Сила формулювання

Звільнити від декларування можуть не лише адвокатів, а 72 кандидати в судді отримають шанс бути призначеними

Законотворці зробили крок до відновлення справедливості стосовно кандидатів у судді, що чекають свого призначення 3—5 років. А підштовхнув їх до цього Європейський суд з прав людини, який почав опрацьовувати їхні скарги.

Не додавати усіх підряд

На черговому засіданні Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики автор законопроекту «Про внесення змін до ч.5 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (№3602) Олександр Дануца врешті скористався можливістю відстояти свою ініціативу.

Він наголосив, що колізія, яка може поширити обов’язок декларування на членів адвокатського самоврядування, вступає в суперечність з гарантіями незалежності адвокатури та її непричетності до виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також не відповідає законодавчо закріпленому принципу невтручання держорганів в діяльність адвокатури.

У той же час адвокатів, що висуваються та обираються до Вищої ради правосуддя, звільнити від декларування буде неможливо, оскільки такий обов’язок прямо передбачений спеціальним законом цього органу. «До того ж члени ВРП виконують свої повноваження на постійній основі і не можуть працювати за сумісництвом, у тому числі в органах адвокатського самоврядування. Член ВРП, який є адвокатом, на час здійснення повноважень повинен зупинити адвокатську діяльність», — зазначив О.Дануца.

Проект також покладатиме деклараційні зобов’язання на адвокатів у разі включення їх до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених на виконання законів «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інших. Зокрема, і в разі роботи у громадській раді доброчесності. Адже такий обов’язок також імперативно закріплений для усіх без винятку.

«Щодо цього законопроекту досить важко займати однозначну позицію, оскільки ми не дуже розуміємо і першочерговий намір законодавця щодо зміни ст.3 закону. І, чесно кажучи, не до кінця переконані, що пропонований спосіб, а саме внесення змін до ст.45, так само є оптимальним. Адже та невизначеність або двозначність, про яку заявляють автори і яка існує в ст.3 через внесення змін до ст.45, абсолютно нікуди не дівається», — взяв слово заступник голови НАЗК Іван Пресняков.

Дисциплінарні комісії відповідно до законодавства створюються за участю не лише адвокатів, а й нотаріусів, аудиторів, арбітражних керуючих, приватних виконавців тощо, констатував представник НАЗК. І запропонував законодавцю роз’яснити наміри щодо цих категорій осіб.

«А чому взагалі постало це питання? Які проблеми виникали в адвокатів? Були вимоги щодо подання декларацій тими, хто входить до складу дисциплінарних комісій?» — звернулася до автора ініціативи Антоніна Славицька.

Проблема дійсно постала, пояснив О.Дануца: «І коли колега каже про нотаріусів і аудиторів, то, при всій повазі, вони не є стороною в суді. Можливо, треба і для них це зробити, не заперечую. Сьогодні є рефлексія саме адвокатської спільноти. А ми розуміємо, що будь-які можливі ризики тиску на адвокатів з боку правоохоронців, наприклад, через цю норму, ми маємо унеможливити».

Адвокат у складі комісії при держоргані впливає на кадрову політику, і це створює ризик його незаконного збагачення, пояснила представнику НАЗК А.Славицька.

«Ми з цією метою її подавали, а не для того, щоб додати туди нотаріусів, аудиторів і всіх підряд, хто має опосередкований стосунок до державного сектора. Можливо, в подальшому ми удосконалимо формулювання в контексті «інших осіб» з фокусом на їхню участь у політиці держоргану. До речі, про кадрові комісії, які зараз атестують прокурорів. Мені здається, було роз’яснення НАЗК, що вони не підпадають під декларування. Я помиляюсь чи ні?» — звернулася нардеп до І.Преснякова.

Дискусія могла б тривати ще довго, якби не втрутилася головуюча. Анастасія Радіна звернула увагу, що ст.3 закону містить перелік суб’єктів декларування не за ознакою належності до професійних організацій, а за ознакою посади. Відповідно, щоб закрити ризик конфлікту інтересів, а також деклараційний ризик, можливо, було б достатньо формулювання щодо «непоширення ст.45 та розд.VII закону на членів дисциплінарних і конкурсних комісій, утворених у недержавних організаціях професійного самоврядування».

Таким чином можна було б закрити питання не лише винятково адвокатури, а й потенційно з нотаріатом і з, наприклад, приватними виконавцями.

Заручившись підтримкою членів комітету щодо готовності рекомендувати проект за основу і в цілому, А.Радіна доручила доопрацювати це формулювання, щоб уже на наступному засіданні затвердити редакцію.

Найкращі із найгірших

Завітав на засідання і представник Комітету ВР з питань правової політики Денис Маслов з проектом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» (№4229). У ньому йдеться про завершення конкурсних процедур на зайняття суддівських посад.

Як відомо, нині повторне складання іспиту кандидатів на посаду судді можливе у разі набрання кандидатом не менш як 75% максимально можливого бала. «Зняти обмеження щодо відсотка набраних балів виглядає як спроба набрати найкращих із найгірших. Можливо, я помиляюся», — звернулася головуюча з проханням роз’яснити логіку ініціативи.

Д.Маслов пояснив, що йдеться про осіб, які пройшли усі конкурсні відбори, і укази щодо них навіть лежали на підписі у попереднього Президента. Проте, оскільки у 2016 році Вищу раду юстиції перейменували у ВРП, рекомендованих до призначення кандидатів передали до ВРП, щоб потім направити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Але вона за 3 роки так і не опрацювала цих матеріалів.

Проект стосується трьох категорій кандидатів. У першій — ті, що набрали більш як 75% балів. У другій — 7 осіб, рекомендованих для призначення в суди Донецької та Луганської областей, розташовані не на підконтрольній території. Кандидати із «непрохідним» балом перебувають у третій категорії.

«Майбутніх суддів із цієї категорії аж ніяк не можна назвати найкращими з найгірших», — наголосив Д.Маслов. Адже вони пройшли та отримали рейтинг ще до того, як встановили вимогу щодо 75% як максимально можливого бала. «Вони вже рекомендовані для призначення на посади суддів», — зауважив він.

Також нардеп повідомив, що станом на грудень скарги до ЄСПЛ направили четверо осіб із цього списку, дві з них уже передано на комунікацію. Тож мета проекту — виправити ситуацію, коли люди, пройшовши всі етапи добору, 3—5 років очікують призначення. І це при тому, що нині в Україні є 1848 суддівських вакансій.

72 особи, про яких іде мова, здавалося б, не так вже і багато, тим більше з огляду на те, що дехто з них не захоче брати участь у конкурсі. «Але при середньому навантаженні на суддю приблизно 800 справ на рік можна порахувати, скільки скарг може бути розглянуто в разі їх призначення», — завершив бій за майбутніх суддів нардеп.

У результаті проект усе ж пройшов антикорупційну експертизу. «У нас зараз «п’ятирічки» автоматично призначаються на пожиттєвий строк. Це судді, з якими будемо все життя», — наголосила А.Радіна, яку так і не вдалося переконати, що ці кандидати того варті.