Закон і Бізнес


Апеляція на підсудність


№6 (1512) 06.02—12.02.2021
5971

Оскаржити ухвалу про відкриття провадження можна лише з підстав порушення судом правил територіальної юрисдикції. Такий висновок зробив ВС в постанові №357/10145/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 грудня 2020 року                         м.Київ                               №357/10145/19

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТУПАК О.В.,
суддів: ГУЛЕЙКОВА І.Ю., ОЛІЙНИК А.С. (суддя-доповідач), ПОГРІБНОГО С.О., ЯРЕМКА В.В. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21.02.2020

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована ремонтно-будівельна фірма «Житловик» звернулося до суду з позовом до Особи 1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білоцерківського міськрайсуду від 15.01.2020 у задоволенні клопотання Особи 1 про закриття провадження у справі відмовлено.

Не погодившись із ухвалами та посилаючись на порушення судом правил територіальної підсудності при їх постановленні, відповідач Особа 1 31.01.2020 звернувся з апеляційною скаргою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою КАС від 21.02.2020 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Особи 1 на ухвали Білоцерківського міськрайсуду від 3.10.2019 та від 15.01.2020 відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала про відкриття провадження з підстав порушення правил підвідомчості (предметної та суб’єктної юрисдикції) та про відмову у закритті провадження не може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року Особа 1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Білоцерківського міськрайсуду від 3.10.2019 та 15.01.2020 й ухвалу КАС від 21.02.2020, просив скасувати оскаржувані рішення, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не врахував наявності між сторонами господарського зобов’язання та помилково відкрив провадження в цивільній справі, яка віднесена до господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції здійснив маніпулювання, підміну визначення поняття підсудності, з яким законодавець пов’язує право сторони направити апеляційну скаргу окремо від рішення суду. Відповідно до п.8 ч.1 ст.353 Цивільного процесуального кодексу окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Тому висновок КАС про те, що ухвала Білоцерківського міськрайсуду від 3.10.2019 не підлягає розгляду з підстав порушення предметної та суб’єктної підсудності, не може бути оскаржена окремо від рішення суду відповідно до ЦПК, не відповідає нормам цивільного процесуального закону та обмежує Особу 1 у доступі до правосуддя <…>.

Мотиви, з яких виходить ВС, і застосовані норми права

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.358 ЦПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Відповідно до ч.2 ст.352 ЦПК ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених у ст.353 цього кодексу.

Згідно з п.8 ч.1 ст.353 ЦПК окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, якщо вона постановлена з порушенням правил підсудності.

Питання цивільної юрисдикції врегульовані в гл.2 «Цивільна юрисдикція» розд.І «Загальні положення» ЦПК, що розмежовує предметну та суб’єктну юрисдикцію (§1); інстанційну юрисдикцію (§2) та територіальну юрисдикцію (підсудність) (§3).

Системний аналіз положень гл.2 «Цивільна юрисдикція» розд.І «Загальні положення» ЦПК дає підстави стверджувати, що процесуальний закон ототожнює поняття «територіальна юрисдикція» та «підсудність». Тому п.8 ч.1 ст.353 ЦПК необхідно розуміти як такий, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду щодо суті спору ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі лише з підстав порушення цим судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої палати ВС від 24.04.2019 у справі №442/4490/18.

Установивши, що Особа 1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції предметної юрисдикції, а ухвала Білоцерківського міськрайсуду від 3.10.2019 про відкриття провадження могла бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку виключно в разі її постановлення з порушенням правил підсудності, тобто територіальної юрисдикції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідна ухвала суду першої інстанції окремо від рішення суду не оскаржується.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах ВП ВС дійшла в ухвалах від 13.06.2018 у справах №522/14750/16-ц, №761/6099/15-ц, від 17.10.2018 у справі №750/14127/17 та постанові від 13.06.2018 №761/30675/17.

Доводи касаційної скарги, що п.8 ч.1 ст.353 ЦПК необхідно розуміти як можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності в розумінні як територіальної, так і предметної, суб’єктної та інстанційної юрисдикції, є необґрунтованими з огляду на викладене.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у ч.1 ст.353 ЦПК, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звернувшись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.353 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: закриття провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть включатися до доводів апеляційної скарги.

Постановивши ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд керувався п.1 ч.1 ст.358 ЦПК, в якому передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Разом з тим указана норма є загальною й застосовується в усіх випадках оскарження рішень та ухвал, якщо останні за певних обставин не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, крім випадків, коли в ЦПК передбачені винятки із цього загального правила.

Так, згідно з п.4 ч.5 ст.357 ЦПК апеляційна скарга не приймається до розгляду й повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Зазначена норма є спеціальною щодо п.1 ч.1 ст.358 ЦПК й застосовується у випадках, якщо апеляційна скарга подана лише на ухвалу, яка відсутня в переліку ст.353 ЦПК, тобто яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Отже, апеляційну скаргу на оскаржувані ухвали суду першої інстанції апеляційний суд мав повернути відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК, а не відмовляти у відкритті провадження, однак дійшов правильного висновку щодо неможливості розгляду апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.410 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань, інакше надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Beles and others v. the Czech Republic», пп.50—51, 69); «Walchli v. France», п.29).

Висновки ВС за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч.1 ст.410 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ВС дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення — без змін.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат ВС не здійснює.

Керуючись стст.400, 410, 416, 419 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21.02.2020 — без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.