255 табличок для Мінфіну

ДСАУ не може переконати делегатів з’їзду в тому, що коштів справді немає

В очікуванні позитивних змін делегати XVIII з’їзду суддів заслухали виступ т.в.о. голови Державної судової адміністрації Людмили Гізатуліної, який стосувався найбільш актуального для всього суддівського корпусу питання щодо фінансування.

Нереалізовані сподівання

«ДСАУ у 2020 році в надскладних умовах із колосальним дефіцитом фінансових ресурсів здійснювала організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади», — наголосила Л.Гізатуліна. Щодо фінансового забезпечення діяльності судів, а саме — відсутності коштів на різні поточні потреби — вона заявила, що у 2020 році його рівень не відповідав потребам забезпечення належного здійснення правосуддя та становив усього 60%.

Торік 91% бюджетних призначень було спрямовано на оплату праці та нарахування на неї (у 2019-му — 80%). На видатки розвитку направлено 226,2 млн грн., або лише 1% бюджетних призначень. На оплату комунальних послуг і енергоносіїв спрямовано також тільки 1% бюджетних призначень 2020 року.

За словами Л.Гізатуліної, збільшення соціальних видатків зумовлено збільшенням розміру суддівської винагороди, що не враховано Міністерством фінансів при формуванні граничних обсягів видатків на 2020 рік відповідно до пп.4 п.24 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів».

Фонд суддівських винагород у 2020 році становив 6351,9 млн грн., що на 42% більше (1874,2 млн) ніж у 2019-му (4477,7 млн). Середній розмір суддівської винагороди торік становив 105,6 тис. грн., що на 32,1 тис., або близько 44%, більше, ніж у 2019-му.

Натомість середня заробітна плата працівників апарату порівняно з 2019 роком зменшилася на 3421 грн., або на 18,6%.І це при тому, що впродовж 2020-го для забезпечення виплати зарплати апаратникам були збільшені бюджетні асигнування: за рахунок нерозподілених коштів для новопризначених суддів у сумі 1629,9 млн грн.; за рахунок економії на утриманні Служби судової охорони, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Національної школи суддів у сумі 78,2 млн; за рахунок понадпланових надходжень від сплати судового збору — на суму 112,6 млн. Тобто народні депутати, а точніше чиновники Мінфіну, зіграли з Фемідою в наперстки, додавши в одній частині, але забравши в іншій, аби не «жирували».

У квітні 2020 року до закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік» унесені зміни та збільшено бюджетні призначення на 1077,7 млн грн. «Але, на жаль, це не вирішило питань дефіциту в частині нарахувань на фонд оплати праці та дефіциту видатків споживання на здійснення судочинства», — підсумувала Л.Гізатуліна.

Т.в.о. голови ДСАУ зазначила, що для врегулювання проблемних питань з фінансуванням судова адміністрація тісно співпрацює з парламентським комітетом з питань правової політики, Міністерством фінансів та іншими органами державної влади та суддівського врядування. І все — задля забезпечення фінансової стабільності і незалежності судової влади.

Однак, як зазначила сама Л.Гізатуліна, ситуація у 2021 році не стала простішою, ніж та, що склалася роком раніше. Тому висловлено сподівання, що скоро економічні показники держави дозволять переглянути бюджет та виділити необхідні кошти для повноцінного функціонування судової системи в Україні.

Особливі надії в ДСАУ покладають на робочу групу, створену при Комітеті Верховної Ради з питань правової політики. Саме він опікується питаннями фінансування судової влади найбільше та регулярно заслуховує звіт про стан фінансування.

Однак нагадаємо, що одноголосні пропозиції комітету до проекту держбюджету-2021 та прохання про виділення додаткових 5,6 млрд грн. на фінансування судової влади ніяк не вплинули на рішення Мінфіну. Тож сподівання ДСАУ бути почутими завдяки небайдужим народним депутатам цілком можуть не справдитись.

А от якщо належні суми з’являться не лише на оплату праці, комунальні послуги та інші першочергові видатки, але й на розвиток, у ДСАУ сподіваються поновити ремонтні роботи будівель. Адже через брак коштів реконструкція приміщень була заморожена.

Непорозуміння між своїми

Та замість розуміння ДСАУ отримало лише низку гострих стріл від делегатів, які не стримували свої емоції. Відразу було помітно, що для суддів питання належного фінансування є болючим мозолем, і тому мовчати вони не будуть навіть попри толерантність, яка закладена в основу їх професійної діяльності.

Так, одна з делегатів з’їзду поцікавилась, яким саме чином у ДСАУ планують вирішувати питання стимулюючих виплат, які від початку року не отримали працівники апарату ні в судах першої, ні в судах другої інстанцій. Та, попри це, відповідні виплати в обсязі до 200% отримують працівники ДСАУ, НШС та ССО.

Суддя не оминула можливості принагідно зазначити, що при цьому ДСАУ працює за нормованим графіком до 17-ї години, а суди (з огляду на кадровий голод та велику кількість справ) змушені працювати до 22-ї. І от яка вдячність… Зокрема, за словами жінки, 47,2 млн грн. було витрачено тільки на те, щоб направити відповідні виплати працівникам ССО. Суддя підсумувала своє запитання: за що ж у ДСАУ отримують такі премії? Вона дістала неабияку підтримку від колег, що аплодували на знак згоди.

Л.Гізатуліна відповіла, що їй доводиться щодня бути на роботі щонайменше до 20-ї години, а все через те, що ДСАУ все ще намагається надати достатню для Мінфіну аргументацію, аби відповідні кошти були виділені. «Мені доводиться робити 255 різноманітних табличок для Мінфіну, який не розуміє усієї складності ситуації із фінансуванням», — додала Л.Гізатуліна.

Також т.в.о. голови ДСАУ зазначила: аби виплачувати премії працівникам апарату в усіх судах потрібні додаткові 450 млн грн. І винними в ситуації з недофінансуванням потрібно робити вочевидь не ДСАУ.

У пошуках рішень

Та делегати й не думали заспокоюватись після такої відповіді, тому голова Ради суддів Богдан Моніч порадив обміркувати питання добровільної відмови працівників ДСАУ від стимулюючих виплат поки ситуація в судах залишає бажати кращого. На думку Б.Моніча, ідеться не так про розподіл коштів ДСАУ на суди, яких реально не вистачить, а про моральну складову і прояв людяності у ситуації обмеженого фінансування судової влади.

Із залу від делегатів лунала теза і про те, що ДСАУ як структура була створена для судів, а на сьогодні в ній поводять себе так, ніби суди створені для ДСАУ.

Суддя Ковпаківського районного суду м.Сум Владіслав Костенко наголосив, що більше не можна говорити про недофінансування лише у своєму професійному колі та додав: «Це предмет розмови на перших шпальтах». Виникло питання у делегата і про те, звідки беруться кошти на те, аби належним чином оплачувати роботу працівників ССО, якщо апаратники одержують «смішні» зарплати?

На це однак Л.Гізатуліна відповіла, що законодавством закріплено норму, відповідно до якої оклад працівника ССО не повинен бути меншим за оклад працівника Національної поліції. Схожих «подушок безпеки» для працівників апарату суду законодавчо не передбачено.

Делегати з’їзду звинуватили ДСАУ навіть у подвійній моралі. Та задали питання щодо того, якими моральними принципами керується ДСАУ у випадках, коли починає оскаржувати судові рішення щодо відшкодування невиплачених винагород суддям.

Л.Гізатуліна зазначила лише, ДСАУ не має змоги виконувати такі рішення. «Вам потрібно розуміти, що ми є заручниками Мінфіну», — підсумувала Л.Гізатуліна.

«Якщо ми влада…»

Після того як делегати з’їзду випустили пару, довелося приймати рішення щодо стану фінансування судової гілки влади. Серед делегатів пролунала теза: «Якщо ми влада, то повинні діяти, як влада, а не просто констатувати факти».

Делегати підготували рішення, яким визнали що стан фінансування судів першої та апеляційної інстанцій залишається не просто незадовільним, а критичним. Один із учасників з’їзду навіть висловився на підтримку законопроекту, яким пропонується ліквідувати ДСАУ. Багато делегатів наполягало на тому, що варто визнати діяльність ДСАУ незадовільною, але їх голосів не вистачило для того, щоб включити таку пропозицію до рішення з’їзду.

Також проголосували за звернення до парламенту та Уряду щодо неприпустимості порушення ст.130 Конституції. Адже належне фінансування судів та діяльності суддів є гарантією забезпечення права громадян на правосуддя. Тож делегати наполягають на тому, аби допущені в бюджеті-2021 порушення були усунені «шляхом збільшення асигнувань на 5,6 млрд грн.».

Водночас від Пленуму Верховного Суду очікують звернення до Конституційного Суду щодо офіційного тлумачення положення ст.130 Основного Закону. Йдеться про визначення в бюджеті окремо видатків на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Тобто, аби думка останньої обов’язково враховувалася Мінфіном.

Також делегати висловилися за те, аби Пленум ВС таки звернувся до КС із поданням щодо неконституційності ст.7 закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік», якою запроваджена так звана розрахункова величина для обрахунку суддівської винагороди.

Не забули і про працівників апарату. З’їзд пропонує, щоб їхні оклади закріпити на рівні закону — не менше ніж 30% посадового окладу судді відповідного суду.

Остаточний варіант рішення з’їзду ще буде доопрацюваний. Та й самі судді розуміють, що потрібно не лише донести ці вимоги до вух нардепів і високопосадовців, а й домогтися їх виконання. Звісно, якщо суди — це влада.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Яка фінансова ситуація у вашому суді та на що ви сподіваєтесь у цьому році?

Олег КОЧНЄВ,
суддя Первомайського міськрайонного судуХарківської області:

— У сільських районних завжди є проблема з кадрами та молодими спеціалістами. З початку цього року з нашого суду вже пішло 5 осіб з апарату. Ми втратили судового розпорядника, секретарів судового засідання та суду. Я розумію, цих людей, адже наразі їхня заробітна плата після оподаткування становить 4830 грн. Як на ці кошти можна прожити людині, яка 10 років віддала судовій системі? Я взагалі цього не розумію.

Уважаю, що надалі катастрофічний кадровий голод буде лише посилюватися. Мені здається, що у великих містах люди будуть звільнятися ще активніше.

Листи до ДСАУ не дають ніякого результату. Тому мій особистий прогноз, що до середини року 25% працівників апарату звільниться, а що буде далі — взагалі незрозуміло. Ситуація із секретарями, канцелярією, на яку припадає найбільший пласт роботи, дійде до колапсу.

Єдині, хто залишатимуться в системі, — це судді. У нас ситуація із заробітною платою краща, але через адміністративну реформу та оптимізацію судів ми не знаємо, що буде далі й що нас чекає.

Отож найбільша проблема — це оплата роботи працівників апарату. У них немає жодних стимулюючих виплат, тільки голий оклад і надбавки, аби дотягти до мінімальної зарплати. Так не може бути!

Марія ДЕМИДОВА
суддя-спікер Господарського суду Чернігівської області:

— У суді, де я працюю, немає коштів на відправку кореспонденції, марок, Інтернет. Останнім часом доступ до мережі нам надають у борг. У деяких резонансних справах ми змушені відправляти матеріали за свій кошт. Судді вимушені так діяти, бо від того, надійде справа чи ні, залежить право людини отримати матеріали вчасно та право на справедливий суд. Відправка матеріалів так само впливає на основоположні гарантії людини, як і тривале ухвалення рішення. Я вважаю, що затягування справ через відсутність грошей на марки та папір із часом повернеться нам рішеннями Європейського суду з прав людини проти України.

Ми намагаємося переходити на електронне листування. Утім, не завжди є така можливість. Якщо людина надає е-пошту та сама просить таким шляхом повідомити про хід справи, то звичайно нам також це зручніше, але ж є люди, які не користуються ні електронною поштою, ні Інтернетом. У таких випадках поштові відправлення — єдиний варіант, а коштів на них немає.

Михайло ЮРЧУК,
суддя Північно-західного апеляційного господарського суду:

— Фінансова ситуація, як і в усіх судах, складна. Найбільше потерпають працівники апарату, помічники суддів. Для врегулювання цього питання ми звертаємося до головною розпорядника коштів, тобто до Державної судової адміністрації.

Утім, не лише від них залежить вирішення цього питання. Я вважаю, що має бути задіяна ще Вища рада правосуддя та весь суддівський корпус. Ми знаємо та бачимо контрастний перекіс між заробітними платами працівників апарату, помічників, секретарів та суддів, навіть у Верховному Суді.

Світлана ОЛІЙНИК,
суддя Старобільського районного суду Луганської області:

— Я переконана, що на сьогодні стан здійснення правосуддя залежить від фінансового забезпечення. Якщо говорити про наш суд, то ситуація більш-менш стабільна. Ми намагаємося витрачати кошти якомога раціональніше. У нас є ресурси для відправки пошти та забезпечення судового засідання.

Ми здійснюємо фільтрування тих справ, які мають пріоритетне право на відправку, та ті, що можуть почекати. Звичайно, коли ситуація дозволяє, то використовуємо телефонограми, СМС-повідомлення, надсилаємо листи на електронну пошту. Таким чином, ми витрачаємо кошти там, де це конче потрібно. Гострої ситуації щодо недофінансування поки що в нас немає.

Щодо працівників апарату, то ми намагаємось утримати їх на роботі. У нашому судді керівництво має вагомий авторитет, і поки що вони більш-менш нам вірять, що буде краще.