Закон і Бізнес


Гарант іде ва-банк

До чого призведе нове загострення у відносинах між Президентом і КС


Експерти припускають, що конституційна криза триватиме, доки Олександр Тупицький залишатиметься на посаді судді КС.

№1-2 (1507-1508) 01.01—15.01.2021
РОМАН ЧИМНИЙ
4603

Новорічний інформаційний штиль несподівано розбурхав указ Президента про відсторонення від посади Голови Конституційного Суду. Одразу ж телеефіри заповнили коментарі щодо такого рішення: чи не вийшов Володимир Зеленський за межі Конституції і чи не наблизив сам себе до імпічменту?


Майстер «домовлятися»

Про те, що над Головою КС Олександром Тупицьким нависла підозра у скоєнні щонайменше двох злочинів, було відомо заздалегідь. Зокрема, оприлюднено і дату її вручення. І хоча спочатку очільник Суду нібито виявив намір не ухилятися від слідчих дій, проте в останній момент чи то злякався, чи то був заклопотаний «сімейними обставинами», тому на вул.Різницькій так і не з’явився.

І це лише один штрих до характеристики людини, яка більш як рік тому очолила КС. Подейкують, що нинішній Голова КС зробив карколомну кар’єру від голови районного суду Донецька до судді КС саме за протекцією екс-голови Вищого господарського суду Віктора Татькова. При цьому за 3 роки змінив ще 3 установи в системі господарських судів, а у двох ще й встиг побути головою.

Щоправда, крісло очільника КС він посів уже завдяки своїм здібностям «домовлятися». Спочатку прибрав руками, а точніше голосами інших, незручного Голову КС Станіслава Шевчука, замінивши його на Наталю Шапталу, чия каденція на той момент добігала кінця. А потім видерся і на найвищий щабель ієрархії, з якого, власне, і збирався піти у відставку.

Також не секрет, що з опальним очільником ВГС його пов’язують не тільки службові відносини. Принаймні про це свідчать плівки, на яких чоловік із голосом, схожим на О.Тупицького, натякає на свою «копійчину» за сприяння в організації зустрічі із колишнім патроном. А ще застерігає земляка-бізнесмена від свідчень проти останнього.

Втім, ані кар’єрний бекграунд, ані той факт, що О.Тупицький залишався єдиним у складі КС, кого призначав ще Президент Віктор Янукович, не стримали його колег від такого вибору. Напевне, і тут він спромігся домовитися із різними групами впливу всередині самого КС. Так само як вдавалося певний час уникати ухвалення резонансних рішень, які могли не сподобатися чинній на той момент владі, наприклад  щодо закону про люстрацію чи судової реформи.

Але потім щось пішло не так, і Суд ніби прорвало. Одне за одним ухвалювалися рішення та висновки, які ставили палиці у колеса вже новообраному главі держави. Зрозуміло, що таке протистояння не могло довго залишатися суто в юридичній площині. Й врешті-решт усе вибухнуло, коли КС «посягнув на святе» — боротьбу із корупцією.

Пастка, вирита власноруч

Здавалося б, після того як парламент реанімував відповідальність за недостовірне декларування та відновив дію окремих положень закону «Про запобігання корупції», конституційна криза зійшла нанівець. Тим більше що у парламенті не квапилися розглянути емоційну реакцію Президента на рішення КС №13-р/2020 — законодавчу ініціативу про повне перезавантаження Суду.

Проте, схоже, В.Зеленський сприйняв некерований ним Суд та його очільника як особистий виклик. Утім, не вийшло натиснути ні мітингами під будівлею КС, ні ультиматумом-пропозицією про добровільну відставку суддів. Тож у найкращих традиціях минулого в інформаційному полі почали створювати із КС образ «ворога народу», розраховуючи, що рівень підтримки Президента прикриє неконституційні кроки, як уже було із призначенням дострокових виборів у 2019-му.

Певною мірою цьому посприяв і сам Голова КС. Адже після звільнення попередника спромігся продавити через Суд ще один спірний акт — про неможливість судового контролю за будь-яким рішенням КС, навіть якщо йдеться про акт індивідуальної дії. У поєднанні зі змінами, що були внесені до Конституції у 2016 році, це підносило сам Суд і його Голову над усіма іншими державними інституціями.

І, схоже, п’янкий присмак всевладдя зіграв із О.Тупицьким злий жарт. Адже якщо вже риєш яму іншому, то подбай про зручності в ній і для себе. Як наслідок, вітер, який він посіяв у квітні 2019-го, надихнув Офіс Президента на хід у відповідь. Відплатили тією ж монетою — знайшли прогалину в регулюванні, що дозволяє главі держави усунути, хай і тимчасово, Голову КС із посади судді.

Для пересічного громадянина, не обізнаного на тонкощах конституційного права, указ про відсторонення від 29.12.2020 №607/2020 виглядає не тільки обґрунтованим, а й необхідним кроком для покарання людини в мантії, на який виявили темні плями. Та якщо відкинути прізвище конкретного посадовця та його особисті якості, то в конституційній площині все виглядає не так однозначно.

Забруднена чистота

Із певною мірою припущення можна вважати, що натхненником такого кроку є представник Президента у КС Федір Веніславський. Саме він одразу включився в активне відстоювання «юридичної чистоти» указу. Не збивали з пантелику і прямі запитання про наявність у глави держави таких повноважень у розумінні ст.106 Конституції. Позиція зводилася до того, що ч.3 цієї статті дозволяє Президентові «на основі та на виконання Конституції і законів України» видавати укази і розпорядження. Й оскільки Кримінальний процесуальний кодекс — це закон, то на виконання його ст.154 і був прийнятий цей указ. Крапка.

Дійсно, ч.3 згаданої статті, що визначає загальні положення відсторонення від посади, говорить: осіб, яких призначає Президент, він же і має право відсторонити — «на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством».

Відповідне клопотання підписав в.о. Генерального прокурора (що також викликає певний сумнів у юридичній чистоті такого документа). Але опоненти запитували: який порядок визначає відсторонення судді КС? Представник Президента, здавалося, вдавав, що не розуміє: який ще порядок вам потрібен, крім ст.154 КПК?!

Утім, за такою логікою глава держави, який сьогодні також призначає усіх суддів, може скористатися «вікном можливостей» та видавати укази про відсторонення будь-якого судді — від місцевого суду до Верховного! В обхід Вищої ради правосуддя та судового розгляду обґрунтованості клопотання як такої.

Якщо ж для суддів загальної юрисдикції все ж прописаний певний порядок відсторонення від посади, то він вочевидь має діяти і щодо судді КС. Або бути прописаний у законі «Про Конституційний Суд України». Якщо ж його немає, це має означати тільки одне: законодавець апріорі унеможливив таку процедуру з огляду на особливий статус єдиного органу конституційної юрисдикції. Інакше судді КС або принаймні третина складу опинялися б під дамокловим мечем усунення від виконання обов’язків, чим порушувалася б і їхня незалежність, і дієздатність самого Суду. Знову ж таки — без прив’язки до прізвищ.

Загалом Ф.Веніславський випромінював упевненість, що його позиція — залізобетонна, а сам указ викликаний суто бажанням очистити лави КС від корумпованих осіб. Мовляв, нічого страшного не сталося, Суд може працювати, оскільки в його складі є інші 14 членів, які здатні забезпечити кворум. І при цьому навіть не усміхнувся, хоча ті, хто спостерігав за розвитком «конституційної кризи», знають, що така собі «фронда» із 4-х суддів КС, які відкрито висловилися проти рішення №13-р/2020, не дасть провести засідання, якщо буде у цьому зацікавлена.

Та видається, що на «юридичній чистоті» а-ля Веніславський чимало масних плям. Адже Суд неодноразово підтверджував у багатьох рішеннях та висновках, що повноваження Президента не можуть розширюватися будь-яким законом: чи то із назвою «кодекс», чи то навіть у вигляді змін до Конституції, якщо вони порушують владний баланс. Якщо цього не знає представник Президента у КС і кандидат юридичних наук, він або лукавить, або грає в якусь відому лише йому гру.

Підвели під диспозицію

Власне, таку позицію повторив і правовий департамент секретаріату КС: «Видавши указ №607/2020, Президент вийшов за межі своїх конституційних повноважень та порушив приписи стст.1, 6, 8, 19, 106, 147, 149, 153 Конституції». Правники з вул.Жилянської наголосили, що для відсторонення судді від здійснення правосуддя передбачена спеціальна процедура: рішення ВРП, прийняте за поданням Генерального прокурора.

«З конституційно-правової точки зору указ №607/2020 є юридично нікчемним і не може підлягати виконанню», — підсумовується у заяві правового департаменту. Звісно, це ще не рішення КС, яке стане обов’язковим для виконання та не підлягатиме оскарженню. Але можна спрогнозувати, що і воно не забариться, якщо 45 нардепів із лав опозиції захочуть насолити главі держави. Тоді навіть у «фронди» в КС не буде іншого виходу, як узяти участь у розгляді такого подання та повторити те, що говорив Суд раніше.

До того часу можна вести дискусію, знаходячи виправдання як діям вул.Банкової, так і позиції правників із вул.Жилянської. Проте такі рішення за підписом гаранта лише зрошують правовий нігілізм, що і так буйно квітне у країні. Й важко не погодитися із думками окремих експертів та політиків, що Президента банально «підвели під монастир», а точніше — під диспозицію ст.376 Кримінального кодексу.

Так, можна поділяти упевненість Ф.Веніславського, що імпічмент В.Зеленському не загрожує. Бо у парламенті не знайдеться 338 голосів на підтримку такого рішення. Поки що. Проте підвалини під можливість ініціювання самої процедури поступово закладаються. І указ про відсторонення Голови КС — не єдина підстава для імовірного кримінального провадження проти глави держави.

Сюди ж можуть додати і тиск на сам КС, що мав місце раніше: в інтерв’ю ЗМІ Президент визнав, що мав розмову із О.Тупицьким і наказав не чіпати три найбільш одіозні закони — про мову, про землю та «антибанківський». До таких вказівок не вдавався жоден його попередник. Принаймні не вихвалявся цим перед журналістами, та й самі судді КС навіть після відставки ніколи про такі факти не розповідали.

Натомість після таких резонансних подій уже глава держави може опинитися в «іміджевій ямі». Бо не важливо, чиє прізвище значиться в указі: Конституція не робить винятків ані для корупціонерів, ані для недоброчесних суддів. Хоч як комусь хочеться, процедура для всіх одна. І за цим має стежити не тільки КС, а й гарант додержання Основного Закону. Звісно, якщо він пам’ятає і текст присяги, і обіцянки українцям, дані 1,5 року тому.

Тож єдине, до чого може призвести ця конституційна криза, — це повна зневіра суспільства і в конституційному правосудді, і в інституті президентства. І тоді не такими фантастичними виглядатимуть обрання суддів КС на розсуд іноземних експертів або щонайменше дострокові вибори і Президента, і Верховної Ради. Не виключено, що саме цього і прагнуть досягти ті, хто підштовхує до гри ва-банк обидві сторони протистояння. А чи вдасться їм це — покажуть найближчі дні.