Закон і Бізнес


«Хайлі лайклі» терористи

Для обмеження в правах достатньо буде підозр у сприянні та пропаганді


№11 (1517) 13.03—19.03.2021
ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ
3667

Якби цей проект з’явився ще місяць тому, він навряд чи привернув би увагу юристів. Адже донедавна вважалося, що права громадян України не можуть бути обмежені в позасудовому порядку. Проте багато чого змінилося після кількох останніх указів Президента.


Обтічні цілі та підстави

Група народних депутатів із фракції «Слуга народу» запропонувала піти далі й розширити можливості позасудових обмежень, зареєструвавши законопроект «Про засади санкційної політики України» (№5191).

Згідно з документом санкції, тобто обмеження прав і свобод юридичної або фізичної особи, можуть застосовуватись із цілком пристойних підстав, з якими навряд чи не погодиться кожен українець: захист суверенітету, територіальної цілісності та конституційного ладу, відсіч збройній агресії та навіть дотримання іноземними державами міжнародно-правових зобов’язань у сфері прав людини. Проте є й досить обтічні: гарантування економічної та інформаційної безпеки або захист національних інтересів. От тільки бракує визначень, що охоплюється цими загальними поняттями й чи не змінюватиметься їх тлумачення залежно від настрою осіб, які на даний час перебувають при владі.

Ще більш довільним може бути розуміння того, чи причетна особа до «здійснення терористичної діяльності». Адже це словосполучення пропонується застосовувати через визначення зі ст.1 закону «Про боротьбу з тероризмом». А там до таких дій віднесені, наприклад, «пропаганда і поширення ідеології тероризму», а також «фінансування та інше сприяння тероризму».

Для будь-якого юриста зрозуміла небезпека такого широкого переліку. Адже під «пропаганду» чи «інше сприяння» нині можна підвести будь-що, включно з наданням правової допомоги. Без суду й досудового розслідування в класичному розумінні цих інститутів. Адже механізм накладання санкцій «зайвих» елементів не передбачає.

Накладатимуть усі!

Так, із пропозиціями про накладання санкцій може вийти Верховна Рада або Президент до Ради національної безпеки і оборони чи Кабінету Міністрів. Далі РНБО ухвалюватиме рішення, яке вводитиметься в дію указом глави держави.

Водночас парламент може взагалі нікуди не звертатись, а самостійно ухвалити відповідну постанову, в якій має зазначити «відомості, що свідчать про терористичну діяльність особи». Саме відомості, а не докази чи рішення суду. Ба більше, якщо РНБО має навести у своєму рішенні «дії та факти, що підтверджують наявність підстав для застосування санкцій» (п.2 ч.2 ст.10 проекту), то нардепи можуть і цим не перейматися: за них це зроблять інші.

Так уже складається останнім часом, що під кожен напрям обов’язково створюється окремий орган. У даному разі це буде Бюро з питань санкційної політики РНБО. Воно заповнить прогалини, коли вноситиме відомості до спеціального реєстру санкцій, який саме і вестиме. До його функцій також уходитиме підготовка пропозицій про накладання санкцій або їх скасування.

Тобто фактично не потрібно буде переобтяжувати членів РНБО вивченням доказів чи «відомостей»: бюро підготує висновок, а їм буде достатньо схвалити таке рішення. Причому якщо БПСП наполягатиме на терміновості розгляду питання, то РНБО скличуть упродовж трьох днів.

Конституція не для всіх?

Натомість обмеження, що можуть запроваджуватися за допомогою санкцій, зачіпають і ряд конституційних прав, якщо йдеться про громадян України. Це, наприклад, заборона «відносин у різних сферах, включаючи сферу телекомунікацій та/або культури», «пересування територією України», «надання коштів чи інших економічних ресурсів».

Теоретично юридична або фізична особа може оскаржити своє включення до санкційного реєстру: спочатку — до бюро, а потім — до Верховного Суду. Але тільки якщо її внесли туди «явно помилково».

Якщо ж бюро у своїх висновках для РНБО чи самостійно заради допомоги ВР (див. ч.3 ст.11 проекту) укаже на те, що особа «хайлі лайклі» якось сприяє терористам або є їхнім пропагандистом, шансів довести протилежне майже не буде. Бо проект не згадує про жодні шляхи судового контролю як за обґрунтованістю накладання санкцій, так і доказовою базою для застосування обмежень.

Водночас, як зазначалося, запроваджується й кримінальна відповідальність за порушення санкційного законодавства (проект №5193), що загрожує штрафом від 85 тис. грн. і вище, а то й мінімум трьома роками тюрми з конфіскацією майна. Причому під дію нової ст.110-3 Кримінального кодексу автоматично потраплять і самі підсанкційні особи із числа українців, якщо вони не скоряться та спробують обійти накладені на них обмеження.

Якось під час одного з телевізійних шоу представниця «Слуги народу» в запалі дискусії зауважила, що на терористів Конституція не поширюється, що викликало посмішку в присутніх юристів. У разі ухвалення проекту Основний Закон стане необов’язковим і для найвищих органів влади. І це вже не жарти…