Закон і Бізнес


Дитиноцентризм у дії

Що можна зробити для якомога повнішої реалізації прав малолітніх громадян


№48 (1502) 28.11—04.12.2020
Ігор НОВИКОВ
5480

Круглий стіл з нагоди «дитячого» свята став приводом обговорити цілком «дорослі» проблеми. Як норми міжнародних договорів позначаються на українському судочинстві і які перспективи у захисті прав українських дітей?


Адвокат дитини

У Національній асоціації адвокатів України провели круглий стіл, приурочений до Всесвітнього дня дитини. Адже 20 листопада відзначалась 31-а річниця із дня прийняття Конвенції ООН про права дитини.

Директор Вищої школи адвокатури Савва Кузьменко у вітальному виступі зазначив, що перед Україною і досі стоїть проблема освіти та фахових спеціалістів. Саме тому у ВША цього року було відкрито центр «Адвокат дитини». Адже про права дитини, вважає С.Кузьменко, не можна говорити раз на квартал, про це треба говорити щодня.

У свою чергу уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба нагадав, що конвенція прийнята Генеральною асамблеєю ООН ще у 1989 році, а ратифікована Україною у 1991-му. «Україна у рамках міжнародного співробітництва створює сприятливий клімат для дітей з урахуванням моральних засад та традиційних цінностей українського суспільства, спрямованих на зміцнення сім’ї та морального здоров’я дітей в Україні», — додав М.Кулеба.

Заступник голови комітету НААУ із сімейного права та модератор круглого столу Лариса Гретченко розповіла про національний план дій щодо реалізації конвенції в Україні та озвучила пріоритети розбудови ефективної системи захисту прав та інтересів дитини. Так, конвенція передбачає «формулу щасливого дитинства», за якою ключовими складовими є сама дитина, її найкращі інтереси та широкий спектр прав та інтересів.

Водночас гарантований в Україні механізм реалізації конституційних прав дитини закріплює державну охорону сім’ї, дитинства, материнства та батьківства (ст.51); рівність дітей у своїх правах, незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним (ст.52); захист прав, свобод людини і громадянина судом (ст.55, правові гарантії захисту через право на професійну правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно (ст.59 Конституції).

Щодо правосуддя, дружнього до дітей, передбачений ряд системних моментів. Це, зокрема, національний план дій щодо реалізації конвенції, розрахований на період до 2021 року, а також національна стратегія реформування системи юстиції щодо дітей до 2023 року. Окрім того, у 2019-му запущено пілотний проект «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення».

Ключовими ідеями центру «Адвокат дитини» є дитиноцентризм, який передбачає, що дитина є особистістю та самостійним суб’єктом правовідносин. А також ідея дитячого/ювенального права, яке вирізняється цінністю індивідуального підходу до дитини та підлітка. І, нарешті, ще одна ідея — це функціонування правосуддя, дружнього до дітей, що передбачає пріоритет забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

У межах діяльності центру функціонує антибулінгова програма для правників та освітян, а також «територія кар’єрного зростання» — молодіжний профорієнтаційний центр.

Український «скаргокульт»

Адвокат, к.ю.н. Ольга Поєдинок зосередилася на світовому досвіді та місці «дитячої Конституції» у національній правовій системі. Вона зазначила, що до неї часто звертаються колеги і просять підказати, як можна підсилити міжнародно-правову аргументацію у позові. І виявляється, що таку аргументацію не завжди чують судді.

О.Поєдинок зауважила, що в Україні є такий собі «скаргокульт» до практики Європейського суду з прав людини. Тому розуміння правозастосування тих чи інших норм конвенції приходить через практику ЄСПЛ, яка їх роз’яснює у кожному конкретному випадку. «Можна було б йти набагато коротшим шляхом, якби Україна завжди пам’ятала, що частиною її національного законодавства є не лише Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а й інші, не менш значущі, договори», — додала О.Поєдинок.

Також вона нагадала: навіть якщо міжнародні норми суперечать національним, пріоритет повинні мати саме перші. До речі, Сімейний кодекс, довкола якого зараз точаться дискусії, містить пряме посилання на конвенцію ООН у ч.7 ст.7.

Аргументувати застосування норм міжнародного права можна, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» від 19.12.2014 №13.

Доцент, к.ю.н. Вікторія Валах порушила питання охорони здоров’я дитини в освітньому процесі. Зокрема, в контексті права на освіту невакцинованих дітей та судового підходу до вирішення цієї проблеми.

За її словами, на одній шальці терезів опиняється право дитини та її законних представників на відмову від вакцинації, а на іншій — обов’язок відвідувати школу та здобувати початкову та середню освіту. Фактично виникає дисонанс між індивідуальним правом дитини на освіту і суспільним правом існувати в оточенні без інфекційних хвороб.

В.Валах як приклад навела постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №682/1692/17, якою визначено пріоритет суспільного інтересу над приватним. А вимога щодо вакцинування від особливо небезпечних хвороб є виправданою, отже, навчальний заклад виходив із правильних мотивів, коли не допустив дитину до навчання через відсутність щеплень.

Що ж, сподіватимемося, що побажання директора ВША справдяться і про проблеми дітей судді та адвокати згадуватимуть не тільки «з нагоди». А адвокати частіше згадуватимуть конвенцію ООН — задля найкращого захисту інтересів дитини.