Закон і Бізнес


Звіт, новосілля, гості

Судді КЦС потерпають через нові касаційні фільтри, а також окремі думки колег


Після звіту очільника КЦС судді розійшлися працювати по своїх новеньких кабінетах.

№9 (1515) 27.02—05.03.2021
Каріна ПЕТРАШ
15914

Під час зборів судді Касаційного цивільного суду говорили про касаційні фільтри, які не створюють нічого іншого, крім проблем і критики. Водночас деякі законники закликали колег не розхитувати човен усталеної практики та хоч інколи утримуватися від висловлення окремої думки.


Новосілля «верховників»

Слідом за звітом, затвердженим на засіданні Пленуму Верховного Суду, за звітування взялися й у КЦС. До речі, підбиття підсумків майже збіглося в часі з переїздом до нового приміщення.

Колишній кадетський корпус, який є пам’яткою архітектури, до того, як був переданий на баланс ВС, перебував у майже непридатному стані. Кілька років будівлю відновлювали фактично по дощечках, а деякі місця взагалі відкопували та розбирали, щоб побороти плісняву та трухлявість покрівлі. Утім, результат того вартий.

Судді ВС дістали змогу не лише працювати в історичній будівлі. На додачу приміщення суду оснастили всілякими технологічними новинками, а зали засідання виглядають, наче декорації з американського фільму про правосуддя.

Попіклувалися законники не тільки про себе, апарат та відвідувачів, а й про підозрюваних і засуджених, яких конвоюватимуть до ВС. Ремонту в камерах для тримання обвинувачених (підсудних) точно позаздрили б студенти деяких українських вишів. Більше за якість ремонту та історію будівлі вражає хіба що кількість зашпакльованих у стіни гривень. До слова, за даними, розміщеними на сайті Prozorro, на ремонт на просп. Повітрофлотському, 28 був оголошений тендер на майже 500 млн грн. Утім, працювати в такому приміщенні пощастило не тільки суддям КЦС. Компанію їм складуть колеги з Касаційного кримінального суду, але згодом.

Голова КЦС Борис Гулько відзначив: хоча всі судді ВС розуміють фінансові проблеми нижчих інстанцій та працівників апарату, та «перекинути» кошти з однієї статті видатків на іншу не можуть. Мовляв, якщо вони якось перенаправлять кошти з ремонту будівлі на заробітну плату працівникам апарату, то це буде нецільове використання бюджетних грошей. Щоправда, офіційних звернень від «верховників» про необхідність провести такий перерозподіл у належний спосіб — через профільний комітет і парламент — дотепер не було чутно.

Тож принаймні на чиїйсь вулиці цього дня панував святковий настрій. Як годиться, на новосілля запросили гостей та журналістів. На зборах у КЦС ним став голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко. Проте замість подарунка він розповів про виклики, а також згадав про недофінансування судової системи, «суддів-п’ятирічок» і загалом про дефіцит кадрів.

Фільтри не працюють

У новенькому кріслі й звітувати про результати роботи краще. Упродовж 2020-го на розгляді в КЦС перебувало близько 38 тис. процесуальних звернень і справ. 70% з усього масиву були розглянуті, інші чекають своєї черги. До Великої палати ВС цивілісти направили 107 справ, а до об’єднаної палати — лише 36.

Щодо показників скасування рішень нижчих інстанцій, то він уражає. Адже у 2019—2020 роках цей показник коливається на рівні 32%. Тобто кожне третє рішення, що дісталося касаційної інстанції, не проходило перевірки КЦС. Порівняймо: у 2015 році, тобто до ліквідації вищих спеціалізованих судів, касаційна інстанція скасовувала 17,5% рішень.

Найбільше скасованих рішень припало на апеляційні суди Київської та Дніпропетровської областей. А найкращий результат із року в рік показує Луганщина. Тамтешні рішення скасовували тільки в 22% випадків. Без урахування залишків у 2020-му до КЦС надійшла майже 21 тис. справ. Утім, судовий збір було сплачено з 14 тис. процесуальних звернень. У результаті до спеціального фонду державного бюджету надійшло 25,5 млн грн.

З розглянутої 21 тис. справ у близько 8 тис. було відмовлено у відкритті провадження, з них у половині випадків — через малозначність спору. Ще майже 1,5 тис. справ не потрапило до КЦС через необґрунтованість. Найнижчу ефективність показав такий касаційний фільтр, як наявність відповідного висновку ВС у подібних правовідносинах. Із цієї підстави було «відфільтровано» тільки 30 справ.

На запитання кореспондента «ЗіБ» про причини низької ефективності касаційного фільтра судді розчаровано зазначили, що ця тема дуже болюча для суспільства.

Так, секретар Пленуму ВС і першої судової палати КЦС Дмитро Луспеник нагадав про конституційні та конвенційна гарантії доступу до правосуддя, які є вищими за будь-який процесуальний кодекс. «Складаєтеся ситуація, коли законодавець на рівні галузевого законодавства дає вказівку ВС і говорить: «Не смійте брати справу!», — сказав він.

Отож, попри поради суддів, нардепам так і не вдалося виписати норми якісно. Натомість обранці електорату допустили неузгодженість одного пункту з іншим. Тому судді й змушені шукати баланс між правом на доступ до правосуддя та касаційними фільтрами.

«Коли ми давали висновки щодо перших фільтрів, які вносилися до всіх процесуальних кодексів, то зазначили, що їх достатньо для того, аби ВС міг працювати ефективніше. Утім, після останніх змін правосуддя зазнає іміджевих втрат», — сказав Д.Луспеник.

Адже людям байдуже, хто з народних обранців вигадав той чи інший фільтр. Вони бачать тільки суддю, який відмовляє в перегляді справи з незрозумілих для них причин…

Але, схоже, фільтраційна щедрість ще не скінчилася. Секретар першої судової палати КЦС розповів, що вимога збільшити кількість касаційних фільтрів міститься в одній з кредитних угод. Мета — звести функцію «верховників» виключно до розвитку права. Самі ж судді начебто й не проти такої ініціативи, але для цього ми мали б бути Францією чи Німеччиною. А точніше, нам потрібний кодекс Наполеона чи німецьке цивільне уложення, які фактично є втіленням стабільності права. Проте в Україні, на жаль, зміни в кодексах плодяться з геометричною прогресією. «З такими фільтрами ми ризикуємо отримати законність харківську, сумську, закарпатську тощо», — повторив Д.Луспеник застереження, що лунали й рік тому.

Думку незгодних поважають

Під час доповіді він також звернув увагу на такий інструмент, як окрема думка судді. У 2020 році судді КЦС підписали 199 таких документів. Д.Лусеник наголосив, що з усього масиву цих думок судді першої судової палати КЦС торік висловили 17, у 2019-му — 9, а от у 2018-му — жодної.

«Я вважаю, що постановлення окремої думки є юридичним парадоксом судової практики. Це є висвітлюванням себе, своєї правової думки та непогодження з іншими думками за будь-яких обставин», — сказав секретар Пленуму ВС. Однак він зазначив, що такої позиції дотримується не просто так. Адже, перечитавши всі окремі думки суддів КЦС, погодився з обґрунтованістю лише у 8 випадках. А от із 358 окремих думок Великої палати ВС підтримує тільки 10. Парадокс цього інструменту «верховник» убачає в тому, що такі думки збивають із пантелику суддів нижчих інстанцій.

Хай там як, але Д.Луспеник послав їм меседж — за 3 роки роботи судова практика щодо застосування норм матеріального права у 90% випадків уже напрацьована.

Тож на перший погляд здається, що секретар Пленуму ВС закликав суддів утримуватися від висловлення окремої думки. Утім, щоб не домислювати, «ЗіБ» поцікавився, чому ж він уважає окрему думку парадоксом та закликає не використовувати такий механізм.

«Я висловлював позицію не ухвалювати окрему думку з дріб’язкових питань або тих, де практика є стабільною. Якщо 20 суддів мають одну позицію, а лише один — іншу та не може її пояснити, то чия це проблема?» — зауважив Д.Луспеник. Таку принциповість він пояснює, наприклад, тим, що судді, які в минулому були адвокатами чи науковцями й у своїх дисертаціях системно відстоювали певну позицію, зустрівшись із протилежною в рішенні суду, завжди будуть протестувати. А тому й писатимуть окрему думку, щоб не виглядати непослідовними в очах колишніх колег. Водночас суддя погоджується, що існують випадки, коли окрема думка конче необхідна, насамперед для розвитку права, але все-таки не в такій кількості.

Та не всі в КЦС погоджуються з тим, що окремі думки спричинені самопіаром. Урешті-решт робота у ВС є колективною, і судді поважають позиції колег, навіть якщо не погоджуються з певними правовими моментами.

Та й історія вчить, що спільноти, де рішення приймаються одностайно, рухаються або до культу особи, або до застою. Тому краще, коли є ті, хто готовий відкрито сказати: «А я проти!»

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Марина ЧЕРВИНСЬКА,
секретар другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду

— Чому судді нарікають на касаційні фільтри та говорять, що деякі з них практично не працюють і створюють лише проблеми?

— Проблема використання касаційних фільтрів стосується не лише України. Подібні важелі насамперед мають бути зрозумілими для пересічних громадян. У деяких країнах Європи людина відразу знає, що справа за будь-яких обставин не потрапить до касаційного суду. Адже вона належить до певної категорії, яка не підлягає перегляду в цій інстанції.

Фільтри в нашій країні скроєні таким чином, що не тільки пересічні українці не розуміють їх суті, а й самі судді. Нагадаю, що 8.02.2020 набули чинності зміни, які додали нові фільтри. Виникла купа питань. До цього всі фільтри, як в європейських країнах, базувались на майновому цензі цивільної справи. Але тепер усе змінилось.

До того ж у касаційного суду немає процесуальної можливості закривати провадження, якщо воно було помилково відкрито. Майже в усіх випадках судді змушені відкривати касаційне провадження й витребовувати справу. Чому? Бо без матеріалів справи не можна перевіряти, чи підпадає вона під дію фільтра. А потім законодавець змушує нас закривати це провадження.

Відійдемо від юридичної термінології та поглянемо на життєві реалії. Спробуйте лишень уявити розчарування людини, якщо касаційне провадження за касаційною скаргою було відкрито, а потім КЦС закрите?!

Під час конференцій та вебінарів я говорила парламентарям, що такі фільтри можуть працювати там, де зміни до кодексів не вносяться роками й навіть століттями.