Домалювався до суду

Відстрочення з винесенням вироку впливає на рішучість у вираженні власних поглядів

Перед тим як сісти в президентське крісло, Реджеп-Таїп Ердоган боровся з тим, щоб його зображення не паплюжили художники.

Художник, котрий зобразив главу уряду у вигляді собаки, яка підкоряється іншим країнам, відстояв своє право на свободу слова у Страсбурзі. А державі нагадали, що політики мають терпіти різку критику та сатиру.

Провокаційне мистецтво

Справа Майкла Діккінсона розпочалася з того, що під час «ярмарку миру» він виставив одну зі своїх робіт. На колажі була зображена собака з головою тодішнього прем’єр-міністра Туреччини Реджепа-Таїпа Ердогана. Тварина з головою чиновника сиділа на повідку з принтом американського прапора, під її лапами лежала купа доларів, а в зубах — 20-доларова банкнота та стяг із надписом «Ми не будемо собакою Буша».

Своїм колажем М.Діккінсон хотів привернути увагу суспільства до тенденцій виконання турецьким прем’єром вимог США та Великої Британії щодо відправлення збройних сил до Іраку.

У той же день за провокаційне мистецтво на автора було відкрито кримінальне провадження. На знак протесту М.Діккінсон розмістив свої роботи в коридорі суду та закликав ЗМІ показувати колаж, за який його хочуть покарати. Відразу після такої імпровізованої виставки чоловіка затримали.

На подив самого художника, місцевий суд його виправдав. Судді вирішили, що колаж слід сприймати як оціночне судження та політичну критику топ-посадовця. Тому покарання може суперечити засадам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційному судді так сильно свободою слова не переймались, а тому вирішили, що зображення Р.-Т.Ердогана в такому образі принижує його честь і гідність. Мовляв, це не конструктивна критика, а приниження постаті політика. До того ж образ собаки в турецькому суспільстві використовується для вказівки на жалюгідність, дріб’язковість і дурість людини.

Як не оскаржував творець колажу рішення суду, усе ж отримав штраф на суму близько €3 тис. Утім, винесення вироку відстрочили на 5 років, протягом яких М.Діккінсон мав утримуватися від скоєння будь-яких правопорушень. За цей період художник дійсно не вчиняв ніяких незаконних дій та не оприлюднював своїх робіт.

Уряд стежить за актуальністю

Дійшовши до Страсбурга, М.Діккінсон скаржився, що зазнав утисків свободи слова. Своєю роботою він хотів у сатиричній формі показати, як прем’єр-міністр нехтує позицією країни. Адже збройні сили Туреччини дійсно було відправлені в Ірак, і це попри те, що за 3 роки до того рада безпеки країни відмовилася командирувати за кордон своїх військових.

До того ж відстрочення з винесенням вироку створило ефект дамоклевого меча над ним та обмежувало свободу слова на майбутнє. Уряд стверджував: оскільки оголошення обвинувального вироку зупинили, а після 5-річного строку він був скасований, то ніякого порушення не відбулося.

Представники країни наполягали, що М.Діккінсон виставив свою роботу через 3 роки після входження турецьких військ на територію Іраку, тобто коли ця тема вже не була актуальною. Тож урядовці стверджували, що художник хотів лише образити прем’єра, принизити його честь і гідність.

Форма не має значення

Європейський суд з прав людини зазначив, що колаж дійсно міг сприйматись як такий, що принижує урядовця. Разом з тим ЄСПЛ нагадав, що створення, розповсюдження та демонстрація творів мистецтва є частиною поширення ідей та думок. А це дуже важливий аспект для демократичної держави.

Щодо форми Суд зауважив: сатира, гіперболізація та інші способи привернути увагу населення до проблем є способом впливу на дії держави. Тому у Страсбурзі нагадали, що політик повинен виявляти велику терпимість до критики, особливо якщо вона виражена в сатиричній, різкій формі.

Також ЄСПЛ відмітив, що відкладення оголошення обвинувального вироку справило на М.Діккінсона стримуючий ефект для рішучості висловлювати свої думки щодо проблем, які становлять суспільний інтерес. У рішеннях турецьких судів бракувало аналізу пропорційності санкції, накладеної на заявника, та її впливу на свободу вираження поглядів художника.

Суд дійшов висновку, що баланс між правом заявника на свободу вираження поглядів і правом Р.-Т.Ердогана на повагу до приватного життя не був дотриманий. Адже не було розумного співвідношення між утручанням у право заявника на свободу вираження поглядів і законною метою захисту репутації політика.

Як наслідок, ЄСПЛ у рішенні від 2.02.2021 у справі «Dickinson c. Turquie» встановив порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов’язав державу виплатити М.Діккінсону €2000 як компенсацію за моральну шкоду.