Обгін по зустрічній v. лівий поворот
Тільки порушення ПДР, які виступають безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, є ознаками складу злочину за ст.286 КК. Такий висновок зробив ВС в постанові №537/1916/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 січня 2021 року м.Київ №537/1916/18
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ЛАГНЮКА М.М.,
суддів: МАРЧУК Н.О., МАРИНИЧА В.К.,—
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого Особи 1 — Ульянова Р.А. на вирок Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 4.12.2019 та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 2.03.2020 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №*1496 від 23.08.2017, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця с.Мусіївка Полтавської області, мешканця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, такого, що судимості не мав, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Крюківського районного суду від 4.12.2019 Особу 1 засуджено за ч.1 ст.286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн, із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.
Згідно з вироком, Особа 1 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, вчиненого за таких обставин.
14.08.2017 о 10:13 у світлий час доби, по сухому асфальтованому покриттю проїзної частини дороги вул. Першотравнева м. Кременчука, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони перехрестя вулиць Першотравнева — Халаменюка — Леонова в напрямку перехрестя вулиць Першотравнева — Гагаріна, в межах своєї смуги руху рухався автомобіль марки Opel, реєстраційний №*, під керуванням водія Особи 1.
У цей же час, в попутному напрямку з водієм Особою 1, у колоні автомобілів — позаду, рухався автомобіль марки Audi, реєстраційний №**, під керуванням водія Особи 2, який, маючи намір виконати маневр обгону, виїхав на зустрічну смугу руху для обгону колони.
У подальшому на стадії зближення, в повздовжньому напрямку вказаних автомобілів, водій Opel Особа 1, наближаючись до заїзду на прилеглу територію, що розташована між будинками №№40 та 4 по вул. Першотравневій, з метою виконання маневру повороту ліворуч, який полягав у перетині зустрічної смуги руху, увімкнув покажчик лівого повороту та почав виконувати вказаний маневр, чим порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху.
Особа 1 не переконався в безпечності виконуваного маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення лівою передньою боковою частиною керованого ним автомобіля з передньою правою частиною автомобіля Audi, після чого вже некерований автомобіль Audi виїхав за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя стосовно напрямку свого руху та наїхав на нерухому перешкоду у вигляді дерева. У свою чергу водій Особа 2, виконуючи маневр обгону в межах пішохідної зони, визначеної дорожніми знаками 5.35.1 — 5.35.2 та горизонтальною дорожньою розміткою «зебра» 1.14.1, порушив вимоги п.14.6 (в) ПДР.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди Особа 2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 31.08.2017 №744 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров’я.
Ухвалою Полтавського АС від 2.03.2020 змінено вирок Крюківського районного суду від 4.12.2019 у частині призначеного покарання.
Особа 1 вважається засудженим до покарання у виді штрафу в розмірі 500 н.м.д.г., що складає 8500 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник вказує на те, що засуджений відповідності до п.1.4 ПДР мав право не дивитися у дзеркало заднього виду, а розраховувати на те, що з цього боку небезпека для руху не виникне, оскільки він виконував маневр заїзду в двір безпосередньо після пішохідного переходу, де маневр обгону заборонено п.14.6 ПДР. У зв’язку із цим захисник вважає, що в діях засудженого відсутнє порушення п.10.1 ПДР, а отже такі дії не становлять об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК.
Захисник стверджує, що небезпечну, а потім і аварійну обстановку створив на дорозі саме потерпілий. При цьому, захисник вважає, що в дорожній події за участю кількох транспортних засобів необхідно з’ясовувати, хто з водіїв створив небезпечну дорожню обстановку і аварійну ситуацію, та чи не було причиною порушення ПДР одним з водіїв попереднє недодержання таких правил з боку іншого водія.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, яка не заперечувала щодо часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких й узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів — це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов’язок, передбачений ст.92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме — винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред’явлено обвинувачення.
Велика палата ВС у постанові від 21.08.2019 №13-31кс19 зазначила:
«Диспозиція ст.286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з’ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП».
При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений ст.286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в чч.1, 2 або 3 ст.286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв’язку.
Таким чином, об’єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов’язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільнонебезпечні наслідки; причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у:
вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп’яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо);
невиконанні дій, які особа може і зобов’язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв’язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст.286 КК.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи:
а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст.286 КК;
б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов’язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП. Але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст.286 КК, тобто перебували у причинному зв’язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання в кожному конкретному випадку ДТП, є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК.
ВП звернула увагу на те, що склад кримінального правопорушення, передбачений ст.286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування Особі 1 пред’явлено обвинувачення за ч.1 ст.286 КК у тому, що він своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, заподіяв потерпілому Особі 2 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження <…>.
Визнаючи Особу 1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК, орган досудового розслідування, суди першої та апеляційної інстанцій, посилалися на показання потерпілого Особи 2, судового експерта Особи 3 та письмові докази.
У показаннях потерпілий Особа 2 зазначив, що 14.08.2017, о 10:00, керуючи транспортним засобом Audi, реєстраційний №**, рухався в межах своєї смуги руху в колоні автомобілів по проїзній частині дороги вул. Першотравнева в м. Кременчуці зі сторони перехрестя вулиць Першотравнева — Халаменюка — Леонова в напрямку перехрестя вулиць Першотравнева — Гагаріна. Виконуючи маневр обгону, він виїхав на зустрічну смугу руху та продовжив рух. У подальшому, як зазначає потерпілий, обігнавши вже близько 5 автомобілів та поступово збільшуючи швидкість руху, він побачив як із колони автомобілів, що рухалися з ним у попутному напрямку, на зустрічну смугу, по якій він саме і рухався, раптово виїхав інший автомобіль, унаслідок чого відбулося зіткнення останніх.
Судовий експерт Особа 3 підтвердив свої висновки щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.
В основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав такі письмові докази, як:
рапорт чергового інспектору відділення поліції №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області про дорожньо-транспортну пригоду;
протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від Особи 2;
протокол огляду місця ДТП та додатки до протоколу схеми і таблиці;
протокол огляду компакт-диску, відтворення якого також відбулося і в судовому засіданні, за наслідками перегляду якого учасниками зазначеної слідчої дії було зафіксовано рух автомобілів, водії яких є учасниками кримінального провадження, момент зіткнення останніх та розташування транспортних засобів після ДТП;
повідомлення та копія картки станції екстреної медичної допомоги №2 м.Кременчук КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»;
висновок судової автотехнічної експертизи від 21.11.2017 №564, зі змісту якої вбачається, що в заданій дорожній обстановці водій Opel Особа 1 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п.10.1 ПДР. У заданій дорожній обстановці в діях водія Особи 1 вбачаються невідповідності з вимогами п.10.1 ПДР, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з виникнення даної ДТП;
висновок судово-медичних експертиз від 22.04.2019 №205 та від 31.08.2017 №744 за наслідками яких в Особи 2 виявлено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження за доводами сторони захисту, колегія суддів не може дійти однозначного висновку про наявність у діях Особи 1 причинного зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Причинний зв’язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками. Кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, виключається через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено порушення Особою 1 вимог п.10.1 ПДР в інкримінованій ДТП, за яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Разом із цим в установлених органом досудового розслідування та судом першої інстанції фактичних обставинах значиться про те, що у свою чергу водій Особа 2, виконуючи маневр обгону в межах пішохідної зони, визначеної дорожніми знаками 5.35.1 — 5.35.2 та горизонтальною дорожньою розміткою «зебра» 1.14.1, порушив вимоги п.14.6 (в) ПДР.
Відповідно до пп.«в» п.14.6 ПДР обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.
Указане відповідає висновку експерта судової автотехнічної експертизи від 21.11.2017 №564, за яким експерт дійшов до наступних висновків:
у заданій дорожній обстановці водій транспортного засобу Opel Особа 1 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог п.10.1 ПДР;
у заданій дорожній обстановці вбачаються невідповідність дій водія транспортного засобу Opel Особи 1 з вимогами п.10.1 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з виникненням даної ДТП;
у заданій дорожній обстановці водій транспортного засобу Audi Особа 2 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог пп.»в» п.14.6 ПДР;
у заданій дорожній обстановці вбачаються невідповідність дій водія транспортного засобу Audi Особи 2 із вимогами пп.»в» п.14.6 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з виникненням даної ДТП.
З досліджених протоколу огляду місця ДТП від 14.08.2017, схеми ДТП та протоколу огляду CD-R диску від 10.11.2017 вбачається, що водій Особа 1 рухався в межах своєї смуги руху проїзної частини, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, на транспортному засобу Opel по вул. Першотравневій в м.Кременчук та проїхав пішохідну зону, позначену дорожніми знаками 5.35.1—5.35.2 та горизонтальну дорожню розміткою «зебра» 1.14.1. Наближаючи до заїзду на прилягаючу територію, що розташована між будинками №№40 та 44 по вул. Першотравневій, Особа 1 із метою виконання маневру повороту ліворуч, який полягав у перетині зустрічної смуги руху, увімкнув покажчик лівого повороту та почав виконувати вказаний маневр. У цей час водій Особа 2, керуючи транспортним засобом Audi, який рухався в колоні за транспортним засобом Opel, виїхав на смугу зустрічного руху, де завершував свій маневр повороту на прилеглу територію водій Особа 1, де і виявлено частини транспортного засобу Opel.
Викладені в зазначених письмових доказах обставини вказують на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що саме невиконання Особою 1 п.10.1 ПДР перебуває у причинному зв’язку з виникненням суспільно небезпечних наслідків дорожньої пригоди за наявності заборони у водія Особи 2 на виконання обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.
ВП ВС зауважувала про те, що склад кримінального правопорушення, передбачений ст.286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Крім того, за нормативним визначенням об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.286 КК, складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв’язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об’єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При виявленні причинного зв’язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія.
Крім того, при вирішенні питання про причинний зв’язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.
Ураховуючи викладені обставини та висновки ВП ВС, у колегії суддів є обґрунтовані сумніви в оцінці судами всіх обставин кримінального правопорушення та доказів у ньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасних висновків про винуватість Особи 1, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.438 КПК у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
У зв’язку з тим що апеляційний суд процесуально уповноважений на дослідження доказів у кримінальному провадженні та на оцінку обставин в ньому, тощо, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати лише ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У свою чергу, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, оскільки він просив скасувати також і вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження за відсутності складу кримінального правопорушення.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити усі доводи як апеляційної скарги Особи 1, так і доводи касаційної скарги його захисника щодо наявності у діях Особи 1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність — з точки зору достатності та взаємозв’язку і ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника засудженого Особи 1 Ульянова Р.А. задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 2.03.2020 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.