Про недійсність поруки

Спадкоємець не може поручитися за виконання боржником зобов’язання у той час як він помер. Адже за вимогами Цивільного кодексу боржником і поручителем не може бути одна й та сама особа.

У справі №303/3765/16-ц позивачка оскаржувала, зокрема, договори поруки, які вона підписала невдовзі після смерті чоловіка. Останній свого часу уклав 3 кредитні договори на загальну суму $131,6 тис. та передав в іпотеку житловий будинок із надвірними спорудами та прибудовами. Натомість, банк посилався на те, що не був повідомлений про смерть боржника, оскільки спадкоємці не отримували свідоцтво про право на спадщину.

Розглядаючи спір в частині договорів поруки Касаційний цивільний суд зауважив, що призначення договору поруки, що породжує акцесорне (додаткове) зобов’язання, полягає в забезпечувальному характері по відношенню до основного зобов’язання, яке в даній ситуації виникло внаслідок договору позики.

Договір поруки згідно з ч.2 ст.202 ЦК є багатостороннім правочином, який має відповідати загальним вимогам ст.203 ЦК, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому кодексу. Тож у зв’язку із недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені чч.1 — 3, 5 та 6 ст.203 ЦК, КЦС визнав недійсним договір поруки, укладений дружиною (спадкоємцем) для забезпечення виконання зобов’язань позичальника, її чоловіка (спадкодавця), що на момент укладення договору помер.