Про самочинне будівництво

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, котра його здійснила, у силу приписів ч.2 ст.376 Цивільного кодексу не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

На зазначеній позиції ґрунтував свої висновки Касаційний господарський суд у справі №922/476/20.

Підприємство звело на автобусній зупинці новий павільйон, прихопивши 71 м2 землі, що перебуває в комунальній власності. Крім того, спромоглося здійснити державну реєстрацію права власності на споруду. Хоча, як стверджують у міськраді, об’єкт не був прийнятий в експлуатацію.

Проаналізувавши норми закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», КГС зауважив, що їх застосування не призводить до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання й підтвердження державою відповідних юридичних фактів. Тобто державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Натомість положення ст.376 ЦК унеможливлюють існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені в цій статті.

Тож КГС скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову міськради, та повернув справу на новий розгляд.