Скарга на оскарження

З одного боку, Конституція гарантує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів влади. З іншого — будь-який юридичний спір підпадає під юрисдикцію судів. Чи може тоді закон обмежити це право?

Таке питання порушено у конституційній скарзі Тараса Зайця, якого у 2011 році було призначено на 5-річний строк до Святошинського районного суду м.Києва. Потім брав участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду, але не справив враження на міжнародних експертів. 

Тепер другий сенат КС має визначитися, чи відповідають Конституції встановлені у ч.3 ст.88 закону «Про судоустрій і статус суддів» обмеження на підстави перегляду та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів у судовому порядку. 

До речі, Т.Заєць ще у 2019 році успішно пройшов кваліфоцінювання, а напередодні цих слухань отримав подання від Вищої ради правосуддя щодо призначення до свого ж суду.

Якщо КС погодиться із автором подання, це може стати прецедентом і для перегляду інших законодавчих положень, якими запроваджується неконституційне обмеження судового контролю за актами органів влади, зокрема, ВРП та Національного банку.