Неочевидна неправомірність

У ВРП пояснили, що слід робити з протоколом, який містить недоліки

Суддя спонукав поліцію внести нові дані до протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, як виявилося, повертаючи документ на доопрацювання, він мав детальніше пояснити, як виправити недоліки.

Рапорт — не доказ

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила провадження (№103/2дп/15-21) за скаргою адвоката, який діяв у інтересах громадянина Німеччини. Мовляв, Олександр Корман з Уманського міжрайонного суду Черкаської області безпідставно повертав протокол про адмінправопорушення на доопрацювання, чим затягував розгляд справи.

Протокол стосовно іноземця за ст.124 («Порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів…») Кодексу про адміністративні правопорушення надійшов до суду у вересні 2018 року. Через кілька днів О.Корман повернув його разом із доданими матеріалами управлінню патрульної поліції області.

Адже в документі не зазначили, які саме механічні пошкодження дістали транспортні засоби, на якому автомобілі рухалась особа, стосовно якої складено протокол. Також патрульні не повідомили, де саме відбулася дорожньо-транспортна пригода, не взяли пояснення в порушника, а також не з’ясували, чи розуміє той мову, якою складено протокол. Не були зазначені свідки ДТП чи потерпілі, натомість вказано, що такі особи відсутні, хоча це суперечить іншим матеріалам.

Тож суддя зауважив, що документ, складений з порушенням вимог законодавства, не міг бути підставою для судового розгляду.

Пізніше доопрацьований протокол неодноразово направляли до суду, однак суддя ще 4 рази повертав його. Бо жодного з недоліків патрульні не усунули. Замість цього до справи долучили рапорт працівника поліції, який виклав обставини складання протоколу й повідомив про те, що правопорушник відмовився давати пояснення.

Поліцейські мали б знати, що основним документом, на підставі якого суддя розглядає справи, є саме протокол. Рапорт не є документом, яким можна внести доповнення до протоколу, зазначив О.Корман.

Урешті-решт законник закрив провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Не усували недоліків

Дисциплінарній палаті володар мантії пояснив, що основною підставою для повернення протоколу була його невідповідність вимогам ст.256 КпАП. Бо службові особи, яким протокол повертався на доопрацювання, свідомо не усували недоліків.

Також О.Корман акцентував увагу на тому, що вказаний патрульними відрізок траси є місцем складення протоколу, а не місцем учинення правопорушення. «Зазначена ділянка автодороги на 200 м відрізняється від місця вчинення правопорушення, тому може йтися про різні адміністративно-територіальні одиниці», — пояснив суддя.

Також він додав, що запис про місце складання протоколу в Уманському районі з’явивсь уже на стадії доопрацювання. Як і інформація про те, що правопорушник відмовився від давання пояснень.

Суддя звернув увагу на ту обставину, що німець не розумів змісту протоколу і, відповідно, не міг дати пояснення. Це підтвердив у рапорті й працівник поліції, повідомивши, що зі змістом протоколу іноземця ознайомили за допомогою технічного пристрою з програмою для перекладу.

До того ж служитель Феміди наголошував, що відсутність даних про місце проживання порушника в подальшому стало б на заваді правосуддю через неможливість повідомлення людини про дату й час розгляду справи.

Неможливість оскарження

Члени ДП зауважили, що КпАП не дає суду права на повернення матеріалів про адміністративні правопорушення на доопрацювання винесенням постанови та не конкретизує для цього підстав.

Утім, суддя послався на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14. Адже вона визнала правильною практику суддів, котрі повертали на доопрацювання протоколи про адмінправопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без дотримання вимог ст.256 КпАП.

31.03.2015 Конституційний Суд ухвалив рішення №2-рп/2015, яке ґрунтувалося на висновку, що перелік видів постанов, визначений в ст.284 КпАП, є вичерпним. Тож інші види постанов не підлягають апеляційному оскарженню, отже, не можуть бути перевірені судом вищої інстанції на предмет їх законності та обґрунтованості.

Також ДП наголосила на потенційній небезпеці зловживань. Адже навіть органи, уповноважені на складання протоколів про адмінправопорушення, не вправі оскаржувати судові рішення в зазначених справах, а отже, не можуть оспорювати їх правомірність.

Таким чином, О.Корман міг повернути протокол на доопрацювання лише у випадку, якщо той складений або не уповноваженою на те посадовою особою, або без додержання вимог ст.256 КпАП.

Неправомірне доопрацювання

Проте, дослідивши протокол, члени ДП побачили, що і сам документ, і додатки складені належним чином і відповідною особою. Та й узагалі вони містили всю необхідну інформацію для винесення постанови по суті. До того ж дані, необхідні для розгляду справи, може містити не тільки протокол, а й інші документи та речові докази.

Якщо ж суддя доходить висновку, що в протоколі, який є лише одним із доказів, відсутні відомості, на підставі яких можна встановити наявність адмінправопорушення та винність особи, а інших доказів немає, відповідно до стст.247, 284 КпАП він мусить закрити провадження.

До того ж О.Корман не повідомив, які саме недоліки могли бути усунуті доопрацюванням протоколу. Тож палата дійшла висновку, що суддя не роз’яснив поліції способу усунення недоліків протоколу, адже існує заборона вносити додаткові записи до документа після його підписання особою, стосовно якої він складений.

Пояснення служителя Феміди щодо оцінки рапортів працівників поліції члени ДП відкинули, оскільки вони не були відображені в мотивувальних частинах постанов. Водночас із постанов О.Кормана вбачалося, що він уважав рапорт працівника поліції неналежним доказом у справі.

На думку палати, вимога щодо доопрацювання протоколу шляхом унесення до нього додаткових відомостей була неправомірною, що не могло не бути очевидним для особи, яка вже 10 років працює на посаді судді.

Утім, ДП врахувала гарну характеристику й відсутність в О.Кормана дисциплінарних стягнень. Тому застосувала до нього покарання у вигляді попередження.

При цьому, по суті, члени ВРП самі виступили в ролі апеляційної інстанції в цій справі, адже навели власне тлумачення норм кодексу. От тільки жоден закон не передбачає, що правові позиції, викладені в актах ВРП, є обов’язковими для застосування в аналогічних правовідносинах.