Захист за Фройдом

Відносини клієнта з адвокатом: чому вони бувають занадто тісні або токсичні

Чи може адвокат стати другом? Чи є здоровим нерозривний зв’язок адвоката з клієнтом? Чому політичні фігури — не така вже й виграшна карта у професійному портфоліо адвоката?

Небо в алмазах

У рамках нестандартного вебінару з провокативною назвою «Клієнт завжди бреше?» у Вищій школі адвокатури виступила адвокат Регіна Гусейнова-Чекурда. Вона розповіла про перепони на шляху до професійного становлення та про найбільш поширені помилки, яких припускаються у роботі молоді адвокати.

Перша найважливіша якість адвоката — це уміння слухати. Адже, як наголосила Р.Гусейнова-Чекурда, часто адвокати є дуже уважними до документів, але неуважними до клієнтів. Довгі розмови з клієнтом під час першої зустрічі потрібні для того, щоб зрозуміти його проблему та мету, щоб уточнити деталі. Наприклад, чи все майно, яке перебуває у його користуванні, вказав клієнт? Адже часто з’ясовується, що клієнт включає до переліку лише майно, яке належить йому на праві власності, й не замислюється над тим, що існує категорія майна, яким він користується, проте воно оформлене не на нього.

Також Р.Гусейнова-Чекурда зауважила, що не потрібно бути земським лікарем, варто звужувати спеціалізацію і не братись одразу за всі напрями надання правничої допомоги. Якщо в маленьких містах та окремих регіонах такий універсалізм може бути виправданий, то адвокати великих міст мають обирати кілька напрямів професійної діяльності і вдосконалюватися саме в них.

Вона додала, що не треба обіцяти клієнтам небо в алмазах і гарантувати виграш у справі. Як правило, це призводить до розчарування. Проте завжди можна запропонувати альтернативу.

До того ж варто пам’ятати, що проблема клієнта не завжди лежить у правовій площині. Адвокат навела приклад з практики, коли вона впродовж 2,5 року вела справу про поділ майна подружжя і врешті суд ухвалив рішення, за яким клієнт (колишня дружина) отримала у 5 разів більше, ніж цього очікували і вона, і адвокат. Але настрій жінки не змінився — із судового засідання вона йшла сумною.

Коли адвокат спробувала з’ясувати, чого ж вона хотіла, жінка відповіла: «Я хотіла, щоб він здох». Цим прикладом сказано усе про очікування та проблеми людей, які приходять до адвокатів. Тому часто потрібно радити клієнту звернутися ще й по психологічну допомогу.

У тандемі з клієнтом

Часто, за словами спікера, на сторінках адвокатів у соцмережах можна побачити дописи, в яких постійно фігурує «ми»: «Нарешті ми вийшли із СІЗО», «Ми подали на апеляцію». Мається на увазі не адвокатське об’єднання, а якийсь нерозривний тандем адвоката з клієнтом.

Це схоже на те, як зазвичай мами розповідають про своїх дітей та про їхні перші досягнення. Також так часто висловлюються закохані: «Ми не любимо футбол», «Ми не їмо після 18:00». Ці аналогії демонструють те, що часто не адвоката ототожнюють з клієнтом, а він сам може ототожнювати себе з клієнтом. Р.Гусейнова-Чекурда наголошує, що це веде у глухий кут. Адже адвокат не зобов’язаний любити свого клієнта чи поділяти його погляди.

Також не можна дозволяти клієнту перекладати відповідальність на адвоката. Тут спікер радить дотримуватися простих правил: основні процесуальні документи, позови, скарги, клієнт має підписувати сам.

Репутацію адвокат радить берегти не лише в односторонньому порядку. Не варто дбати лише про те, аби догодити клієнту. Адже завтра на його місце може прийти інший. А от колеги — це назавжди. Тому не треба критикувати колег і боротися за чергового клієнта. Справа рано чи пізно завершиться, а з колегою, можливо, ще не раз доведеться сісти за один стіл і працювати над спільними завданнями.

Хто чий власник?

Ще один важливий момент — питання довіри. Клієнт повинен вірити адвокату як професіоналу та дослухатися до його рекомендацій. При цьому варто для себе прийняти кілька тез.

По-перше, клієнт не присягав на вірність адвокату до кінця життя, у будь-який момент він може змінити адвоката. Клієнти зазвичай при цьому ніяк не коментують своїх дій і вони вправі це робити. Тому клієнта не можна «вкрасти», «переманити», «забрати», «перетягти».

Як зрозуміти, що клієнт не довіряє? Він не довіряє, якщо ходить до інших адвокатів і перевіряє поради. Не довіряє, якщо шукає порад в Інтернеті, а також вважає, що найкраща правова позиція — це те, як хоче він, а не те, як оптимально можна вчинити.

Немає довіри і в ситуаціях, коли клієнт вважає, що він вас найняв, але не користується вашою послугою як експерта. Якщо клієнт приводить на зустріч із адвокатом маму, тата, начальника, коханку, аби вони «оцінили» його, це теж свідчить про те, що він не довіряє.

Чи варта гра свічок?

Особливо обережними спікер радить бути із двома такими категоріями, як «токсичний клієнт» та «клієнт — політична фігура». Перший, як правило, вчиняє провокації, а також цілодобово надокучає з найдрібніших питань. Адвокат порадила відразу встановлювати межі спілкування.

Окрема категорія клієнтів може виходити з вами на зв’язок 24/7, але, по-перше, це люди, які гідно оплачують такі послуги, а по-друге, вони не турбують о 2-ій годині ночі через дрібниці на кшталт: «А я тут прочитав в Інтернеті, що позов потрібно складати не так, як ви казали…».

Клієнти мають усвідомити: те, що адвокат надає професійні послуги, не означає, що він стає чиєюсь власністю. І якщо клієнта не забирають в поліцію, у нього не проводять обшук або не відбувається ще щось, що могло б почекати, він не має права телефонувати у неробочі години або у вихідний.

Із політичними фігурами ситуація складається дещо іншим чином. Така людина може видаватися дуже привабливою, адже обіцяє зробити вас популярною медійною персоною, до того ж за досить високу винагороду. Однак перед тим, як приймати рішення про ведення таких справ, варто зважувати усі ризики.

Перший полягає у тому, що дуже часто ЗМІ, суспільство та політики починають ототожнювати адвоката з його клієнтом: «Негідник захищає негідника». При цьому завдання адвоката полягатиме не в тому, щоб захистити клієнта, наприклад, під час виступів, а в тому, аби захистити права людини. Завдання адвоката перед журналістами — коментувати правову позицію, а не емоції, погляди чи оцінки. Що ж до публічності, то це часто ілюзія. Особливо якщо адвокатів кілька, ніхто не згадає їхніх прізвищ.

Р.Гусейнова-Чекурда застерегла від переходу до дружніх взаємин. На її думку, це означатиме, що скоро ви втратите або клієнта, або друга. До того ж важко бути об’єктивним та одночасно залишатись у хороших стосунках, адже вимоги до друга і вимоги до адвоката — різні. У будь-якому із цих питань не потрібно втрачати раціональної складової та елементарно замислюватися над тим, чи варта гра свічок.

Вибудовування взаємин адвоката з клієнтом не таке легке, як видається на перший погляд. Небажання розірвати пуповину залежності, використання клієнта для слави або згода на токсичні відносини — від цього не вбережуть ні кодекси, ні правила адвокатської етики. Залишається сподіватися на психоаналітику на чолі із Зигмундом Фройдом…