Закон і Бізнес


Директоре, на вихід!

Який порядок оскарження рішення про звільнення керівника товариства


№51 (1505) 19.12—25.12.2020
Катерина ЦВЄТКОВА, адвокат, радник GOLAW; Наталія МАТВІЙЧУК, адвокат, юрист GOLAW
3160

З огляду на статус керівника, який перебуває з товариством одночасно в корпоративних і трудових відносинах, є необхідність визначитися, до суду якої юрисдикції слід звертатись у разі виникнення спорів щодо припинення повноважень такої особи та/або звільнення.


Відмінності корпоративних і трудових відносин

Повноваження керівника як виконавчого органу можуть бути припинені в будь-який час. При цьому відповідне рішення стосується саме припинення повноважень щодо управління поточною діяльністю товариства, тобто припинення корпоративних відносин.

Водночас важливим моментом є те, що таке рішення не припиняє трудових відносин і не має наслідком звільнення працівника, а може бути лише підставою для подальшої видачі роботодавцем наказу про звільнення. Тобто необхідно розмежовувати припинення корпоративних відносин з керівником як виконавчим органом товариства та припинення трудових відносин з ним як працівником.

У разі виникнення спору для визначення його юрисдикції потрібно насамперед з’ясувати, з яких саме правовідносин виник відповідний спір.

За загальним правилом, у рамках господарського судочинства розглядаються корпоративні спори між учасниками та юридичною особою, крім трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Важливе значення для розмежування корпоративних і трудових відносин, які виникають між керівником та товариством, має рішення Конституційного Суду від 12.01.2010 №1-рп/2010. У ньому зазначається, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень, зокрема про усунення, відкликання членів виконавчого органу цього об’єднання стосується також позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах не трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено управління ним.

За приписами КЗпП чи ЦК?

Аналогічної позиції дотримується й Верховний Суд. Зокрема, у постанові Великої палати від 4.02.2020 у справі №915/540/16 зазначено, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю. Можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу передбачена не приписами КЗпП, а ст.99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання норм трудового права.

Як наслідок, вирішуючи питання щодо юрисдикції спору про визнання незаконними та скасування рішень наглядової ради й рішень загальних зборів акціонерів щодо припинення повноважень виконавчого органу, ВП ВС зауважила, що спір у цілому належить до юрисдикції господарського суду.

Близькі за змістом висновки викладені в постанові ВП ВС від 16.10.2019 у справі №752/10984/14-ц. У ній зазначено, що припинення повноважень члена виконавчого органу є діями уповноваженого органу відповідного товариства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння такого члена й унеможливлення здійснення ним повноважень щодо управління товариством.

ВП зауважила, що застосування ст.99 ЦК щодо керівника товариства не обов’язково впливає на трудові права відповідної особи. Так, застосування інституту припинення повноважень керівника, який є членом виконавчого органу, зумовлює втрату повноважень у відповідному виконавчому органі, без яких ця особа не може здійснювати керівництво й виконувати інші функції члена виконавчого органу товариства. З огляду на зміст правовідносин сторін спору ВП наголосила, що спір у вказаній справі належить до юрисдикції господарського суду.

Припинення повноважень посадових осіб

Нещодавно ВП ВС у постанові від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикції спорів між керівниками або членами органів управління суб’єктів господарювання.

Так, до юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за ч.3 ст.99 ЦК, п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, оскаржує законність дій органу управління (загальних зборів, наглядової ради) щодо такого припинення повноважень (звільнення).

У свою чергу за правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених у КЗпП, крім такого розірвання за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП (припинення повноважень за ч.3 ст.99 ЦК).

Аналогічна позиція викладена в постанові ВП ВС від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц. У ній також зазначено, що під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юрособи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Тобто здійснення компетентним органом суб’єкта господарювання права на усунення з посади відповідно до ст.99 ЦК можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав. І підставою для такого звільнення може бути посилання на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП.

Захист трудових чи корпоративних прав?

Отже, припинення повноважень керівника та його звільнення — це різні правові інститути. Важливим моментом під час визначення юрисдикції спору є те, за захистом яких саме прав позивач має намір звернутися до суду.

Припинення повноважень керівника спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи. Адже без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу. У свою чергу припинення повноважень посадової особи в КЗпП визначено додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Таким чином, корпоративні відносини між товариством та його керівником можуть бути припинені рішенням компетентного органу товариства. Водночас необхідно враховувати, що припинення повноважень керівника не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов’язково пов’язується з його звільненням. Так, трудові відносини з керівником припиняються лише після розірвання трудового договору.

Виходячи з аналізу судової практики, зауважимо, що такий спосіб захисту, як визнання незаконним і скасування рішення органів управління товариства про припинення повноважень керівника, не є способом захисту трудових прав.

Підставою для припинення трудових відносин із працівником є відповідний наказ роботодавця. Тобто тільки після видачі наказу про звільнення в останнього виникають підстави для звернення до суду з метою захисту своїх трудових прав, якщо такі були порушені.

Залежно від того, з приводу яких відносин між керівником і товариством виник спір: корпоративних (у разі припинення повноважень компетентним органом) чи трудових (у разі розірвання трудового договору), спори, що виникли з таких відносин, будуть розглядатися, відповідно, у порядку господарського чи цивільного судочинства.

Водночас згідно з останньою практикою на рівні Великої палати ВС спори про припинення повноважень за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.