Закон і Бізнес


Внутрішнє спонукання до неповаги


№6 (1512) 06.02—12.02.2021
12465

Відсутність особистого мотиву для посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності. Такий висновок зробив ВС в постанові №461/2694/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

22 грудня 2020 року                        м.Київ                                №461/2694/19

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді — МАРЧУК Н.О.,
суддів: МАКАРОВЕЦЬ А.М., МАРИНИЧА В.К. —

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників Мицика О.В. та Ревера С.В. на вирок Галицького районного суду м.Львова від 10.12.2019 та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25.06.2020 стосовно Особи 2, Інформація 1, уродженця Львова, який зареєстрований та проживає за Адресою 1.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

Вироком Галицького райсуду від 10.12.2019, залишеним без змін ухвалою ЛАС від 25.06.2020, Особу 2 засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.296 Кримінального кодексу, до покарання у вигляді арешту на 3 місяці.

За вироком суду Особу 2 визнано винуватим у тому, що він 7.01.2019, перебуваючи неподалік будинку №18 на просп. Шевченка у Львові, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи дріб’язковий привід щодо неправильного паркування Особою 1 транспортного засобу Audi Q7, при цьому достовірно знаючи, що останній є почесним консулом Королівства Бельгії в Західному регіоні України, напав на останнього та завдав йому кілька ударів руками по голові та тілу, заподівши легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Мицик О.В., не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити та призначити Особі 2 покарання у вигляді штрафу. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції призначив Особі 2 необґрунтовано суворе покарання, не врахував усіх даних про його особу. Суд апеляційної інстанції погодився із цим рішенням, не навівши достатніх мотивів. Також суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ГО «Народна самооборона Львівщини» про передачу Особи 2 на поруки колективу.

У касаційній скарзі захисник Ревер С.В., не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить їх змінити, перекваліфікувати дії Особи 2 з ч.1 ст.296 на ч.2 ст.125 КК та призначити покарання у вигляді штрафу. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди неправильно кваліфікували дії Особи 2 за ч.1 ст.296 КК, оскільки в діях останнього відсутня суб’єктивна ознака даного складу злочину — вираження явної неповаги до суспільства та загальноприйнятих норм моралі, Особа 2 застосував до потерпілого насильство через особисті неприязні стосунки з Особою 1.

На касаційні скарги захисників потерпілим Особою 1 подано письмове заперечення, в якому він просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без зміни.

Позиція учасників судового провадження

Захисник Мицик О.В. підтримав подані касаційні скарги, просив їх задовольнити.

Прокурор, потерпілий та його представник заперечили проти задоволення касаційних скарг, просили залишити оскаржувані рішення без зміни <…>.

Мотиви Суду

Касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості Особи 2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що Особа 2 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, підтверджується даними в суді першої інстанції показаннями потерпілого Особи 1, свідків Особи 3, Особи 4, даними, що містяться у відеозаписі з камер відеоспостережень патрульних поліцейських, висновках експертів.

Так, потерпілий Особа 1 показав, що він 7.01.2019, керуючи дипломатичним автомобілем AudiQ7, в якому також перебувала його дружина, припаркувався на 2—3 хв. на розі вул. Дудаєва та просп. Шевченка у Львові, щоб купити води через погане самопочуття, а коли повернувся, то побачив біля вказаного транспортного засобу свого знайомого Особу 2, який зробив йому зауваження щодо неправильного паркування. Він пояснив причину зупинки, проте Особа 2 на його пояснення не реагував, продовжував у зухвалій формі висловлювати образи, а при спробі сісти в автомобіль — несподівано завдав 3 ударів кулаками в голову, від яких він ударився головою об транспортний засіб та втратив свідомість. Крім того, Особа 1 зазначив, що по прибуттю патрульної поліції Особа 2 продовжував поводитися зухвало, ображав його як людину й дипломата, оскільки добре знав його дипломатичну місію.

Свідок Особа 3 показала про те, що вона 7.01.2019 перебувала в салоні автомобіля AudiQ7, яким керував її чоловік Особа 1. Останній припаркував транспортний засіб на розі вул. Дудаєва та просп. Шевченка у Львові на кілька хвилин, щоб купити води. Коли він повернувся, до авто підійшов Особа 2, який почав його ображати через неправильне паркування автомобіля, її чоловік намагався пояснити Особі 2 причину зупинки, проте останній не реагував і продовжував ображати, принижувати потерпілого в особливо зухвалій формі. Коли її чоловік намагався сісти в автомобіль, Особа 2 завдав йому кількох ударів кулаками в голову, унаслідок чого потерпілий ударився головою об деталі транспортного засобу. Вона почала кричати та вийшла з автомобіля, після чого викликала поліцію. Весь час Особа 1 намагався зупинити хуліганські дії Особи 2, проте останній на це не реагував, по прибуттю патрульної поліції також поводився зухвало та ображав її чоловіка як дипломата.

Свідок Особа 4 показав, що 7.01.2019 він і поліцейський Особа 5 отримали виклик про заподіяння тілесних ушкоджень особі, по прибуттю на просп. Шевченка у Львові побачили потерпілого Особу 1, який сидів у салоні автомобіля, мав сліди побиття на обличчі, повідомив про те, що його знайомий Особа 2 безпричинно, з хуліганських спонукань, завдав йому кількох ударів у голову. Коли підійшов до чоловіка, який представився Особою 2, останній повідомив, що саме він завдав тілесних ушкоджень Особі 1, при цьому в їхній присутності поводився зухвало, ображав, принижуючи дипломатичний статус потерпілого через неправильне паркування.

Згідно з висновками експертів від 9.01.2019 №17 та від 5.02.2019 №127 наявні в Особи 1 тілесні ушкодження належать до легкого ступеня важкості з короткочасним розладом здоров’я; під час проведення з ним слідчого експерименту 1.02.2019 останній відтворив механізм і місця заподіяння йому Особою 2 ударів кулаками в голову.

На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції про винуватість Особи 2 в скоєнні злочину, передбаченого саме ч.1 ст.296 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Крім того, доводи касаційної скарги сторони захисту щодо відсутності в діях Особи 2 складу інкримінованого злочину не ґрунтуються на нормах матеріального права з огляду на таке.

Безпосереднім об’єктом кримінально-правової охорони за ст.296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральноетичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Хуліганство з об’єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна та призводить до заподіяння моральної й матеріальної шкоди.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування в свідомості винного такого внутрішнього спонукання й відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.

За матеріалами провадження встановлено, що Особа 2, використовуючи дріб’язковий привід щодо неправильного паркування Особою 1 транспортного засобу AudiQ7 та достовірно знаючи, що останній є почесним консулом Королівства Бельгії в Західному регіоні України, умисно напав на останнього та завдав йому кількох ударів руками по голові та тілу. При цьому конфлікт був спровокований саме Особою 2, виявився зухвалим викликом соціальному оточенню. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об’єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до Особи 1, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним.

Урахувавши викладене, дослідивши зібрані у справі докази та постановляючи вирок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Особа 2 вчинив суспільно небезпечне діяння, та встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, судом правильно вирішено питання про їх належність і допустимість із урахуванням положень стст.85, 86, 94, 97 КПК. У вироку суд першої інстанції навів достатньо переконливе обґрунтування своїх висновків у цій частині.

На думку Суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст.22, ч.1 ст.337 КПК щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Відповідно до ст.65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи Особі 2 покарання у вигляді арешту в межах санкції ч.1 ст.296 КК, суд першої інстанції, як убачається з вироку, урахував ступінь тяжкості скоєного злочину, наявність як обставини, що пом’якшує покарання — часткове визнання винуватості, так і обставини, що обтяжує покарання — скоєння злочину щодо особи похилого віку, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, вибачився перед потерпілим і шкодує про вчинене.

Тобто суд першої інстанції, призначаючи Особі 2 покарання за скоєння ним злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК, дотримався вимог стст.65—67 КК.

Призначене засудженому покарання саме у вигляді арешту є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі захисника, Суд не знаходить. Більш того, Суд зважає й на те, що суд обрав для Особи 2 вид покарання, який не є найсуворішим у санкції ч.1 ст.296 КК, і визначив його строк не в максимальних межах, передбачених цим законом.

Крім того, колегією суддів установлено, що перегляд вироку суду першої інстанції стосовно Особи 2 судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою захисника Мицика О.В., вимоги якої аналогічні доводам касаційних скарг, здійснювався з дотриманням вимог стст.404, 405, 407, 412—414 КПК.

Також суд апеляційної інстанції з дотриманням кримінального процесуального та кримінального законів розглянув клопотання ГО «Народна самооборона Львівщини» та не знайшов підстав для його задоволення.

Суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості Особи 2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки, та постановив ухвалу, яка відповідає вимогам ст.419 КПК.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені в ст.412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись стст.441, 442 КПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги захисників Мицика О.В. та Ревера С.В. залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м.Львова від 10.12.2019 та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25.06.2020 стосовно Особи 2 — без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.