Закон і Бізнес


Міць Феміди

Нові обличчя ВРП: кого та як обирали делегати XVIII з’їзду суддів


№11 (1517) 13.03—19.03.2021
Каріна ПЕТРАШ
3494

У перший день суддівського форуму делегати заповнили 3 із 4 крісел у Вищій раді правосуддя. Отже, робота органу, який ще здатен підтримувати життєдіяльність судової влади, не зупиниться. Відповідно, активісти розходилися по домівках, спіймавши облизня.


Цілком мирні активісти?

XVIII з’їзд суддів, який кілька разів переносили, зриву якого боялися делегати, нарешті відбувся. Розпочався він, як і більшість гучних державних заходів, з мітингу. На вході в «Президент Готель» делегатів зустрічали активісти різних громадських організацій та деякі небайдужі українці, котрі проходили повз. Вони тримали в руках похапцем зроблені з продуктових коробок транспаранти з написами «Стоп суддівська нечисть».

Хоча самі організатори назвали свою акцію мирною, слова головного заводія мітингу та очільника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна відверто насторожували. «В Україні буде справедливість або через суд, або через самосуд. Якщо судді не спроможні самі себе очистити, то це доведеться робити українцям на вулиці», — викрикував він.

Утім, можливо, саме театралізованість дійства не викликала в судів занепокоєння, а тому делегати спокійно зареєструвалися та розпочали роботу найвищого органу суддівського врядування.

Слово про незалежність

Після того як усі вмостились у крісла, перейшли до привітань. Так, Голова Верховного Суду Валентина Данішевська під час промови зачепила питання недовіри до вітчизняної Феміди. На її думку, значна частина суспільства не довіряє судам саме через те, що отримує інформацію від ЗМІ. «Достатньо низьким є рівень тих людей, які складають своє враження про діяльність судової системи лише зі ЗМІ. Певна частина таких людей стоїть сьогодні на вулиці», — сказала вона.

Розповідаючи про незалежність і тиск на правосуддя, В.Данішевська несподівано для делегатів указала на внутрішній тиск на судівництво. «Внутрішні сили намагаються посіяти розбрат між суддями різних регіонів та інстанцій. Звісно, у судовій системі також є своє п’ята колона. Ті судді, які вважають присягу фарсом, рано чи пізно підуть із судової системи або силами наших органів, або громадськості», — сказала Голова ВС.

Кого вона мала на увазі й за якими ознаками визначено цю «п’яту колону» — не уточнювалося. Хоча відсилання до громадськості можна було сприйняти як рефрен згаданого виступу на мітингу.

Натомість голова ВРП Андрій Овсієнко, який, до речі, входить до тієї четвірки, яка 15 березня складає повноваження, зауважив, що сприйняття суспільством ніколи не було однозначним: «Судова влада завжди сприймалася крізь призму судових рішень. Лунала критика, але таких безпрецедентних і всеохоплюючих масштабів, як у останні роки, вона не мала», — наголосив він.

Тож, ніби передаючи естафету, А.Овсієнко окреслив ті вітряки, з якими доведеться воювати новообраним члена ВРП. «На жаль, нормою стала ситуація, коли суддя перебуває без повноважень два й більше років. Це потрібно терміново виправляти. І за жодних умов не допускати повторення таких кризових явищ у майбутньому. Здійснення правосуддя в умовах недостатнього фінансування, критичного дефіциту кадрів є надзвичайно складним», — наголосив посадовець.

Згадав і про необхідність постійного відстоювання незалежності Феміди. «Незалежність є пріоритетом, який мають забезпечити держава й суспільство для того, щоб мати справедливий суд», — нагадав голова ВРП. І з огляду на нинішню ситуацію, за його словами, на перший план роботи вийшла саме конституційна функція захисту суддівської незалежності.

Дійсно, не проходить і дня, аби на якомусь із майданчиків не твердили про незалежність суддів, але її часто плутають із підпорядкуванням владі чи певній частині суспільства. І цей з’їзд з огляду на події та інсайди, що озвучувалися до та під час форуму, зайвий раз підтвердив те, що незалежність не дається просто так, у вигляді заробітних плат чи інших гарантій. Її потрібно щодня захищати на всіх фронтах.

Не обіцянка, а думка

Після того як усі всіх привітали, керівник РСУ та головуючий на з’їзді Богдан Моніч перейшов до організаційних питань. Спершу судді з’ясували яким є кворум. Від початку заявленим на з’їзд був 291 делегат, але зареєструвався 281. Водночас повноваження 4 делегатів мандатна комісія не підтвердила, бо ці судді після того, як їх обрали, обійняли адміністративні посади. Тож, аби не порушувати букви закону, тих осіб позбавили права голосу. Такими чином, необхідна для обрання кількість голосів обраховувалася від числа 287. Тобто для підтримки кандидатів на посади потрібно було набрати мінімум 144 голоси.

Наступним завданням стало затвердження порядку денного, точніше, його послідовності. Маючи досвід попередніх форумів, коли делегати починали роз’їжджатися, не дочекавшись кінця, вирішили розпочати саме із заповнення крісел у ВРП, РСУ та КС, а також із деяких організаційних питань.

Прикметно, що, попри присутність на з’їзді чималої кількості представників ВС та її очільника, анонсована на Пленумі ВС обіцянка не була виконана, принаймні в перший день. Нагадаємо: секретар Пленуму Дмитро Луспеник пообіцяв, що до порядку денного з’їзду пропонуватимуть включити питання звернення до КС із поданням щодо відповідності деяких норм закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у частині визначення базового розміру посадового окладу окремо для суддів.

Тож «ЗіБ» вирішив поцікавитися, чому ніхто не виступив з подібною ініціативою. Заступник Голови ВС Богдан Львов пояснив, що Д.Луспеник, не будучи делегатом з’їзду, не може прогнозувати, які питання будуть розглядатися. «Це була його особиста думка. Безсумнівно, не фантазійна, а основана на реальних обставинах, адже всі ми знаємо, що питанням недофінансування більш болюче, ніж кадрове. Я вважаю, що делегати мали б обговорювати це питання, але ж ініціювати дискусію мають делегати. Як представник ВС можу пояснити, чому саме ми відмовилися від його розгляду. Адже питання окладів було порушено однобічно суддями, але для них це питання не таке гостре, як для працівників апарату», — сказав він.

Що ж, «верховники», схоже, вирішили потягнути час. А там або судді змиряться з тим, що їх обділили, або бюджетний рік закінчиться й питання відпаде саме собою.

Мінус конкуренти

Майже півдня судді витратили на комунікацію та організаційні питання, а от у другій половині дня взялися за заслуховування виступів кандидатів у члени ВРП. На самому початку свої кандидатури зняли 5 претендентів, а згодом — ще 3. Таким чином, за вільні місця в Раді боролися вже не 34, а 26 бажаючих.

Причини відмови від участі в перегонах були різні. Так, Олександр Бойко з Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя зняв свою кандидатуру, бо вважає, що під час підготовки заходу були допущені суттєві порушення. Зокрема, він не погоджувався із заявленою формою квотування та підрахунку голосів.

А от секретар РСУ, представниця Деснянського районного суду м.Києва Олена Журавська кореспонденту «ЗіБ» заявила, що відмовилася від участі в конкурсі виключно з особистих міркувань.

Попри запевнення Б.Моніча, що на з’їзді не витрачатимуть часу на самоагітацію, кандидатам виділили по 3 хв. До речі, уперше один із претендентів (Сергій Болотін) через захворювання на COVID-19 не зміг бути приступнім, а тому виступав онлайн. Утім, як показало голосування, це не створило йому перешкод для обрання.

У той час як хтось біля трибуни нарікав на проблеми кадрового дефіциту та недофінансування, дехто попивав каву в ресторані та обговорював більш приземлені теми, як-от: зачіска, брови кандидата чи ораторські здібності. Напевне, ті люди зробили свій вибір раніше й не потребували додаткових аргументів на користь того чи іншого кандидата.

О 20:30 лічильна комісія оголосила результати голосування. Новими членами ВРП стануть: С.Болотін із Хмельницького апеляційного суду, Віталій Саліхов із Київського апеляційного та Валерій Суховий з Касаційного господарського. Зранку наступного дня делегати обрали 4-го члена — Інну Плахтій.

Отже, як активісти, міжнародні партнери та, як виявилося, ще й «п’ята колона» не тиснули на суддів, вони не зламались і виконали свій обов’язок. Заміщення посад у ВРП та збереження її легітимності — це певний сигнал внутрішньої солідарності та спроможності суддів знаходити компроміс і домовлятися.

 

ДОВІДКА «ЗіБ»

Сергій БОЛОТІН

юридичну освіту здобув у Вищій школі права при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.

З 2001 р. працював помічником голови Славутського міського суду Хмельницької області.

У 2004-му призначений суддею Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

З 2010 р. — суддя Апеляційного суду Хмельницької області.

У 2018-му обраний головою Хмельницького апеляційного суду.

Інна ПЛАХТІЙ

здобула юридичну освіту у Волинському державному університеті.

З 1999 р. працювала на різних посадах у Луцькому районному суді, а з 2006-го — в апараті Апеляційного суду Волинської області.

У 2009 р. призначена суддею Луцького міськрайонного суду.

Віталій САЛІХОВ

закінчив військове відділення Київського державного університету ім. Т.Шевченка за спеціальністю «правознавство».

З 1998 р. працював помічником голови Військового суду Феодосійського гарнізону. У 2002-му призначений суддею цієї установи.

З 2005 р. — суддя Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону.

У 2007-му обраний суддею Військового апеляційного суду ВМС України.

З 2011 р. — суддя Апеляційного суду м.Севастополя.

У 2014-му перейшов на роботу до Апеляційного суду м.Києва.

Валерій СУХОВИЙ

закінчив Київський національний університет ім. Т.Шевченка за спеціальністю «правознавство».

Перед тим, у 1992 р., здобув вищу економічну освіту в Київському інституті політології і соціального управління.

З 2000-го працював на різних посадах у Вищому арбітражному суді.

У 2004 р. призначений суддею Господарського суду Київської області.

З 2010-го — суддя Київського апеляційного господарського суду.

У 2017 р. призначений суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

 

ОПИТУВАННЯ «ЗіБ»

Чи можуть мітинг, а також вороже налаштовані активісти вплинути на рішення делегатів з’їзду?

Володимир КРАВЧУК,
суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

— В Україні діє Конституція, яка дає громадянам право на мирні зібрання, і воно має реалізовуватися мирно та без зброї. Проходячи мимо сьогоднішньої акції, я не бачив ні зброї, ні безладу.

Також хочу відзначати хорошу роботу поліції та настрій мітингарів. Адже це право кожного — висловлювати свою думку. Присутні на з’їзді судді обізнані зі змістом гасел і позиціями частини громадськості, яка проти обрання членів Вищої ради правосуддя та судді Конституційного Суду.

Утім, у країні діє закон, який зобов’язує нас обирати членів органів, від яких залежить функціональна спроможність правосуддя. Це не просто слова. Ми маємо приклад наслідків відсутності Вищої кваліфікаційної комісії суддів. А тому розуміємо, що бездіяльність суддівських органів знищує та підриває основи роботи судової влади.

У Раді суддів уже кілька років поспіль говорять про те, що втрата ВРП — це найбільша загроза для судової влади.

Валерія ЧОРНА,
суддя апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, член Ради суддів України:

— Думаю, що подібні мітинги не повинні та не можуть вплинути на рішення делегатів з’їзду. Ми й так не раз відтерміновували цей захід. Водночас делегати розуміють, що від проведення з’їзду залежить формування органів суддівського врядування. Ми лише реалізовуємо наші повноваження, бо немає ніякого іншого закону, який би передбачав обрання цих членів. Отож ніяких законних підстав для незаповнення вакантних посад немає.

Я вважаю, що в мітингарів є якась невідома мета. Адже сьогодні ми побачили якісь загальні лозунги, а до з’їзду ми чули заклики до радикальних дій. Саме через це сьогодні в «Президент Готелі» чимало представників Служби судової охорони та Національної поліції.

До того ж достеменного не відомо, хто насправді ці представники громадянського суспільства. Вони називають себе активістами, але, як на мене, їхня мета не донести свою позицію, а вчинити радикальні дії чи провокації.

Я не бачила там (під стінами готелю — Прим. ред.) мирно налаштованих людей. До таких заходів ставлюся негативно. Якби активісти були налаштовані на діалог, то вони б просили допустити їхніх представників на з’їзд та дати їм слово. Але організатори таких звернень не отримували. Прохань надати їм трибуну для виступу також не було. Тому вважаю, що мета — зовсім інша, ніж та, яку нам намагаються показати.

Утім, я переконана, що на рішення делегатів це не вплине.

Віктор ГОРОДОВЕНКО,
суддя Конституційного Суду України:

— Для кожного судді завжди визначальним було почуття власної гідності та правослухняності. Саме тому ті судді, які діють згідно з буквою Основного Закону, можуть не зважати на думки однієї чи більше осіб.

Утім, якщо громадянське суспільство висловлює свою думку, то також має право бути почутим. Такий діалог має відбуватися на основі розуміння, спокою та усвідомлення цілей. Я не бачу проблеми в тому, що активісти висловлюють незгоду. Водночас немає перешкод для проведення з’їзду. Судова влада лише виконує свою конституційну функцію та реалізує право на самоврядування, а те, що відбувається під стінами, — це думка громадськості.

Головне, щоб мітинг зберігав цивілізовану форму та не переступав меж дозволеного.