Закон і Бізнес


Марне обвинувачення

Усі справи за ст.375 КК мають бути закриті, бо визнання статті неконституційною дорівнює її декриміналізації


№5 (1511) 30.01—05.02.2021
Каріна ПЕТРАШ
6607

У Великій палаті Верховного Суду вирішили не розглядати справу, що стосувалася постановлення завідомо неправосудного рішення. Адже висновок про відсутність у діях судді складу злочину з огляду на ретроспективність юридичних наслідків декриміналізації відповідає засаді законності.


Від судді до підсудного — один хабар

А розпочалося все з того, що суддя Червоноградського міського суду Львівської області взяв спочатку $900, а потім попросив ще $300 через складність справи, яку він розглядав. Прикметно, що кримінальне провадження стосувалося порушення правил про валютні операції.

В обмін на хабар законник призначив обвинуваченому мінімальний штраф, а також застосував мінімальну суму конфіскації. Решту вилучених коштів повернув.

Згодом суддя сам став підозрюваним і намагався відхреститися від хабара: називав гроші муляжем, а дії викривача — провокацією. Утім, усі капкани були розставлені завчасно. Підозрюваний у вчиненні проступку, відповідальність за який передбачено в ст.162 Кодексу про адміністративні правопорушення, звернувся до правоохоронців і розповів, що служитель Феміди вимагає гроші за пом’якшення покарання. До того ж особа, чию долю вирішував червоноградський суддя, виявився родичем одного з керівників УБОЗу, який і керував операцією.

Ковельський міськрайонний суд Волинської області визнав володаря мантії винним у прийнятті пропозиції обіцянки та одержанні неправомірної вигоди (ст.368 Кримінального кодексу) та в постановленні завідомо неправосудного вироку (ст.375 КК). За сукупністю злочинів хабарнику призначили 5 років позбавлення волі з позбавлення права займати посади, пов’язані зі здійсненням правосуддя строком на 3 роки та позбавлення 2-го кваліфікаційного класу.

Утім, були й пом’якшувальні обставини: професійні якості та неповнолітні діти на утриманні. Тож суддя звільнив колегу від відбування покарання з іспитовим строком у 2 роки. Важливо, що ст.75 КК була застосована в редакції станом на 13.04.2012.

Голослівні звинувачення

На рішення суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказав на невідповідність висновку суду обставинам справи та неправильне застосування норм закону. Зокрема, державний обвинувач уважав, що суд безпідставно виправдав особу за ст.369 КК через недоведеність вини в скоєнні цього злочину. Утім, такі аргументи в апеляційному суді не взяли до уваги та назвали їх голослівними.

Крім того, прокурор зазначав, що суд першої інстанції, призначивши однакові за видом та розміром покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, порушив вимоги ст.70 КК. Адже визначив остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, залишивши поза увагою те, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають.

Також держобвинувач наполягав на безпідставності застосування ст.75 КК, унаслідок чого було призначене надто м’яке покарання, яке не відповідало тяжкості злочинів та особі засудженого. На думку прокурора, звільнення судді від відбування додаткового покарання суперечило нормам закону. А тому обвинувач просив вирок скасувати та постановити новий, яким обвинуваченого визнати винним у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачено в ч.3 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.3692, та призначити нове покарання.

Апеляційний суд Волинської області частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та засудженого, постановивши новий вирок. Було призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням правосуддя, на 3 роки, без конфіскації майна та з позбавленням 2-го кваліфікаційного класу.

Водночас на підставі ст.75 КК суддю звільнили від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Крок назад

Прокурор вирішив іти до кінця та звернувся до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так само не здавався на милість колег і засуджений: він просив скасувати постановлені вироки, а справу закрити через недоведеність участі в скоєнні злочину. Мовляв, обвинувальні вироки ґрунтувалися на недопустимих, недостовірних та штучно створених доказах.

Ухвалою ВСС вирок апеляційного суду від 22.01.2016 було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 28.03.2018 взагалі закрив справу через відсутність складу злочину, караного згідно зі ст.375 КК, а вирок Ковельського міськрайонного суду в частині притягнення до відповідальності за ст.375 КК скасував. Друга інстанція звернула увагу на те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка давала хабар, не оскаржувалась і не була скасована. А лише процесуальні порушення не можуть бути підставою для висновку про винесення завідомо неправосудного рішення.

Прокурор знову подав касаційну скаргу, яку ВСС задовольнив. Але й на третьому колі розгляду апеляційний суд залишився непохитним. Як і обвинувач, який звернувся тепер уже до Касаційного кримінального суду. У скарзі наголошувалося, що скасування рішення судом вищого рівня не завжди має визнаватися умовою непритягнення судді до кримінальної відповідальності за ст.375 КК. На переконання прокурора, достатньо й очевидного грубого порушення визначеної законом процедури судового розгляду, явно неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з фактами особистої заінтересованості судді в результатах справи й одержанні хабара. Тобто нескасування рішення не повинне перешкоджати визнанню його завідомо неправосудним.

Своєю чергою ККС побачив у цій справі виключну правову проблему, розв’язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, тож передав справу до Великої палати ВС.

Крапка від «верховників»

Після того як Конституційного Суд рішенням від 11.06.2020 №7-р/2020 визнав неконституційною ст.375 КК, провадження зупинили. Вочевидь, аби дочекатися, що скаже парламент. Адже КС дав 6 місяців на виправлення законодавчого регулювання «неправосудності». Проте, як відомо, у нардепів були більш важливі клопоти. Тож перед ВП ВС постала нова потреба: розв’язати питання про чинність у часі кримінального закону, який зазнав змін на підставі рішення КС.

У постанові від 13.01.2021 ВП ВС зазначає, що особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК. Водночас визнання КС неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень тягне за собою втрату чинності цими актами з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, якщо іншого не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові також ідеться про те, що офіційна констатація невідповідності правової норми Основному Закону анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні.

Отже, дія чи бездіяльність перестають уважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв’язку з прийняттям КС рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність.

У зв’язку з утратою чинності ст.375 КК відпали необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді на час скоєння інкримінованого йому діяння складу злочину, а також формування правових висновків щодо застосування цієї статті. «З урахуванням зазначеного ВП не розглядала поставленої перед нею виключної правової проблеми й не перевіряла по суті доводів касаційної скарги, зміст яких зводився до існування підстав для застосування цієї кримінально-правової норми на час винесення оскаржуваної ухвали», — ідеться в постанові.

Тож ВП погодилася з рішенням апеляційного суду про закриття кримінальної справи в частині обвинувачень за ст.375 КК.