Закон і Бізнес


Адвокат, керуючий АБ «Євгена Пеліхоса» Євген Пеліхос:

«За виконання рішень КС у нас порушують кримінальні справи, а відверте нехтування ними підносять як заслугу»


Євген Пеліхос: За виконання рішень КС у нас порушують кримінальні справи, а відверте нехтування ними підносять як заслугу

№5 (1511) 30.01—05.02.2021
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
6550

У новітній історії України є події, про які заведено говорити мовою штампів та гасел. Проте «політичну доцільність» до справи не підшиєш. Тож коли вона доходить до суду, то спотикається через вимоги кримінального законодавства. Про перебіг однієї з них «ЗіБ» розповів адвокат, керуючий АБ «Євгена Пеліхоса», член комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Євген ПЕЛІХОС, який входить до групи захисників колишнього заступника міністра юстиції і діючого адвоката.


«Справа постійно супроводжувалася грубими порушеннями чинного законодавства»

— Наскільки мені відомо, майже півроку в Печерському районному суді м.Києва розглядалося клопотання слідчого Державного бюро розслідувань щодо здійснення спеціального досудового розслідування у справі про так звану узурпацію влади в 2010 році. На якому етапі сьогодні цей процес?

— На початку цього тижня слідчий суддя повернув це клопотання. Причиною та підставою ухвалення такого рішення слугувала не лише наполеглива та професійна праця команди адвокатів, до якої я входжу, але й грубі помилки з боку працівників Офісу Генерального прокурора.

До речі, нагадаю, що це клопотання пов’язане із кримінальними провадженнями щодо узурпації влади попереднім керівництвом держави шляхом винесення рішення Конституційним Судом від 30.09.2010 №20-рп/2010. Вони були порушені Генеральною прокуратурою на виконання постанови Верховної Ради «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24.02.2014 №775-VII. З огляду на розслідування, що триває вже майже 7 років, це є типовим прикладом політичного переслідування опонентів.

— Ви акцентували на помилках з боку сторони обвинувачення. В чому вони полягали?

— Якщо говорити конкретно про справу щодо надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, то вона постійно супроводжувалася грубими порушеннями чинного законодавства. Насамперед у частині права на захист. Адже прокурори понад 3 роки відмовлялися визнавати захисників, обраних колишнім заступником міністра юстиції, учасниками провадження. Тому навіть не повідомили сторону захисту про розгляд відповідного клопотання судом.

Урешті-решт сторона обвинувачення вже у процесі розгляду цього клопотання визнала неефективність проведеного розслідування та передала справу з ДБР до СБУ. Звісно, після такої заміни слідчий, який звертався із цим клопотанням за погодженням з прокурором, більше у судові засідання не з’являвся.

У такому випадку грубо порушуються приписи ч.1 ст.297-3 Кримінального процесуального кодексу. Адже клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування має бути розглянуто слідчим суддею не пізніше від 10 днів з дня його надходження за участі особи, яка подала клопотання, та захисника.

Цю норму КПК у положеннях про спеціальне досудове розслідування можна вважати фундаментальною та найбільш застосованою. Хоча, чесно кажучи, зазвичай запеклі дискусії відбуваються довкола участі та залучення захисника до розгляду відповідного клопотання.

Отже, повернення клопотання можна вважати проміжною перемогою в цій справі?

— Так. Чергове справедливе та обґрунтоване судове рішення не тільки закріплює позиції української адвокатури як професійної та незалежної інституції, але й надихає та вселяє віру в те, що українські закони будуть вдосконалюватися та працювати на користь надійного захисту прав людей.

Утім, про остаточну перемогу говорити зарано. Адже, попри численні звернення комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ та міжнародних професійних організацій, ОГП продовжує ігнорувати порушення, що мають місце в цій справі, та надалі звинувачує особу в скоєнні тяжкого злочину, не маючи на те ні підстав, ні доказової бази.

«Рішення КС №20-рп/2010 дотепер є частиною чинного Основного Закону»

— Причетність суддів КС до «узурпації влади» ще якось можна пояснити існуванням самого рішення №20-рп/2010. А що ставиться за провину колишньому заступникові міністра юстиції?

— Увесь фактаж сторони обвинувачення ґрунтується на тому, що Міністерство юстиції невідкладно опублікувало у спеціальному числі бюлетеня «Офіційний вісник України» текст самого рішення КС №20-рп/2010. Хоча це було зроблено на виконання п.3 резолютивної частини цього рішення, яким визнано неконституційним закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004 №2222-IV. Тобто автоматично відновлений текст Конституції в редакції від 28.06.96 з реквізитами «№254к/96-ВР», як вказано у розд.І закону №2222-IV. Таким чином, опубліковано не нову версію Конституції з новими реквізитами, а так, як зазначив КС у п.3 свого рішення. Тобто з реквізитами, які були присвоєні Конституції та затверджені у 1996 році, з урахуванням визнання неконституційним закону №2222-IV.

Отже, рішення КС №20-рп/2010 дотепер є частиною чинного Основного Закону. Зверніть увагу, що поточна редакція Конституції, а саме — пп.15 та 16 «Перехідних положень», викладена з урахуванням вимог рішення КС №20-рп/2010.

— За визначенням, «узурпація влади» — це неконституційне захоплення влади, перевищення повноважень чи привласнення чужих прав. В якій частині це стосується рішення суддів КС? Чиї права вони привласнили чи в чому перевищили повноваження?

— Ви абсолютно праві. Відповідно до положень ст.152 Конституції в редакції, що діяла на момент ухвалення КС рішення №20-рп/2010 та є чинною сьогодні, саме до повноважень Суду належить визнання неконституційними повністю чи в окремій частині законів та інших правових актів, якщо вони не відповідають Конституції або якщо була порушена встановлена нею процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Ті самі повноваження КС на момент прийняття рішення були закріплені також у п.1 ст.13 закону «Про Конституційний Суд України».

Також, за Конституцією, рішення, ухвалені КС, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Однозначною з цього приводу є як позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 14.08.2020 у справі №640/8752/19, так і позиція самого КС, наведена у рішенні від 2.12.2019 №11-р/2019.

Тобто виходить, що за виконання рішень КС у нас порушують кримінальні справи, а відверте нехтування ними підносять як заслугу.

«По суті, було створено спотворений текст «гібридної» редакції Конституції»

Ви маєте на увазі рішення КС стосовно Національного антикорупційного бюро України та його керівника?

— Ні, я про інше. Пригадаймо, як 7 років тому з’явився текст Конституції, яким ми сьогодні послуговуємося. Суто за процедурою, відкидаючи всі ці гасла про «революційну ситуацію».

На сайті Верховної Ради неважко знайти текст постанови «Про внесення змін до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання» від 21.02.2014 №741-VII. Згідно з додатком до неї №4163 автором проекту закону «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» є Арсеній Яценюк. Проте під постановою стоїть підпис Голови Верховної Ради Олександра Турчинова, хоча на цю посаду він був обраний на пленарному засіданні наступного дня.

Тепер звернімося до змісту самого «закону» від 21.02.2014 №742-VII, а саме — ст.1: «Відновити дію окремих положень Конституції з такими змінами, внесеними законами від 8.12.2004 №2222-IV, від 1.02.2011 №2952-VI, від 19.09.2013 №586-VII». Якби просто «відновили» дію Конституції в редакції від 8.12.2004, це було б сумнівно з правової точки зору, але логічно з погляду політичної доцільності.

Тож у 2014 році, говорячи суто юридичною мовою, метою організованої групи народних депутатів та інших політиків, які діяли спільно, з використанням засобів масової інформації, відбулося фактичне захоплення влади. Ця організована група повернула окремі положення Конституції 2004 року зі змінами, що були внесені у 2011 та 2013 роках, тобто за часів правління їхніх «попередників», яких вони відносили до «злочинної» влади.

По суті, було створено спотворений текст «гібридної» редакції Конституції. Тим більше що законом від 1.02.2011 №2952-VI закріплюється повернення до редакції Основного Закону 1996 року. І у цій послідовності дій набагато більше ознак такого складу злочину, як узурпація влади. А для надання формальних ознак законності своїм діям і був вироблений план щодо відкриття кримінального провадження проти «попередників».

— І навіщо їм це було потрібно? Адже влада і без того повністю опинилася в їхніх руках.

— Логіка, якою керувалися ці особи, серед яких і один з колишніх Генпрокурорів, полягала в необхідності відкриття будь-якого кримінального провадження за фактом начебто «узурпації». Адже узурпація раніше узурпованої влади, на їхню думку, не є узурпацією. Це дозволило б виправдати дії щодо фактичного захоплення влади та неправомірного відновлення попереднього тексту Конституції.

— Фактично ви озвучили склад злочину за ч.3 ст.109 Кримінального кодексу.

— Я лише констатую загальновідомі факти, які передували відкриттю кримінального провадження, в якому я разом з іншими адвокатами представляю сторону захисту.

Додамо до цього законотворчого пазлу ще постанову ВР від 23.02.2014 №764-VII, якою на тодішнього Голову ВР О.Турчинова покладено виконання обов’язків Президента із посиланням на ст.112 Конституції. Натомість положення цієї статті в редакції від 22.02.2014, що діяла на момент прийняття постанови №764-VII, закріплювали можливість виконання повноважень Президента лише Прем’єр-міністром.

Зміни ж до ст.112 Конституції, які уможливили покласти виконання обов’язків Президента на Голову ВР, були внесені лише 2.03.2014. Тобто коли постанова №764-VII уже вступила в силу, оскільки в її п.2 передбачено, що вона набирає чинності з моменту прийняття.

Йдемо далі. За даними сайту ВР щодо результатів голосування, проект змін до Конституції (№4163) включений до порядку денного засідання 21.02.2014 о 16:43, а закон прийнято через 8 хв. Отже, жодного обговорення не відбулося, крім того, спікер поставив на голосування цей проект за спрощеною процедурою — ad hoc — і навіть без рішення профільних комітетів парламенту. Висновок профільних комітетів надійшов тільки 26 лютого, тобто фактично через 5 днів після голосування.

При цьому сам проект внесено трьома керівниками тодішньої опозиції: Олегом Тягнибоком, Арсенієм Яценюком та Віталієм Кличком. Проте відповідно до ст.154 Конституції такі проекти можуть подаватися або Президентом, або за підписами 150 нардепів. Ні першої, ні другої умови дотримано не було.

Спрощену процедуру розгляду та прийняття законопроекту спікер А.Яценюк пояснив тим, що голосування проводитиметься за законом про відновлення дії попередньої редакції (а не шляхом внесення змін) окремих положень Конституції, яка в цілому відтворила редакцію Конституції 2004 року. Закон спочатку підписав О.Турчинов як Голова ВР, а згодом він же підписав його як в.о. Президента.

Але ж за ці 7 років, що минули після тих подій, ніхто не ставив під сумнів ані процедуру ухвалення закону 742-VII, ані текст Конституції в його редакції.

— Не зовсім так. Фактично цей факт визнав колишній Президент Петро Порошенко, коли звернувся до КС із поданням щодо встановлення відповідності Конституції закону «Про позбавлення В.Януковича звання Президента України» від 4.02.2015 №144-VIII.

До речі, він же, як повідомляв «ЗіБ», свого часу дав таку ємну характеристику закону №2222-IV: «Це не реформа, це нісенітниця!». А прийняття змін до Конституції у 2004 році пояснив необхідністю мирного завершення «помаранчевої революції». Мовляв, інакше «Київ був би в крові».

Як відомо, Віктор Ющенко спочатку погодився з цією реформою. Проте, ставши главою держави, виступив проти і намагався оскаржити закон №2222-IV у КС. Тобто і третій, і п’ятий Президенти розуміли, що цей закон був прийнятий у неконституційний спосіб. І для них не було одкровенням винесене КС рішення, яким констатувався цей факт.

Крім того, П.Порошенко вочевидь усвідомлював необхідність забезпечення політичного обґрунтування та виправдання дій свого оточення, до якого входив О.Турчинов та інші, що в 2014 році організували неправомірне відновлення попереднього тексту Конституції.

— Чому в такому разі Володимир Зеленський, який обіцяв своєму конкурентові стати його вироком, сьогодні не зацікавлений у розслідуванні або принаймні оцінці конституційності законотворення тих часів?

— Я не політик, а юрист. Для мене головне, аби правосуддя в нашій країні не здійснювалося вибірково, а тим більше — в чиїхось політичних інтересах. Тому в мене немає відповіді на запитання, чому нинішній Генеральний прокурор не розслідує дії осіб, причетних до неправомірної зміни тексту Конституції у 2014 році. Утім, продовжує політичні переслідування, ініційовані її попередниками. Проте очевидно, що у 2014 році хтось «вдало» скористувався ситуацією у власних інтересах. Так само як зараз в чиїхось інтересах не помічають очевидного.

Можу лише запевнити, що команда адвокатів, до якої також входять Олександр Плаван, Іван Владінов, Юрій Сугоняко та Володимир Коробчук, продовжить правозахисну роботу в цій справі. Також ми інформуватимемо НААУ та міжнародні адвокатські організації про політичні переслідування, які відбуваються під безпосереднім процесуальним керівництвом Генпрокурора.

— Чи є у вас упевненість, що суспільство колись почує неупереджену правову оцінку й, можливо, текст Конституції як державного договору набуде того вигляду, що не викликатиме сумнівів у його легітимності?

— Рано чи пізно це неодмінно станеться. В якій формі і який орган це зробить — прогнозувати не беруся. Але така оцінка вочевидь потрібна, аби у майбутньому ні в кого не виникало спокуси переписувати Основний Закон під себе.