Закон і Бізнес


Ультимативні рекомендації

Якщо Україна виконає настанови послів, то про незалежні суди можемо забути


Свої пропозиції посли G7 раніше висловлювали Президенту під час зустрічі, а цього разу вирішили спілкуватися через Twitter.

№5 (1511) 30.01—05.02.2021
Альона КАУФМАН
14838

Посли країн G7 своєрідно привітали Президента з днем народження. Подарунком стали настанови, як проводити судову реформу, та строки виконання «рекомендацій». Проте адресант поки що не відомий, бо документ опублікували на твітер-сторінці канадського головування в G7.


Таким тоном нам ще не радили

Україна за останні роки бачила чимало рекомендацій та вимог від міжнародних установ. Утім, оприлюднена на цьому тижні «дорожня карта» судової та антикорупційної реформ від послів G7, адресована Президенту Володимиру Зеленському, наробила чимало галасу. Для того щоб пояснити причини обурення частини юридичної спільноти, з’ясуємо, хто ж такі «посли G7».

По-перше, це міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японії, Німеччини, Британії, Франції, Італії, Канади). «Велика сімка» від самого початку створювалась як неформальний форум, а тому в неї немає адміністративної структури, постійного секретаріату, на відміну від інших міжнародних організацій.

По-друге, юристам і високопосадовцям нашої країни не сподобалася сама форма звернення. Адже документ був опублікований у Twitter «G7AmbReformUA», а самі рекомендації були прикріплені у вкладенні. Цікаво, що сторінка ведеться неактивно та створена лише 3 роки тому. У першому твіті від 30.01.2018 написано: «Вітаємо вас на твітер-сторінці канадського головування в групі послів G7 у Києві на підтримку України». А тому виникає закономірне запитання: це посол Канади дає Україні ультимативні рекомендації чи все-таки то консолідована позиція цих країн?

Цікаво, що більшість інститутів, які згадувалися в рекомендаціях, дізналися про них зі ЗМІ, а не від Міністерства закордонних справ. Тож Вища рада правосуддя відразу звернулася до МЗС із проханням повідомити, чи надсилали посли запропоновану «карту» офіційним шляхом. Адже відповідно до ч.2 ст.41 Віденської конвенції про дипломатичні зносини всі офіційні справи з державою перебування, ввірені представництву держави, що акредитує, здійснюються з МЗС країни перебування або через нього.

По-третє, уперше нам встановили чіткі строки на виконання рекомендацій — переважно місяць. Якою ж бачать реформу міжнародні партнери та що рекомендують?

Криза КС чи державності?

Перша і, напевне, ключова вимога — це мінімально збільшити кворум для прийняття рішень Конституційним Судом. У нинішній ситуації це фактично заблокує роботу КС. За інформацією ЗМІ, після прийняття рішення №13-р/2020 у КС посилився розкол: 4 із 15 суддів не поділяють позиції більшості, а тому в будь-який момент можуть відмовитися брати участь у засіданнях Великої палати, позбавивши її кворуму. Тому підвищення кворуму лише спростить блокування діяльності Суду.

Втім, передбачений іще один спосіб «забанити» Суд. Один із пунктів рекомендує відстрочити заповнення вакансій у КС до введення нових правил добору. Йдеться про дві посади, які дотепер хоче заповнити парламент, та одну —  за квотою з’їзду суддів.

До речі, ще до того, як була оприлюднена ця стратегія, Раду суддів вже фактично змусили перенести дату початку XVIII з’їзду аж на 9.03.2021. Не виключено, що саме для того, щоб не дати визначитися зі своїм представником у КС, який точно не буде контрольованим із вул.Банкової.

Схоже, що ультимативними рекомендаціями посли підштовхують владу до того, щоб якимось чином унеможливити обрання суддями нового судді КС. Бо їх не влаштовує така процедура, що відбувається без «суттєвої ролі представників міжнародних партнерів у перевірці всіх кандидатів».

І ця претензія — ключова, бо свідчить про те, що не держава звертається по допомогу в доборі суддів КС, а саме представники інших країн наполягають на цьому. І під цим кутом зовсім алогічною виглядає настанова «зобов’язати суддів КС залишатися неупередженими».

З одного боку, сенсу в цій вимозі немає, бо вони і так зобов’язані Конституцією бути неупередженими. Натомість упереджене ставлення до спроможності суб’єктів призначення самостійно визначитися із достойними кандидатами вочевидь порушує суверенітет незалежної держави.

Нескорені чи недореформовані?

Про те, що у послів (чи тих, хто складав їм ці рекомендації) немає поваги до Конституції нашої держави, свідчить блок «карти», спеціально відведений для ВРП. Тут знову йдеться про необхідність створення незалежної комісії з питань етики, яка має перевірити чинний склад та ініціювати звільнення тих членів ВРП, щодо доброчесності яких у неї виникнуть сумніви.

Така «термінова реформа» є не що інше, як спроба реанімувати те, проти чого виступала рік тому Венеціанська комісія і що вже отримало негативну оцінку з боку КС. Хоча пропозиція очистити ВРП через комісію з питань етики міститься й у меморандумі з МВФ, що був підписаний вже після.

Торік на виконання відповідного рішення КС Президент уніс компромісний варіант реформи — проект №3711. Цей документ розв’язував питання Верховного Суду України, перезапуску Вищої кваліфікаційної комісії суддів та тримав відносну дистанцію з незалежністю ВРП. Адже відповідно до цього проекту конкурсна комісія, яка повинна формувати ВККС, мала б складатися з 3-х суддів або суддів у відставці та 3-х міжнародних експертів, але визначених самою ВРП на підставі пропозицій міжнародних організацій.

Обговорення проекту та проходження комітетів відбувалося майже рік. В інтерв’ю «ЗіБ» голова Комітету ВР з питань правової політики Андрій Костін прогнозував, що закон може бути прийнятий наприкінці листопада 2020 року. Втім, на календарі вже 2021-й, а нардепи якось багатозначно мовчать і, схоже, не збираються вносити проект до сесійної зали.

Але компроміс також мав своє підводне каміння. У висновку Венеціанської комісії щодо проекту №3711 прямо вказано, що існування такого складу конкурсної комісії повинне бути обмежене у часі. Інакше, за висновком ВК, «це межуватиме із національним конституційним суверенітетом».

Тож якщо раніше у кредитних угодах міжнародні колеги та кредитори писали «забезпечити доброчесність органів суддівського самоврядування», то в рекомендаціях від послів прямо вказано: «Запровадити новий прозорий процес відбору членів ВРП, який забезпечить високі стандарти щодо вимог до професійної етики та доброчесності, з ефективним змістовним залученням міжнародних представників до цього процесу». Мовляв, комісія з питань етики складе список кваліфікованих кандидатів з високим рівнем доброчесності, з якого суб’єкти призначення будуть зобов’язані заповнювати свої квоти.

Втім, робота самого органу також може бути під питанням, адже не варто забувати, що у 4-х членів ВРП збігає строк повноважень. А нові мають бути обрані на тому ж XVIII з’їзді суддів. Якщо ж припустити, що з’їзд не відбудеться, то Рада зіткнеться з проблемою легітимності, на чому наголошував в інтерв’ю «ЗіБ» голова РСУ Богдан Моніч.

Порядок денний не той

Вимоги до ВККС також наповнені згадками про «забезпечення прозорості», «змістовне залучення» міжнародних представників тощо. Тобто суть усіх вимог до судової реформи зводиться де-факто до встановлення контролю над судовою владою з боку наших міжнародних партнерів.

Або представників грантових організацій, які просунули у «дорожню карту» вимогу звузити коло тих, хто формує склад громадської ради доброчесності, і одночасно посадити членів ГРД на державні харчі. Також не виключено: ці ж громадські діячі сподіваються, що за сприяння іноземців у конкурсних комісіях зможуть посісти місця і у ВККС, і у ВРП. Бо потрапити у ці крісла через з’їзди та конференції шанси у них мізерні.

Утім, в останньому пункті рекомендацій ідеться і про «моркву»: після того, як міжнародні експерти оновлять нам ВРП, ВККС та заповнять вакантні посади у судах першої та апеляційної інстанцій, ВККС слід інтегрувати у ВРП.

Отже, слідом за суддями Вищого антикорупційного суду тепер і членів КС нам радять обирати під стороннім чутким наглядом. Хто наступні у цьому переліку: народні депутати чи сам глава держави? Бо ж є ризик, що народ України обере тих, хто відмовиться перебувати у фарватері «антикорупційних настанов». І цьому, за логікою послів, теж потрібно поставити дієві запобіжники.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Андрій СМИРНОВ,
заступник керівника Офісу Президента України:

— Мені відомий цей документ ще з листопада. Дійсно, під час спілкування з дипломатичним корпусом ми отримали відповідні рекомендації. З огляду на дуже широке коло порушених питань я виступаю за широке фахове обговорення всіх пропозицій на засіданні Комісії з питань правової реформи при Президентові з обов’язковим залученням до дискусії представників судової влади, антикорупційних органів і іншої професійної спільноти.

До порад треба ставитися як до порад. Без строків їх реалізації і без примушування, але з відчутним рівнем професійного діалогу на рівні самої судової влади і антикорупційних органів.

Переконаний, що кожен згаданий суб’єкт владних повноважень (Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Державна судова адміністрація, Вищий антикорупційний суд, Верховний Суд, Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро) готовий до діалогу, наслідком якого стануть якісні перетворення в роботі цих органів.