Змагання за врядування

Ротація у ВРП: що ближче з’їзд, то гостріша конкуренція

У Вищій раді правосуддя знову закінчили приймати документи від претендентів на крісла в цьому органі, що звільняться в березні. Список збільшився ще на 14 суддів. Чому конкурс відновили та хто ще виявив бажання взяти участь у цих перегонах?

Законодавчі прогалини

Уже за місяць, якщо не завадить пандемія чи інші чинники, у ВРП мають з’явитися нові обличчя. На черговому XVIII з’їзді суддів, що розпочнеться 9 березня, планують заповнити вільні місця. Нагадаємо, що в 4 членів ВРП, включно з головою Андрієм Овсієнком, 15 березня закінчується 4-річна каденція.

Отже, 7 лютого на сайті органу суддівського врядування повідомили про завершення прийому документів від кандидатів на посади членів ВРП за суддівською квотою. У списку охочих — 34 особи. Утім, раніше, ще у листопаді 2020-го, ВРП також повідомляла про звершення прийому документів, але тоді охочих було 20.

Річ у тім, що відповідно до закону «Про Вищу раду правосуддя» кандидат має подати документи не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати проведення з’їзду або конференції. Як бути в разі перенесення дати форуму — законодавець не пояснив. Адже якщо профільний закон говорить про граничні терміни подання документів кандидатами, то виходить, що в разі зміни дати самого з’їзду той, хто раніше спізнився, отримує шанс ускочити в потяг, що давно відійшов.

З огляду на рівень корупції подібні маніпуляції з процедурою можуть нести загрозу для гідних і чесних кандидатів. Утім, щоб не бути голослівним і з’ясувати, що це: колізія чи частина процедури, «ЗіБ» поцікавився особливостями вирішення кадрових питань в очільника органу, відповідального за організацію форуму.

Голова Ради суддів Богдан Моніч пояснив, що ніяких додаткових конкурсів, а тим паче нових не проводилось. На його думку, у цьому немає потреби, адже вирішили просто дотримуватися букви закону. Натомість «добирати» кандидатів у судді Конституційного Суду не стали. Адже там інша процедура: документи подаються впродовж 30 днів після оголошення про добір. А хто не встиг — спізнився, коли б урешті-решт не провели з’їзд.

Кандидати-«силовики»

З першою двадцяткою претендентів «ЗіБ» уже знайомив читачів (див. №46/2020). Тож зупинимося на «новоприбулих» кандидатах.

Серед претендентів на крісла чимало осіб, які перед тим, як одягнути мантію, пройшли випробування правоохоронними органами, державною службою, технічними та не пов’язаними із судівництвом професіями.

Віталій Васильченко перед тим, як обійняти посаду судді Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, пройшов довгий трудовий шлях. Він працював на посадах моториста-рульового на теплоході «Миргород» і моториста-матроса на теплоході «Бориспіль». У 1990 році вступив на юридичний факультет Запорізького державного університету. Уже за два роки після здобуття освіти став деканом юридичного факультету, здобув ступінь кандидата юридичних наук, а також пройшов військову службу в Службі безпеки на посаді оперуповноваженого відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. У 2008 році змінив фах і працює суддею.

Олександр Панасюк шлях до нинішньої посади судді Вінницького апеляційного суду почав торувати ще в 2002 році з посади судді Чернівецького районного суду. Після року роботи повернувся до судівництва у рідній Вінницькій області.

Перед суддівською стежкою О.Панасюк майже 9 років присвятив службі в лавах СБУ. У 2020-му захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Олег Савицький працює суддею Шевченківського районного суду м.Києва з 2002-го. Першу свою освіту здобув у Малинівському лісотехнічному технікумі за спеціальністю «технік-лісовод». У 1999 році закінчив Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого.

Перед тим, як одягти мантію, був і помічником лісника, і інспектором Житомирського митного посту. До 1996 року дослужився до інспектора сектора по боротьбі з контрабандою наркотиків. У 1999-му. Житомирську митницю змінив на Рівненське обласне управління юстиції. Вже за 2 роки посів крісло головного спеціаліста департаменту представництва інтересів держави в судах України та іноземних держав, міжнародних судових органах у Міністерстві юстиції.

Наталія Лямзіна, як і деякі колеги, має за плечима педагогічну освіту. У 1989 році вона вступила на факультет загально-технічних дисциплін, праці та професійного навчання. У 1999 році закінчила Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство». Після університету деякий час працювала в правоохоронних органах на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми. Також викладала цикл спеціальних дисциплін з питань виконання покарань. З 2010 року — суддя Деснянського районного суду м.Чернігова.

Ірина Малаховська у 1999 році отримала диплом за спеціальністю «правознавство» у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.Сковороди. Диплом магістра за цією ж спеціальністю здобула вже в Дніпропетровському державному університеті.

Трудовий шлях розпочала з посади юрисконсульта на різних підприємствах. З 2002 до 2004 року працювала головним податковим інспектором відділу правового забезпечення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську. З 2006-го носить мантію судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу. У 2020 році захистила дисертацію та здобула ступінь кандидата юридичних наук.

Представники апеляційної інстанції

Тетяна Бондаренко у 1992-му вступила до Всесоюзного юридичного заочного університету в м.Хабаровську та здобула спеціальність юриста. Першим місцем роботи став Харківський тракторний завод, де вона працювала слюсарем. Згодом була переведена на посаду реєстратора ядерно-довідкового бюро в управлінні внутрішніх справ Харківської області. У трудовій книжці судді чимало посад. Причина — часті переміщення її чоловіка-військового на різні місця служби. Остаточно з місцем проживання та роботи суддя з родиною визначились у 1994-му. Адже з цього року вона почала працювати у Центральному районному суді м.Миколаєва. З 2018-го є суддею Миколаївського апеляційного суду.

Таїсія Цюра у 1987-му вступила до Київського державного університету ім. Т.Шевченка на заочне відділення, і, щоб не гаяти часу, відразу розпочала роботу на посаді судового виконавця Калинівського районного суду. Була стажером на посаді помічника прокурора м.Вінниці. Загалом у прокуратурі пропрацювала близько 9 років. У 2001-му посіла крісло судді Замостянського районного суду м.Вінниці. З 2018-го є суддею Одеського апеляційного суду.

Сергій Болотін закінчив Вищу школу права при Інституті держави і права ім. В.Корецького НАН України. Трудову діяльність розпочав з посади юрисконсульта у комунальному підприємстві м.Славутич. Втім, пропрацював там близько року. У жовтня 2001-го обійняв посаду помічника голови Славутського міського суду. За 20 років у мантії С.Болотін працював суддею і головою суду в різних судах Хмельницької області. З 2018-го — голова Хмельницького апеляційного суду.

Судді у відставці

Лідія Струс за плечима має дві вищі освіти. За першою — викладач біології та хімії. До речі, за фахом пропрацювала майже 9 років. Утім, у 1995-му, очевидно, вирішила змінити напрям та вступила на правничий факультет Львівського державного університету ім. І.Франка. Першим юридичним місцем роботи Л.Струс обрала посаду юрисконсульта в ПП «Національ», потім працювала в органах юстиції. У 2002-му одягла мантію, суддівську кар’єру розпочала з Городоцького районного суду Львівської області. У 2012—2020 роках — суддя Львівського апеляційного суду. З вересні минулого року — суддя у відставці.

Юрій Мацюк свій трудовий шлях розпочав ще у 1979-му з посади механіка станочного парку Красилівського технічного училища №2. У 1986-му здобув кваліфікацію юриста у тоді ще Харківському юридичному інституті ім. Ф.Дзержинського (зараз — НЮУ ім. Ярослава Мудрого). У 1987-му був стажистом Красилівського районного народного суду. Через 3 роки обраний народним суддею Волочинського районного народного суду. До 2018-го працював суддею Славуцького міськрайонного суду Хмельницької області. У цьому ж році вийшов у відставку.

Судді-«господарники»

Едуард Бондарєв здобував освіту у Саратовському вищому військовому училищі МВС (СРСР) за спеціальністю «командна тактична мотострілецьких військ». Потім навчався в Національній академії внутрішніх справ та здобув кваліфікацію «юрист».

У 2009-му став суддею Господарського суду Дніпропетровської області. Розпочав свою кар’єру із цього ж суду у 2003-му. До того, як одягнути мантію, 9 років свого професійного життя провів в органах внутрішніх справ. Утім, більшість років був викладачем у вищих навчальних закладах від Міністерства внутрішніх справ.

Тетяна Денисюк уже 9-й рік є суддею Господарського суду Харківської області. До цього працювала консультантом та помічником судді на Харківщині. Має дві освіти — вищу юридичну, яку здобула у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, та економічну, яку здобула в Харківському національному економічному університеті ім. С.Кузнеця. Має науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Олександр Ткаченко здобув освіту у Харківському юридичному інституті. Кілька років був стажером судді. Втім, уже з 1988-го став суддею Заводського районного суду м.Миколаєва. Проте із 1992-го є суддею Господарського суду Миколаївської області.

Суддя-«верховник»

Ірина Васильєва також є випускницею НЮА ім. Ярослава Мудрого. Свою роботу в суді розпочала в 1995-му з посади секретаря судового засідання. І більшість свого професійного життя присвятила саме судівництву. У 2017-му призначена суддею Касаційного адміністративного суду.

До речі, крім І.Васильєвої, на крісло члена ВРП претендує ще 3 її колеги з Верховного Суду. Але більшість претендентів усе ж працюють у судах першої та другої інстанцій. За крісла у ВРП також поборються 4 судді у відставці та 7 очільників судів. Також серед імовірних переможців є три діючі та колишні члени РСУ.

Утім, всі зусилля кандидатів у боротьбі за посаду можуть бути марними. Юристи та політики вже розкривають конспірологічні інсайди про те, що міжнародні організації, які наполягають на участі своїх експертів у формуванні суддівського корпусу, можуть стати на заваді ротації у ВРП та інших органах. Адже, як повідомлялося, не так давно посли G7 презентували рекомендації, в яких із чітко встановленими строками міститься заклик про необхідність запровадження нового та прозорого процесу відбору членів ВРП.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Богдан МОНІЧ,
голова Ради суддів України:

— У Вищій раді правосуддя вчинили правильно та відповідно до закону. Адже у профільному законі сказано: «Кандидат на посаду члена ВРП особисто подає документи до ВРП не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати проведення з’їзду або конференції».

Якщо ж ми поглянемо на конкурс на посаду судді Конституційного Суду, то в законі чітко вказано, що документи від кандидатів приймаються протягом місяця з дати оголошення про початок конкурсу. Отже, якщо з'їзд переноситься, то документи від нових кандидатів не приймаються.

Для кандидатів у члени ВРП також установлений строк, але за 30 днів до дати проведення відповідного з'їзду суддів. До речі, на сайті ВРП оприлюднювалася інформація про відновлення процедури прийому документів.

Секретаріат ВРП не має права відмовляти кандидату у прийомі документів до завершення цього строку. Тож жодного порушення процедури не відбулося. Всі 34 кандидати мають рівні шанси бути обраними на бажані посади.

Більше того, якби особа, яка має право відповідно до закону взяти участь у конкурсі, отримала відмову в прийомі документів, то виникло б запитання: з якої підстави? Тож така особа відразу ж звернулася б до суду і, переконаний, одержала б перемогу в такому спорі.

 

ДОВІДКА «ЗіБ»

Перелік кандидатів для обрання членів ВРП з’їздом суддів України

1. БОЙКО Олександр Юрійович.
2. БОЛОТІН Сергій Миколайович.
3. БОНДАРЕНКО Тетяна Знаменівна.
4. БОНДАРЄВ Едуард Миколайович.
5. БОРЩОВ Ігор Олексійович.
6. БУТЕНКО Володимир Іванович.
7. ВАСИЛЬЄВА Ірина Анатоліївна.
8. ВАСИЛЬЧЕНКО Віталій Васильович.
9. ГИРИЧ Сергій Васильович.
10. ДАНКО Віктор Йосипович.
11. ДЕНИСЮК Тетяна Станіславівна.
12. ДЕРКАЧ Наталія Миколаївна.
13. ЖУК Андрій Володимирович.
14. ЖУРАВСЬКА Олена Василівна.
15. КОБАЛЬ Михайло Іванович.
16. КОРОТКЕВИЧ Микола Євгенович.
17. КОСТЕНКО Владислав Геннадійович.
18. ЛЯМЗІНА Наталія Юріївна.
19. МАЛАХОВСЬКА Ірина Борисівна.
20. МАЦЮК Юрій Іларіонович.
21. ПАЛАМАР Петро Іванович.
22. ПАНАСЮК Олександр Сергійович.
23. ПЛАХТІЙ Інна Борисівна.
24. ПРОСКУРНЯК Ігор Георгійович.
25. РЯБІШИН Андрій Олександрович.
26. САВИЦЬКИЙ Олег Антонович.
27. САЛІХОВ Віталій Валерійович.
28. СИТНИКОВ Олександр Федотович.
29. СТРУС Лідія Богданівна.
30. СУХОВИЙ Валерій Григорович.
31. ТИМОШЕНКО Олександр Михайлович.
32. ТКАЧЕНКО Олександр Васильович.
33. ЦЮРА Таїсія Василівна.
34. ШЕВЦОВА Наталія Володимирівна.

P.S. Як стало відомо, Президент Володимир Зеленський заявив, що вже вніс до Верховної Ради три  нові законопроекти щодо судової реформи. Один з них стосується ВРП  і, зокрема,  передбачає обов’язкову перевірку на доброчесність чинних та майбутніх членів Ради за участі міжнародних експертів. Така вимога міститься у заяві місії Міжнародного валютного фонду як одна з умов надання України нових кредитів.

Отже, якщо такий закон набуде чинності до 9 березня, з'їзд суддів не зможе обрати нових членів ВРП із числа наявних кандидатів.