Клопотання про бульдозер

Необхідність збереження речових доказів — не аргумент для арешту майна

Одеський суддя намагався задовольнити клопотання слідчого таким чином, щоб не зашкодити власнику майна. Проте в процесі здійснення правосуддя позбавив конституційних прав людину, а професійних —адвоката.

Спроба «лагідного» відчуження

Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула скаргу адвоката Максима Попова на дії Сергія Тимошенка з Татарбунарського районного суду Одеської області. Суддя частково задовольнив клопотання заступника начальника СВ Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУ НП в Одеській області Е.Коломійця щодо арешту майна у справі №515/426/20.

Член ВРП Павло Гречківський повідомив, що арешт було накладено на майно Кілійського управління водного господарства. Крім того, адвокат скаржився, що слідчий суддя порушив конституційне право його клієнта. Також притягнути володаря мантії до відповідальності скаржник просив за неповідомлення сторін про місце й час розгляду справи, за безпідставне обмеження права власності, а також за недопущення захисника до процесу. М.Попов зазначав, що його недопуск суперечить одному з висновків Касаційного кримінального суду та нормам ст.26 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як установили під час засідання ДП (рішення №3483/3дп/15-20), ухвалою власник бульдозера ДЗ-109 та екскаватора Е-4111 лише позбавлявся права на їх відчуження, але міг і надалі користуватися даною технікою. На думку слідчого судді, такі обмеження не завдають шкоди виробничій діяльності підприємства.

Проте, як згодом з’ясував Одеський апеляційний суд, інтереси Кілійського управління водного господарства все ж були порушені. Тож ухвалу С.Тимошенка «апеляційники» скасували через те, що клопотання слідчого не містило доказів на підтвердження наявності підстав для накладення арешту на майно.

Ухвала без доказів

За великим рахунком, суддю підвів слідчий, котрий звернувся до нього з клопотанням. Адже останній не надто переймався обґрунтуванням своєї ініціативи, уважаючи, що для арешту техніки достатньо послатися на необхідність належного збереження речових доказів.

Як відзначив дисциплінарний орган, на порушення ч.2 ст.171 Кримінального процесуального кодексу слідчий не додав до клопотання жодних документів, які б підтверджували факт правопорушення — умисного пошкодження природоохоронних територій — з використанням бульдозера й екскаватора. Натомість обставини можливого скоєння кримінального правопорушення обмежувалися інформацією із заяви голови Товариства мисливців та рибалок. Але слідчий не додав до матеріалів ані самої заяви, ані протоколу допиту очільника товариства.

Тож у ході перевірки було встановлено, що суддя, не дотримавшись вимог закону, порушив і приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує сторонам право на вмотивованість рішення як складової права на справедливий суд. Призначення такого рішення — не тільки продемонструвати сторонам, що їх почули. Лише вмотивоване рішення дає можливість оскаржувати його у вищій інстанції.

Таким чином, ДП дійшла висновку, що незазначення в ухвалі С.Тимошенка мотивів прийняття аргументів слідчого щодо необхідності та способу накладення арешту на відповідне майно, як і неінформування про це зацікавлених осіб можна класифікувати як недбалість.

Адвокатський ордер — не документ?

І це ще не всі помилки, яких припустився служитель Феміди. Недбало перетинаючи поле прав людини, він не оминув і адвокатські володіння, не допустивши до участі в розгляді справи представника сторони.

Згідно з ч.1 ст.26 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документом, що посвідчує повноваження адвоката, може бути не тільки договір про надання правової допомоги, якого вимагав суддя, а й ордер. Представник управління водного господарства на підтвердження повноважень надав суду відповідний ордер з відміткою на зворотному боці про те, що «обмеження повноважень відсутні», а також копію посвідчення адвоката.

Також законодавець у п.2 ч.1 ст.50 КПК закріпив за адвокатами право вибору альтернативного переліку документів, що підтверджують їхні повноваження в провадженні.

Правда, С.Тимошенко пояснив дисциплінарному органу, що збило його з пантелику. Адже за 4 дні до подання до суду ордера на представництво інтересів управління, М.Попов надіслав ордер на представництво інтересів іншого суб’єкта господарювання.

«Ненадання адвокатом договору на представництво інтересів юридичної особи суперечить вимогам ст.50 КПК», — пояснив суддя. Зазначені обставини викликали в нього сумніви щодо належного представництва адвокатом інтересів водогосподарства.

Утім, ДП констатувала, що і тут суддя порушив законодавство. Проте з огляду на принцип пропорційності та позитивну характеристику законника члени ВРП вирішили обмежитися попередженням.

До речі, через надмірне навантаження С.Тимошенку не вдалося потрапити на розгляд його дисциплінарної справи навіть у режимі відеоконференції. Чоловіка, як єдиного володаря мантії в Татарбунарському райсуді, у той день чекало 9 справ.