Про електронні декларації

Безальтернативна вимога від судді подавати декларацію доброчесності та родинних зв’язків виключно в електронній форми є обмеженням права на свободу віросповідання.

На цьому наголошено у рішенні Касаційного адміністративного суду від 27.01.2021 у справі №640/3701/20.

У січні 2020 року суддя звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів із клопотанням прийняти від неї декларацію родинних зв’язків у паперовому вигляді. Це прохання мотивоване релігійними переконаннями про незмінність імені людини, наданого їй при народженні, на будь-які числові значення. Від ВККС надійшов лист, що за законом «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII суддя зобов’язаний заповнювати таку декларацію виключно на сайті комісії.

Колегія КАС проаналізувала таку відмову на відповідність як конституційним гарантіям, так і практиці Європейського суду з прав людини. Серед іншого, наголошено, що обов’язок позивача, передбачений стст. 61, 62 закону №1402-VIII не відноситься до конституційних. Водночас, «право на свободу світогляду і віросповідання разом з іншими фундаментальними правами і свободами є основою створення та функціонування демократичного суспільства» Тому втручання у таке право має бути виправданим та необхідним у демократичному суспільстві.

Натомість, із матеріалів справи колегія не вбачає наявності «переконливих та нездоланних причин, які можуть виправдати запровадження обмеження права особи на свободу віросповідання, що полягає в безальтернативному поданні електронної форми декларацій доброчесності та родинних зв`язків судді». Так само не вбачається, що у січні 2020 року в Україні було надзвичайне становище, при якому життя нації перебувало під загрозою і про наявність якого офіційно оголошувалось, аби виправдати такі обмеження.

Тож КАС зобов’язав ВККС прийняти від судді декларацію у паперовому вигляді.