Закон і Бізнес


Два орендарі однієї ділянки


№9 (1515) 27.02—05.03.2021
9371

Незалучення особи як співвідповідача за умови наявності обов’язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову. Такий висновок зробив ВС в постанові №291/1024/18-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 січня 2021 року                             м.Київ                               №291/1024/18-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В., ОСІЯНА О.М., ХОПТИ С.Ф., ШИПОВИЧА В.В. (доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства «Агрофірма «Немиринецька» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 5.11.2019 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.01.2020,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ДП «Агрофірма «Немиринецька» звернулося до суду із позовом до фермерського господарства «ОЛ.Агро-Світ» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.08.2015 між ДП «Агрофірма «Немиринецька» та Особою 1 укладено договори оренди землі, за умовами яких орендодавець передав позивачу у строкове платне користування земельні ділянки, які належать орендодавцеві на праві власності, а саме: ділянки площею 3,1772 га та 0,2417 га,  розташовані на території Немиринецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, цільове призначення — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

7.02.2018 позивачу стало відомо, що державним реєстратором відділу державної реєстрації Коростишівської районної державної адміністрації прийняті рішення від 10.10.2017 №* та №** про державну реєстрацію за ФГ «Ол.Агро-Світ» права оренди спірних ділянок, на підставі договорів оренди від 10.10.2017.

Позивач вважає, що вказані договори оренди, які укладені між ФГ «Ол.Агро-Світ» та Особою 1, порушують його права як орендаря та є недійсними, оскільки укладені в період дії попереднього договору оренди спірних ділянок.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди ділянок №б/н з кадастровими номерами *, **, укладені 10.10.2017 між ФГ «Ол. Агро-Світ» та Особою 1.

При цьому, безпосередньо в позовній заяві ДП «Агрофірма «Немиринецька» просила суд залучити Особу 1 до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Ружинського районного суду від 13.11.2018 Особу 1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ружинського райсуду від 5.11.2019 у задоволенні позову ДП «Агрофірма «Немиринецька» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що Особа 1 та ФГ «Ол. Агро-Світ», укладаючи 10.10.2017 оспорювані договори оренди, незважаючи на наявність договору оренди від 19.08.2015, за відсутності факту державної реєстрації права оренди за цим договором, правомірно вважали, що у ДП «Агрофірма «Немиринецька» станом на 10.10.2017 було відсутнє право користування спірною ділянкою, а у Особи 1 відсутні відповідні обов’язки за договорами від 19.08.2015, оскільки через відсутність державної реєстрації права оренди сторони договору від 19.08.2015 не набули цивільних прав та обов’язків, на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення при укладенні договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою ЖАС від 29.01.2020 апеляційну скаргу ДП «Агрофірма «Немиринецька»залишено без задоволення, а рішення Ружинського райсуду від 5.11.2019 — без змін.

Колегія суддів, урахувавши положення стст.10, 638 Цивільного кодексу, стст.125, 126 Земельного кодексу, ст.6 закону «Про оренду землі» та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2016 у справі №6-643цс16 та Верховного Суду, викладені у постановах від 6.02.2019 у справі №627/488/16-ц, від 24.04.2019 у справі №500/2843/16, від 11.09.2019 у справі №500/2866/16 та від 16.10.2019 у справі №704/1284/16, встановивши, що ДП «Агрофірма «Немиринецька» не здійснило державну реєстрацію права оренди за договорами оренди землі від 19.08.2015 №1 та №2, погодилась із висновками суду першої інстанції про те, що зазначені правочини із передачі ділянки в оренду не було вчинено, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У скарзі, поданій 28.02.2020 до ВС, ДП «Агрофірма «Немиринецька», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ружинського райсуду від 5.11.2019 та постанову ЖАС від 29.01.2020, ухваливши при цьому нове рішення про задоволення позову в повному обсязі <…>.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає п.1 ч.2 ст.389 Цивільного процесуального кодексу, вважаючи що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові ВС від 19.12.2018 у справі №291/422/17-ц.

Заявник вважає, що договір оренди землі є консенсуальним договором, тобто таким, який вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору. Оскільки закон не пов’язує набрання чинності договору оренди землі з додатковими діями, зокрема з фактом реєстрації речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому до договору оренди землі слід застосовувати загальні положення закону про договір (зобов’язальне право).

Зауважує, що відповідно до умов договорів оренди від 19.08.2015, які укладені між позивачем та Особою 1, ці договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Вказує, що відповідно до висновків ВC, викладених в постанові від 23.01.2018 у справі №497/954/16-ц, договір оренди землі, який укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди тієї ж ділянки з іншим орендарем є недійсним.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19.08.2015 між ДП «Агрофірма «Немиринецька» та Особа 1 укладені договори оренди землі, строком на 7 років, за умовами яких орендодавець надав в оренду підприємству земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10.10.2017 між ФГ «Ол.Агро-Світ» та Особою 1 укладені договори оренди землі, відповідно до яких Особа 1 передав ті ж самі ділянки в оренду ФГ «Ол.Агро-Світ».

10.10.2017 проведено державну реєстрацію речового права (права оренди спірних ділянок) ФГ «Ол.Агро-Світ» на підставі договорів оренди від 10.10.2017 між ФГ «Ол.Агро-Світ» та Особою 1.

Мотиви, з яких виходив ВC, та застосовані норми права

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до чч.1, 3 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.48 ЦПК визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач — це особа, яка має безпосередній зв’язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред’явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов’язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі ст.51 ЦПК суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження — до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження — до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов’язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов’язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц Велика палата ВС сказала, що пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову — є обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом у серпні 2018 року, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди ділянок, укладені 10.10.2017 між ФГ «Ол. Агро-Світ» та Особою 1.

Очевидно, що за такого формулювання позовних вимог особами, питання про права та обов’язки яких вирішується судом у розглядуваній справі є насамперед сторони оспорюваних правочинів — ФГ «Ол. Агро-Світ» та Особа 1.

Згідно зі ст.13 закону «Про оренду землі» договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов’язків Особі 1, як власника спірних ділянок та сторони оспорюваних договорів їх оренди.

Натомість Особа 1 до участі у справі залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а позивач заяв чи клопотань про залучення Особи 1 в якості співвідповідача не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов’язків.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб’єктного складу її учасників.

ВС у постанові від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов’язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб’єктний склад.

Представник ФГ «Ол.Агро-Світ» у відзиві на апеляційну скаргу вказував, що з огляду на предмет та підстави позову, Особа 1 повинен брати участь у справі в якості відповідача, однак апеляційний суд на вказані доводи уваги не звернув.

Більш того, у подібній справі №291/1157/19 за позовом ДП «Агрофірма «Немиринецька» до ФГ «Ол.Агро-Світ» про визнання договорів оренди землі недійсними, позивачем, після відкриття провадження у справі, було подане, а судом задоволено, клопотання про залучення Особи 1 співвідповідачем, як власника спірних ділянок.

Згідно з п.3 ч.1 ст.409 ЦПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом ст.412 ЦПК суд змінює рішення повністю або частково, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.400 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.410 ЦПК).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, але допустив помилку при викладенні мотивів такої відмови.

За таких обставин рішення Ружинського райсуду від 5.11.2019 та постанову ЖАС від 29.01.2020 необхідно змінити шляхом зміни їх мотивувальних частини, з урахуванням висновків, сформульованих в даній постанові ВС про те, що підставою для відмови у задоволенні позову ДП «Агрофірма «Немиринецька» є неналежний суб’єктний склад учасників справи.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись стст.400, 409, 412, 416, 419 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП «Агрофірма «Немиринецька» задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 5.11.2019 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.01.2020 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.