Закон і Бізнес


Демократичне «помилування»

Комітетський коктейль: від конституційної кризи до волі для «довічників»


№48 (1502) 28.11—04.12.2020
Ігор НОВИКОВ
3580

Парламентарі намагалися визначитися, чи такою вже невідкладною є президентська ініціатива та чи виконують свою функцію підкомітети. Водночас постало питання про надання «шансу на виправлення» довічно позбавленим волі.


Неактуальна криза

На початку засідання Комітету Верховної Ради з правової політики народний депутат Сергій Власенко звернув увагу на те, що президентський законопроект «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства» (№4288) був поданий як невідкладний, а комітет не тільки не розглянув його за три тижні, а й не вніс питання до порядку денного.

Підтримав у основних тезах колегу й Олег Макаров. Хоча й зізнався, що підтримувати проект не збирається, однак наголосив: розглянути комітет його просто зобов’язаний. О.Макаров зазначив: «Наразі цей законопроект висить у нас як якась «лякалка». Ми повинні так чи інакше зняти це питання актуальності».

Голова парламентського підрозділу Андрій Костін пояснив, що є альтернативні законопроекти, тому, на його думку, було б логічним доручити підкомітету розглянути всі тематично пов’язані проекти й на наступне засідання запросити всіх авторів.

С.Власенко наполягав, що комітет у змозі прийняти рішення без підкомітету. Однак наразився на різку відповідь Сергія Демченка: «Нафіга козі баян? Для чого нам підкомітети? Якщо не просто заради того, щоб хтось отримав посаду, то саме вони мають займатися розглядом цих питань. Або давайте будемо чесними самі із собою та ліквідуємо цей підкомітет».

Зрештою зійшлися на пропозиції А.Костіна й передали на розгляд підкомітету як президентську ініціативу, так і альтернативні. Тож можна сподіватися, що на наступному засіданні комітет таки визначиться з тим, який шлях виходу з конституційної кризи є прийнятнішим.

Утім, у цьому ж напрямі працює ще й спеціальна робоча група, утворена за розпорядженням заступника Голови ВР Олени Кондратюк. Заступник очільника комітету Ольга Совгиря повідомила, що відбулося перше засідання, але деталей не розкрила. «Нами було прийнято рішення не виносити на широкий загал і не оприлюднювати для преси попередні домовленості. З конкретною інформацією вийдемо після досягнення домовленостей», — зазначила О.Совгиря.

Право на довіру

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук представив урядовий проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (№4048). Чиновник пояснив, що цей документ тісно пов’язаний із законопроектом №4049. «Ми намагалися вирішувати не одну проблему, а одразу всі ті, які вже констатовані в низці рішень ЄСПЛ у справах проти України», — додав він.

Одним із питань, що вже розглядалося на одному з минулих засідань комітету, стала можливість перегляду покарання для осіб, яких довічно позбавлено волі. Максим Дирдін зазначив, що не зовсім розуміє, яким саме чином буде визначатися, кому та скільки ще потрібно буде сидіти в разі перегляду вироків.

Згадали члени комітету й «закон Савченко» який «на ура» був прийнятий, а потім скасований. А наслідком його застосування став спалах рецидивів і зростання рівня злочинності. Тож у представника Мін’юсту запитали, яка статистика щодо повторного скоєння злочинів особами, котрі були засуджені за ст.115 Кримінального кодексу, а потім достроково вийшли на волю.

О.Банчук зазначив, що таких даних міністерство не має. Водночас він пояснив, що закон просто дає можливість подати клопотання. А це не означає, що суддя в усіх випадках переглядатиме покарання на користь «довічника». «Пропонується індивідуальний підхід. На підставі клопотання служба пенітенціарної системи надає характеристику», — додав О.Банчук. Якщо після 10 років відбування покарання клопотання буде подано та задоволено, то «довічнику» доведеться відсидіти ще 15—20 років. Тобто в підсумку довічне позбавлення волі трансформується в 25—30 років тюрми.

Вочевидь, такі нововведення є актуальними не лише з огляду на практику ЄСПЛ, який наполягає на праві особи сподіватися колись вийти на волю. Проте в українських реаліях характеристики пенітенціарної служби можуть стати ще однією «послугою». Та й, по суті, ідеться про право на довіру, за яким передбачається демократичне «помилування».

С.Власенко додав, що «закон Савченко» є справедливим. «Але проблема в тому, що пенітенціарна система займається не перевихованням, а знущанням», — зауважив нардеп. Водночас проекти переобтяжені дискусійними моментами. Які саме критерії будуть ураховувати судді при прийнятті рішення за клопотанням?

Комітет підтримав проект №4048, але зазначив у висновках, до яких його частин уноситимуть поправки.