеський апеляційний суд скасував ухвалу, а також, що В.Смирнов відкрив провадження у справі за заявою про розстрочення суми боргу за аліментами, яке раніше розглядав інший суддя і з тих самих підстав відмовив у задоволенні заяви. До того ж ухвали служителя Феміди, що нині оскаржуються в апеляційній інстанції, розстрочили заборгованість за аліментами на 10 років.

Тож ТДП встановила, що апеляційна інстанція скасувала ухвалу В.Смирнова про відмову в позові щодо зміни розміру аліментів у розмірі 15 тис. грн. щомісяця до повноліття дитини. А Касаційний цивільний суд відмовив у відкритті провадження за скаргою на цю постанову.

Іллічівський міськсуд видав виконавчий лист на виконання постанови апеляційного суду щодо зміни розміру аліментів. Приватний виконавець розрахував заборгованість: станом на 31.01.2019 сума недоплачених аліментів становила понад 455 тис. грн. Тож приватний виконавець наклав арешт та описав житловий будинок.

2.02.2017 до Іллічівського міського суду надійшла позовна заява з проханням, серед іншого, визнати недійсним акт державного виконавця про передачу майна у власність стягувачу та постанови про передачу стягувачу в рахунок погашення боргу непроданого майна боржника.

Батько дитини оскаржував «неправомірні» розрахунки заборгованості державним виконавцем. Він також зазначав, що останній на підставі оскаржуваних розрахунків звернув стягнення на належну йому 1/2 частки квартири, виставивши її на аукціон. Частку оплатила переможець торгів — мати дитини, яка внесла оціночну вартість квартири (майже 460 тис. грн.), тобто трохи більше вартості заборгованості.

Батько дитини вказував, що мати дитини мала б отримати пропозицію  про придбання цього майна після поновлення виконавчих дій. Проте були призначені нові торги, хоч оцінку майна, за якою його реалізовували, скасували.

Позивач просив зупинити реалізацію арештованого майна — житлового будинку з надвірним господарством, і 26.12.2019 В.Смирнов позов задовольнив.

Зупинена постанова

Законник уважав, що заява подана з додержанням вимог ст.151 ЦПК й невжиття заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду. Але через рік, скасовуючи ухвалу В.Смирнова, апеляційна інстанція вказала, що суд обмежився цитуванням норм права щодо способів та порядку забезпечення позову, проте висновки не мотивував, належно не обґрунтував, а ухвалив рішення всупереч прямій забороні забезпечувати позов у такий спосіб.

Також виявилося, що суддя не задовольнив заяву матері дитини про відвід — начебто через зловживання процесуальними правами. Проте того ж дня суддя взяв самовідвід, а справа потрапила до його колеги, Мирослави Петрюченко, яка 16.07.2020 задовольнила позов.

Сам же законник пояснював палаті, що мати дитини попереджала: у разі ухвалення рішення не на її користь, подасть дисциплінарну скаргу. Також В.Смирнов зазначав, що вона дала оцінку його ухвалі до розгляду в апеляційній інстанції. І взагалі жінка постійно скаржиться на всіх суддів, де виступає стороною справи.

Сам же суддя, виносячи ухвалу, посилався на рішення ВС. Однак палата критично оцінила пояснення, адже вони не спростовували допущених порушень. Зокрема, як зазначено в рішенні ДП, відповідно до п.5 ч.1 ст.150 ЦПК позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Апеляційний суд указав, що недопустимо забезпечувати позов зупинкою виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Даремно зменшив розмір

ДП навіть встановила і вказала хронологію дій: заяву про забезпечення позову та уточнену позовну заяву зареєстрували в суді о 15:35 та 15:36, уже через 5 хв. В.Смирнов забезпечив позов, а ще через 24 хв. надіслав копію ухвали до ЄДРСР.

Навіть ВС не зупиняв виконання попереднього рішення, обурилася палата, а, будучи обмеженим предметом касаційного перегляду, сказав, що ухвала районного суду є правовою підставою для зупинення електронних торгів, проте позивач має право оскаржити її в апеляційному порядку. Тож висновок ВС аж ніяк не надавав діям судді правомірності.

Тобто рішення про зменшення розміру аліментів, що набрало законної сили лише 22.01.2020, не могло враховуватися при розгляді заяви про забезпечення позову 26.12.2019. До того ж воно не мало правового значення при вирішенні питання про забезпечення позову: зменшений розмір аліментів на вже нараховану суму заборгованості не впливає та застосовується лише після набрання законної сили рішенням суду про зменшення їх розміру.

І взагалі, предметом позову були вимоги, не пов’язані з визнанням права власності на майно та зняття з нього арешту. Натомість через дії судді мати дитини, яка є стягувачем у виконавчому провадженні, протягом майже року була позбавлена права на виконання судового рішення стосовно стягнення аліментів, постановленого на її користь.

ТДП дійшла висновку, що всі ці порушення суддя вчинив умисно. Адже, маючи стаж 14 років, не міг не знати процесуального законодавства, тож В.Смирнова покарали доганою з позбавленням права на доплати протягом місяця.