Знехтувані виправдання

Дисциплінарні стягнення у вигляді попереджень стають поширеною практикою покарання

Навантаження на суддів продовжує зростати. Проте Вища рада правосуддя та її дисциплінарні палати не завжди сприймають це як виправдання для невиконання обов’язків і карають. Хай і не дуже жорстоко.

Судді офлайн

У травні цього року Валентин Секмедін поскаржився на Вадима Гаврасієнка із Заводського районного суду м.Миколаєва через те, що той не сприяв унесенню відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Справа №487/1499/20 стосувалася бездіяльності уповноважених осіб Миколаївського територіального управління Державного бюро розслідувань.

В.Секмедін нарікав, що суддя не забезпечив участі позивача в судовому засіданні з розгляду справи в режимі відеоконференції, а також не повідомив про місце та час слухання. У вересні друга ДП ВРП на підставі попередньої перевірки відкрила щодо судді дисциплінарне провадження №2674/2дп/15-20.

Служитель Феміди направив повістку, а також електронний лист про слухання до Миколаївського ТУ ДБР, проте в матеріалах справи відомості про повістку відсутні. В.Гаврасієнко також не зміг на запит ВРП надати жодної інформації про факт повідомлення позивача. Скаржник і слідчий на судовому засіданні присутні не були. Натомість суддя під час повторного засідання, яке також пройшло без присутності сторін, відмовив у задоволенні скарги позивача, а згодом направив копії ухвали учасникам справи.

Як відомо, станом на березень у зв’язку з карантином, спричиненим пандемією, велика кількість учасників проваджень зголосилася брати участь у засіданнях у режимі онлайн. Проте не всі суди були технічно оснащені для втілення в життя такої форми роботи. В.Гаврасієнко на своє виправдання повідомив, що в них в установі обладнали 4 зали для проведення відеоконференцій, у той час як судочинство там здійснює 10 осіб, тож він не залучив відповідача до онлайн-засідання не умисно, а з об’єктивних причин. Також служитель Феміди просив урахувати значне навантаження (протягом січня — травня 2020 року в його провадженні перебувало 816 справ). До того ж суддя звертав увагу дисциплінарного органу на те, що за минулий та поточний роки позивач 11 разів звертався до Заводського райсуду з аналогічними скаргами, з яких обґрунтованими визнали й задовольнили тільки три. Єдине, на що суддя так і не знайшов виправдання, то це стосовно причин неповідомлення позивача про дату та час розгляду справи. Тож «дисциплінарники» критично оцінили пояснення судді, оскільки останні не містили спростувань допущених ним порушень під час розгляду справи.

У ДП нагадали, що згідно з вимогами ч.1 ст.8 закону «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.27 Кримінального процесуального кодексу, відповідно до якої ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому рішення, крім випадків, установлених законом.

ДП встановила, що В.Гаврасієнко не з’ясував, чи дотримано вимог щодо повідомлення та можливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаржника та представника ТУ ДБР, не виявив причин відсутності вказаних осіб на судовому засіданні, не дав у визначений у Кримінальному процесуальному кодексі спосіб правової оцінки заявленому скаржником клопотанню про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Факти вказували на наявність дисциплінарного проступку судді, про який ідеться в пп.«а» ч.1 ст106 закону «Про судоустрій і статус суддів». Водночас будь-яких доказів умисності вчинення таких дій встановлено не було.

Також члени палати дослідили та врахували навантаження на суддю, погодившись, що судова система потерпає від великого обсягу роботи. Водночас вони не вважають, що це може бути єдиним і достатнім виправданням для судді. Проте на користь служителя Феміди зіграли позитивна характеристика та відсутність дисциплінарних стягнень у минулому. Інше питання, що суддя з 11-річним досвідом роботи все ж мав достатню кваліфікацію, аби уникати подібних помилок. Тож ДП обмежилися дисциплінарним стягненням у вигляді попередження.

П’ять годин на рішення

Інша скарга щодо дисциплінарного проступку, яка потрапила на розгляд ВРП, стосувалася Миколи Балана з Кілійського районного суду Одеської області. Денис Ільїн звинувачував служителя Феміди в тому, що той не вжив заходів щодо розгляду справи у строк, установлений законом. Щоправда, через 6 днів після того, як Третя ДП відкрила справу відносно судді, заявник відкликав свою скаргу. Проте відповідно ст.44 закону «Про Вищу раду правосуддя» відмова від претензій не стала підставою для припинення провадження. Тож дисциплінарний орган запросив обидві сторони взяти участь у слуханні в режимі відеоконференції.

Справа №502/2208/18, яка зумовила нарікання суддю, стосувалася кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено в ч.1 ст.263 Кримінального кодексу. Суддя просив урахувати, що будь-яких підстав для незаконного засудження немає і кримінальне провадження незабаром буде розглянуто. Проте, за свідченням скаржника, із часу призначення складу суду М.Балан протягом двох років не вчиняв ніяких процесуальних дій. Палата підтвердила, що справа надійшла до провадження судді 29.11.2018, а підготовче засідання призначено майже через 18 місяців.

У письмових поясненнях суддя виправдовував таке затягування не лише надмірним навантаженням, а й рядом інших причин. Таких, як щорічні відпустки, яких за 2 роки назбиралося майже на 2 календарні місяці, а також лікуванням у стаціонарі внаслідок здобутої на виробництві травми під час ДТП.

За вказаний період на виготовлення одного рішення у справі було встановлено 5 год. М.Балан підрахував, що згідно із цим нормативом, якщо припустити, що він буде тільки виготовляти рішення без вивчення матеріалів, дослідження доказів і розгляду справ по суті, фізично не буде змоги написати більше ніж 1,5 рішення за добу або 432 — за рік. І це без урахування часу на проведення судових засідань. Володар мантії також зауважив, що в Кілійському райсуді від жовтня 2017 року працює всього 3 судді, замість 5. Ще одного законника ВПР звільнила в червні поточного року.

Доповідач у дисциплінарній справі В.Матвійчук установив, що з 29 листопада 2018 по 26 червня 2020 року суддя перебував на робочому місці тільки 150 днів. Посилання М.Балана на навантаження не виправдали його бездіяльності та несвоєчасного призначення підготовчого засідання в очах ТДП. Було встановлено, що в інших справах служитель Феміди призначав підготовчі засідання відповідно до встановлених законом термінів. Суддя не зміг пояснити таку непослідовність своїх дій.

Водночас орган суддівського врядування врахував професійні надбання судді, дані ним пояснення, а також факт великого навантаження на нього. Тому члени ВРП обмежилися дисциплінарним стягненням у вигляді попередження.