Під час кризи всі засоби гарні

Мораторій на виселення із житла є законним, попри наявність нових власників

У Страсбурзі стали на бік держави, яка, рятуючи громадян від виселення із заставленого житла, тимчасово обмежила права нових власників майна. Європейський суд з прав людини вважає, що неможливість одразу отримати титул власника не є надмірним тягарем для останнього.

Держава проти безхатьків

До ЄСПЛ потрапила справа, в якій зіткнулися права однієї людини та суспільства. Передумови звернення були пов’язані з фінансовою кризою, яка охопила Угорщину (як і Україну) у 2008 році.

Громадяни, які в той час також полюбляли брати кредити у валюті, через стрімку девальвацію національної грошової одиниці опинилось у скрутному становищі. Адже долари та євро зросли в ціні, відповідно, збільшились і суми позичок, які належало повертати банкам. Натомість через відсутність роботи та загальну несприятливу економічну ситуацію люди не мали змоги виконувати свої зобов’язання.

Закономірно, що такий стан речей призвів до того, що фінансові установи почали звертатися з позовами проти боржників, а суди — виносити відповідні рішення та забирати заставлену нерухомість або просто майно в рахунок заборгованості.

Через 6 років після кризи Бела Немет узяв участь в аукціоні, який проходив у межах виконавчого провадження. За його результатами чоловік став власником житла. Утім, він не встиг навіть зареєструвати свої права на нерухомість, як парламент увів мораторій.

Зміни стосувалися заборони виселяти із житла людей, які постраждали від валютних кредиті». Такі дії аргументували тим, що масове виселення громадян тільки призведе до збільшення кількості безхатьків і погіршить і без того складну економічну ситуацію в країні. Згодом ці заходи знайшли відображення в законодавстві.

Отже, Б.Немет, хоч і став переможцем аукціону та сплатив за майно кошти, отримати його у власність не зміг. Бажаною нерухомістю він зміг послуговуватися тільки через 2 роки. Чоловік залишився невдоволеним і вважав, що така затримка порушила його право безперешкодно користуватися своїм майном. Тож у діях держави він убачав порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У кожного свій інтерес

У заяві до Євросуду Б.Немет скаржився, що його право на безперешкодне користування майном було порушено через уведення мораторію. До того ж держава, яка ввела заборону на виселення боржників із квартир, не передбачила жодних механізмів повернення коштів або відмови від оплаченого майна.

На думку заявника, дії держави, які він оскаржував, не відповідали вимогам законності, бо спрогнозувати подальший розвиток подій було неможливо, тобто про визначеність і гарантії чесної угоди мова не йшла. Про строк дії мораторію також не повідомляли.

Б.Немет уважав, що мораторій не служив суспільному інтересу, оскільки питання кредитів у валюті, отриманих під заставу майна, стосувалося досить невеликої групи населення. Утім, посилаючись на згадані норми, він ратував, що жодна особа не може бути позбавлена майна заради суспільного інтересу без належної компенсації.

З такими аргументами в угорському уряді не погодилися. Чиновники переконували, що порушення ст.1 Першого протоколу не було, адже для цього потрібні були серйозніші причини.

Урядовці розпочали з того, що вказали на відсутність запису про право власності в земельній книзі. Заявник мав лише статус покупця на аукціоні, а цей факт не породжує титулу власника майна.

На доводи громадянина, що мораторій захищав невелику групу інтересів, представники держави відповіли, що рішення про заборону виселяти людей із житла було першим кроком до подолання кризи. Необхідність таких радикальних дій була викликана потребою захистити великі групи населення від безповоротної втрати майна.

Чиновники нагадали, що такі заходи були тимчасовими. Законодавець навмисно ввів суворі правила з метою виграти час для врегулювання питання в юридичній площині.

Тимчасово можна потерпіти

Оцінюючи ситуацію загалом, Суд відразу вказав на те, що мораторій мав під собою належну правову основу. Відповідні заходи ніколи не оголошувалися неконституційними. Тож у Страсбурзі вирішили, що в цьому аспекті принцип законності порушений не був.

У відповідь на аргумент Б.Немета, що мета — захистити інтереси невеликої групи людей — суперечила не тільки його, а й суспільному інтересу, ЄСПЛ зазначив, що під час реалізації соціальної та фінансової політики свобода розсуду держави, природно, є широкою. Тому рішення законодавчого органу варто поважати, якщо, звичайно, воно не є явно необґрунтованим.

Економічна ситуація та ризики для багатьох людей через дефолт і валютні кредити залишитися без житла, очевидно, призвели б до зниження всіх показників у країні. Саме тому Суд уважає, що дії влади відповідали загальним інтересам.

Щодо доводів про непропорційність дій держави та протиставлення інтересів окремої особи інтересам суспільства, то у Страсбурзі наголосили, що держава була змушена вжити екстрених заходів для уникнення появи великої кількості безхатьків. До того ж ЄСПЛ погодився з аргументами уряду, що заявника не позбавили права власності, а тільки відклали час його набуття. Парламентарі відразу вказували на тимчасовість заходів і швидко ухвалили відповідні закони. Таким чином влада усунула правову невизначеність.

Тож Суд зазначив: оскільки в оскаржуваному питанні держава користується широкими межами розсуду, а заявник не був змушений нести надмірний індивідуальний тягар, його права не були порушені. Дискримінаційних проявів також не було встановлено.

Отже, у рішенні від 17.12.2020 у справі «Bela Nemeth Hungary» ЄСПЛ не встановив порушення ст.1 Першого протоколу.

Утім, це не означає, що у Страсбурзі так само поставляться до аналогічного українського мораторію, що діє вже 7 років. Тож у власників, які не можуть користуватися придбаним житлом через наявність старих мешканців, таки є перспективи на сатисфакцію років через 5—10.