Закон і Бізнес


Секрети директора

Спілкування з керівниками юросіб охоплюється довірчими відносинами, які захищені адвокатською таємницею


№3-4 (1509-1510) 16.01—29.01.2021
Антон ЖУРАВЕЛЬ, адвокат, партнер АО «Могильницький та партнери»
5788
5788

Чи виникає, за українським законодавством, у адвоката обов’язок зберігати таємницю щодо інформації, отриманої від колишнього керівника юридичної особи, з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 19.11.2020 у справі «Klaus Müller v. Germany»? І чи загрожує адвокатові будь-яка відповідальність у разі відмови дати свідчення з приводу цих відомостей?


Колізія термінів і статусу

Стаття 22 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що є адвокатською таємницею. Водночас закон уможливлює розширене трактування поняття «адвокатська таємниця».

Згідно зі ст.23 закону адвокат не може бути допитаний про відомості, які є адвокатською таємницею. Аналогічну позицію містить ст.65 Кримінального процесуального кодексу, де також прямо зазначено, що про відомості, які є адвокатською таємницею, адвокати не можуть бути допитані як свідки. При цьому ч.3 цієї статті передбачає, що адвокати з приводу вказаних відомостей можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.

Проте у п.8 ст.224 КПК, яка регламентує порядок проведення допиту, сказано, що особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника). З огляду на положення ст.45 КПК можна припустити, що не можуть бути допитані лише ті адвокати, які здійснюють захист особи у кримінальному провадженні. Адвокати ж, які надають будь-які інші види правової допомоги фізичним та юридичним особам, можуть бути допитані у межах кримінального провадження.

Аналогічного висновку можна дійти після аналізу ст.161 КПК, яка встановлює, що речами і документами, до яких заборонено доступ, є листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги. Тобто заборонено доступ слідчому до речей та документів лише тих адвокатів, які здійснюють захист особи у кримінальному провадженні.

Таким чином, законодавець розрізняє терміни «адвокатська таємниця» та «професійна таємниця захисника». Проте застосування цих термінів є неузгодженим і породжує колізію норм права в межах одного нормативно-правового акта. Термін «адвокатська таємниця» є більш широким, оскільки «професійна таємниця захисника» за відсутності відповідного визначення в КПК передбачає довірчі відносини виключно між фізичними особами.

З огляду на положення ст.65 КПК та ст.23 закону про адвокатуру вбачається, що адвокат у будь-якому випадку повинен зберігати адвокатську таємницю незалежно від процесуального або іншого статусу особи, якій надається правова допомога. Це виключає можливість його допиту щодо відомостей, які є адвокатською таємницею.

В інтересах юрособи

Що ж до особливостей надання адвокатом правової допомоги юридичним особам та збереження адвокатської таємниці стосовно отриманих відомостей, то необхідно враховувати, що за своєю природою довірчі відносини можуть виникати тільки між адвокатом та фізособами, оскільки юрособи можуть діяти лише через останніх. Тому керівники юросіб повинні бути включені у довірчі відносини, які захищені адвокатською таємницею.

У таких відносинах є певні етичні аспекти, які регулюються стст.38 та 39 Правил адвокатської етики. Зокрема, у відносинах щодо надання професійної правничої допомоги клієнту-юрособі адвокат має виходити з того, що носієм прав та обов’язків, які захищає або представляє адвокат при наданні професійної допомоги, є юридична особа. Якщо під час спілкування з посадовими особами, службовцями та іншими працівниками з приводу надання професійної допомоги цьому клієнтові стає очевидним, що виникає конфлікт інтересів, адвокат повинен повідомити, що він представляє клієнта-юрособу, і пояснити свої обов’язки, пов’язані з конфліктом інтересів.

У період дії договору про надання правової допомоги юрособі адвокат не повинен укладати аналогічних договорів з особами, які перебувають у трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам останнього.

Таким чином, у відносинах із клієнтом-юрособою адвокат повинен керуватися насамперед інтересами юрособи та зберігати адвокатську таємницю незалежно від характеру його відносин з попередніми керівниками цієї юридичної особи.

Може, але не зобов’язаний

Водночас навіть за наявності письмової згоди (у порядку ч.3 ст.65 КПК) від нового керівіника юрособи щодо надання свідчень з приводу інформації, отриманої від попередніх керівників, адвокат не зобов’язаний давати такі свідчення. Зокрема, в рішенні ВКДКА від 21.04.2016 №IV-008/2016 визначено, що адвокат не несе відповідальності за відмову будь-яким особам, органам і установам у розкритті адвокатської таємниці і наданні доступу до неї за наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася по професійну правничу (правову) допомогу, на розкриття адвокатської таємниці. У такому разі адвокат може, але не зобов’язаний розкривати адвокатську таємницю.

Таким чином, з урахуванням положень закону про адвокатуру та норм КПК можна дійти висновку, що неможливо притягнути адвоката до відповідальності за відмову дати свідчення щодо адвокатської таємниці, яка стала йому відома у зв’язку з наданням правової допомоги юрособі. Навіть за наявності згоди її нового керівника.

Отже, надаючи правову допомогу юрособі та фізичній особі, яка перебуває з нею у трудових відносинах, адвокат повинен уникати конфлікту інтересів та пам’ятати, що носієм прав та обов’язків, які захищає або представляє адвокат при наданні професійної допомоги, є саме юрособа.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Ольга ДРАЧЕВСЬКА,
адвокат та засновник ЮК «Інколанс»:

— Питання щодо меж адвокатської таємниці є доволі дискусійним. Фахівці вважають, що адвокатська таємниця має часові межі її збереження, інші ж переконані, що професійна таємниця не має таких меж.

Відповідно до ч.2 ст.22 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта. Інформація або документи, які отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

Крім того, згідно з п.3 ст.10 Правил адвокатської етики розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонене за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, слідства чи суду допитати адвоката про обставини, що становлять адвокатську таємницю.

Отже, сьогодні в Україні, на відміну від згаданого рішення ЄСПЛ, якщо клієнт звільнив адвоката від обов’язку збереження професійної таємниці, адвокат все одно має право зберігати інформацію в статусі адвокатської таємниці.

 

Катерина НАУМЕНКО,
адвокат Адвокатського об’єднання «КРЕДЕНС»:

— В описаній ситуації адвокат має зберігати адвокатську таємницю саме щодо юридичної особи, яка була та/або є його клієнтом в розумінні цього закону, до моменту надання повноважним представником такої особи письмової згоди на розголошення таємниці. Попередній керівник вже не мав повноважень представляти інтереси юридичної особи, в т.ч. вирішувати питання щодо збереження адвокатської таємниці.

Відсутність окремого договору, укладеного адвокатом безпосередньо з колишнім керівником, виключає будь-які зобов’язання щодо збереження таємниці.

Якщо адвокат відмовиться давати показання на підставі ст.10 Правил адвокатської етики, то він має бути готовим пояснити під час розгляду дисциплінарної скарги або, можливо, навіть у межах кримінального провадження за фактом його відмови як свідка від давання показань, яким саме чином збереження певної інформації (за наявності згоди клієнта на її розголошення) необхідне для захисту його професійних прав та гарантій.