Закон і Бізнес


Захист прокурора


№8 (1514) 20.02—26.02.2021
6091

Поняття «обставини» поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить кримінально-правової кваліфікації. Такий висновок зробив ВС в постанові №165/2663/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

21 січня 2021 року                             м.Київ                               №165/2663/19

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — Маринича В.К.,
суддів: Макаровець А.М., Огурецького В.П. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 10.02.2020 у кримінальному провадженні від 27.08.2019 за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянки України, уродженки м.Маріуполя Донецької області, мешкає за Адресою 1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судами обставини

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 23.12.2019 Особу 1 засуджено за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу із застосуванням положень ст.69 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватою в тому, що вона 25.08.2019, приблизно о 16:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проникла до будинку за Адресою 2 та, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала майно потерпілої Особи 2, чим заподіяла останній майнової шкоди на загальну суму 240 грн.

Ухвалою Волинського АС від 10.02.2020 відмовлено прокурору у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на підставах, передбачених у ч.4 ст.399 Кримінального процесуального кодексу.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що в апеляційній скарзі він наводив доводи щодо неправильної кваліфікації дій Особи 1 за ч.3 ст.185 КК, а також щодо можливості оскаржити вирок в апеляційному порядку на інших підставах, не передбачених у ч.2 ст.394 КПК, зокрема на підставі неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, однак суд апеляційної інстанції уваги на вказані аргументи не звернув і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, а ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, з’ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах <…>.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз’яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У ч.2 ст.394 КПК передбачено, що рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього кодексу.

Згідно з ч.4 ст.399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, лише якщо апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст.394 цього кодексу.

Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, суддя, пославшись на те, що прокурором оскаржено вирок Нововолинського міського суду від 23.12.2019 щодо Особи 1 виключно на підставах, на яких він відповідно до вимог ч.4 ст.399 КПК не може бути оскаржений, відмовив у відкритті апеляційного провадження згідно з положеннями ч.2 ст.394 КПК.

При цьому поза увагою апеляційного суду залишилося те, що в апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме — уважав за необхідне виключити кваліфікуючу ознаку крадіжки (учинення злочину з проникненням у житло) та перекваліфікувати дії Особи 1 з ч.3 ст.185 КК на ч.1 ст.185 КК.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що прокурор оскаржив вирок суду першої інстанції на підставах невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м’якість. При цьому ч.2 ст.394 КПК не містить заборони на оскарження вироку на цій підставі.

25.07.2017 Європейський суд з прав людини постановив рішення у справі «Ростовцев проти України», яке набуло статусу остаточного 25.10.2017, щодо порушення ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що полягає в порушенні національними судами суті права заявника на подання апеляційної скарги.

Це рішення мотивовано тим, що апеляційна скарга заявника стосувалася питання правової кваліфікації дій, у вчиненні яких він зізнався (п.32). ЄСПЛ у п.33 рішення зазначив, що апеляційний суд прямо посилався на правову кваліфікацію дій заявника як на одну з підстав неможливості оскарження вироку, а Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з його висновками.

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень законодавства Урядом і наведеній практиці, згідно з якою поняття «обставини», використане під час відповідного провадження на національному рівні, поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить їх кримінально-правової кваліфікації. На думку ЄСПЛ, не можна стверджувати, що заявник повинен був передбачати, що, не оспорюючи фактів, установлених у судовому засіданні, він відмовився від можливості оскарження обвинувального вироку щодо себе, якщо вважав правову кваліфікацію своїх дій неправильною.

Водночас відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої палати ВС від 27.02.2018 (справа №756/5578/15-к), національне законодавство, зокрема ч.2 ст.394 КПК, установлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення тільки на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювались і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій указаним кодексом не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, в яких під час розгляду суд першої інстанції застосував ч.3 ст.349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

За таких обставин колегія суддів уважає, що вирок місцевого суду, ухвалений в порядку ч.3 ст.349 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченої особи, а тому рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження на підставах, передбачених ч.4 ст.399 КПК, є необґрунтованим.

Аналогічний висновок Верховний Суд зробив у постановах від 19.12.2018 у справі №730/811/17, від 16.10.2019 у справах №447/1479/18, від 29.10.2019 у справі №486/528/18, від 31.10.2019 у справі №484/555/17, від 27.11.2019 у справі №211/5318/18.

З урахуванням наведеного ВС уважає, що на стадії прийняття апеляційної скарги суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.438 КПК є підставою для його скасування.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, щодо незаконності оскаржуваного рішення є обґрунтованими й підлягають задоволенню, ухвала апеляційного суду — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог ст.398 КПК.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 10.02.2020 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.